Шрифт:
ПРОЛОГ
Нічний повітря ставало холодніше й холодніше, прозора пелена дощу покрила вулиці. Вони втекли від неї, але вони знали, що у них не було шляху порятунку. Це була точка неповернення. І точка їх загального початку.
Десь вдарила блискавка, силуети погойдуються дерев, немов щось шепотіли, але вони не мали наміру здаватися без останнього бою.
Стоячи перед причалом, який захищав їх від води океану, вони бачили, що є лише два шляхи – дати їм перемогти себе… або зробити це самим. Результат був лише один.
Вони
«Стійте!» Одна з них крикнула. «Там є хтось ще!»
Дівчата обернулися… В від воно.
Вони чекали лише одного – вони чекали фінального кінця, їм набридло бути тими, ким вони були останні кілька тижнів.
«Все в порядку!» Чийсь знайомий голос сказав з темряви. «Але це не скінчено».
Г лава 1
Пісня «Creep» знаменитої групи Radiohead звучала крізь колонки комп'ютера, наповнюючи жвавими нотами тиху місцевість двоповерхового будинку. Анастасія «Настя» зменшила трохи громкос ть, прислухавшись до інших звуку… Н про вона знала, що вона була все ще одна в її будинку.
Настя жила в пару милях від цивілізації в двоповерховому будинку її батьків-лікарів, в Чикаго, штаті Мічиган, США. Її батько, Девід Ендрюс був спінальних хірургом, працюючи з її матір'ю Стеллою, яка займалася нейропсихології. Обоє батьків часто залишалися в нічні зміни, але Настя цілком звикла до цього, до того ж їй подобалося мати абсолютну самітність до підготовки до майбутнього кінця навчального року.
Настя була студенткою до оллежа, вибравши напрямок біоінженерії, як і інші її дві подруги, з якими вона була нерозлучна ой з середньої школи. Це був їх перший рік в коледжі, але вони досить швидко освоїлися в ньому, відчуваючи , ніби пливуть за течією.
Настя стомлено подивилася в вікно, вирішивши зробити перерву від довгого читання. Вона закрила очі, продовжуючи слухати музику – музика завжди допомагала їй зосередитися і відпочити, майже перемеща ться в іншу реальність. Крім навчання, вона і її подруги думали про літні канікули після, про тих теплих днях, яких вони так чекали.
Настя вимкнула музику і, взявши порожню кружку від кави, вона попрямувала вниз по сходах за новою порцією підбадьорливого напою. Потік злегка прохолодного повітря пройшов крізь неї, вона завмерла… Вхідні двері будинку була відкрита.
«Що за чорт?» Вона сказала пошепки і, замкнувши двері, вона побігла в кухню. Вона знала, що її старший брат Дімітрі не міг повернутися додому під час нічної зміни, і їхні батьки були занадто зайняті, щоб повернутися ось так. Озброївшись ножем, Настя взяла трубку домашнього телефону і набрала номер її подруги Анни.
«Алло?» Вона відповіла з іншого кінця дроту.
«Анна, це Настя. Прости , якщо я розбудила тебе». Настя почала повільно рухатися по кімнатах її будинку, перевіряючи кожну його деталь.
«Ні, я не сплю , потрібно багато вивчити…» Голос Анни звучав
«Можливо, хтось влом ілся в мій будинок. Але я не впевнена».
«Боже… З тобою все гаразд?»
«Так, просто я одна і найближчий будинок з людьми перебуває майже за милю від мене. Це не втішає».
«Спокійно, Настя. Може бути, це просто вітер».
«Так, можливо…» Настя майже повірила в це – вітер цієї ночі дійсно був сильним, крім того вона не пам'ятала, замикала вона двері на ключ після відходу батьків. «Але просто будь на зв'язку, добре?»
«Звичайно!» Анна підбадьорливо сказала. «Тільки не панікуй».
«Не буду». Настя захихотіла.
За кілька хвилин, вона перевірила кожен дюйм її будинку, і не виявивши нікого стороннього і ніяких змін, вона полегшено видихнула. Вона все ще була одна.
«Боже, це було моторошно». Вона пробурмотіла в трубку, повернувшись в кухню.
«Ну, так буває. До того ж стрес часто підливає масло у вогонь. Мої батьки знову сварилися сьогодні». Анна замовкла на мить. «Знову».
«Про…» Настя видихнула і натиснула кнопку чайника. «Це було серйозно?»
«Я навіть вже не знаю, що є серйозно – останнім часом це виро сходить занадто часто між ними»
«Що щодо їх сімейного психолога?»
«Він їм не допомагає, наскільки я бачу…»
Помітивши як чайник скипів, Настя висипала пакетик розчинної кави в її кухоль і налила окріп. «Я навіть не знаю , що…» Вона сказав а Анні і зупини лась ».
«Гаразд…». Анна ніби відмахнулася. «Вони розберуться з цим. Прости, мені потрібно повернутися до навчання».
«Мені теж» Настя втомлено сказала. «Спасибі, що була зі мною».
«Без проблем! Побачимося завтра!»
Вони роз'єдналися.
Поклавши слухавку на приймач, Настя ще раз оглянула кімнати і попрямувала на другий поверх, повертаючись в її кімнату, не помічаючи силуету за вікном, який плавно відійшов від будинку і зник в темряві…
***
Василина Паулейт зупинилася навпроти будівлі коледжу. Пісня групи System of a Down грала з її магнітоли, змушуючи її мозок працювати швидше. Для неї ці останні дні навчання були також важкі як для Анни і Насті. І хоча Василина була бунтарка в школі, вважаючи за краще я займатися музикою замість уроків, пропуску я їх заради творчості, ніж виводила з себе її вчителів, але вона була дуже серйозною в новій обстановці, прагнучи до нових знань.
Василина познайомилася з Настею, змінивши школу через місяць у восьмому класі. Обидві дівчини здружилися в перші дні знайомства, виявивши спільні інтереси в рок – музиці, готичному стилі, грі на гітарі, також практик уя гру на піаніно. Через місяць, Анна переїхала в Чикаго, також приєднавшись до них.
Для Василини вибір професії біоінженерії означав крутий поворот в її житті, в її звичках – вона більше не могла собі дозволити бути легковажною і намагатися переступити себе заради чогось, що не мало серйозне місце в її житті. Вона, як і її подруги, серйозно замислювалася про майбутнє планети, сподіваючись коли-небудь змінити її існування на краще.