Дзвін сонця

Казанцев Александр Петрович

Сірано підсів ближче до Монманьї і, як тільки зміг, пояснив: планета все-таки обертається, і даремно сумніваються в цьому отці-єзуїти. Подумки він згадав Тристана — його Демоній мовби знаходився поряд і підказував, що саме йому говорити:

— Ваша світлість, ласкавий добродію, віце-король і губернатор! Я буду дуже щасливим, якщо

дізнаюсь про вашу перемогу над отцями-єзуїтами, яким висловлюю свою повагу. Ви, безумовно, блискуче виграєте диспут, якщо нагадаєте їм: свідчення, ніби Сонце обертається навколо Землі, як це бачать наші очі і як стверджував язичник Птолемей, обманливе й суперечить здоровому глузду. Бо наше світило — центр Всесвіту, якому воно й дарує своє тепло. І йому, немов нашому королю, негоже бігати довкола своїх підданих.

— Доказ справді вартий уваги. Я скористаюся ним у подальшій дискусії з отцями-єзуїтами. Крім того, зішлюся ще й на доказ одного з поважних служителів церкви: “Земля крутиться, але не з тої причини, яку наводить Коперник, а тому, що вогонь пекла сидить у її центрі, і душі засуджених на віки вічні, рятуючись од страшного полум’я, видираються по внутрішній порожнині грішної Землі і змушують її обертатися так само, як білку в колесі. [25] І тепер я відчуваю: святий отець мав рацію, а ви своєю відважною мандрівкою довели існування пекла грішників, які воліють позбутися страшного полум’я. Одначе ви не зможете повернутися до Франції так, як прибули сюди, бо, навіть піднявшись у повітря за допомогою склянок із росою, при обертанні Землі в той же бік вас відкине од милої серцю нашої держави. Та хай вас не засмучує непоправна обставина — найближчим часом до Франції вирушає корабель, на якому ви матимете достойне місце поряд із Ноде, котрий повертається до Парижа, аби побувати на могилі померлого кардинала Рішельє.

25

Побачення і розмова з віце-королем Шарлем де Монманьї детально описані самим Сірано де Бержераком у його трактаті “Інший світ, або Держави та імперії Місяця”.

І віце-король вийшов із кімнатки свого досить дивного гостя, щоб пояснити отцям єзуїтам їхню помилку, потайки сподіваючись самому звершити захоплюючу мандрівку в повітрі, про яку повідав француз…

ПІСЛЯМОВА

Ніхто так не бреше, як очевидці.

Народна приказка

За відсутності Сірано де Бержерака у Франції сталося чимало подій. Незадовго до своєї кончини кардинал Рішельє жорстоко розправився з “очевидцями” незвичайного вознесіння на небо диявольської

башти. Він вважав: граф де Пассі і лейтенант де Мор’є намагалися вигадкою приховати свою безпорадність, коли ловили важливого державного злочинця, спільника заколотника Олівера Кромвеля, котрий посягнув на священну владу короля, став на чолі організованої їм армії. А підозрюваний Тристан Лоремітт безслідно зник. Зрозуміло, не вознісся ж на небо, як вони запевняли. За наказом кардинала графа де Пассі і лейтенанта де Мор’є стратили на ешафоті. Солдатів і гвардійців направили у військові частини, кинуті в бій після вступу Франції в нескінченну війну. Більшість із них загинула. Лише дехто постригся в ченці і, як отець Жозеф Марлі, який повернувся після невдалого аутодафе до монастиря св. Августина, тяжко каявся: до кінця свого життя не промовити жодного слова, стати добровільним німим.

Невдовзі по тій розправі кардинал Рішельє помер, глибоко переконаний, що не було ніякої летючої башти. Просто йому невірно служили воїни.

Через півроку по смерті всесильного кардинала відійшов у інший світ і король Людовік XIII, призначивши регенткою при своєму п’ятилітньому синові Людовікові XIV його матір Анну Австрійську. Правителем Франції став спадкоємець Рішельє, молодий симпатичний кардинал Мазаріні…

Повернувшись до Парижа, Сірано так змінився, що його важко було пізнати. Згодом набули популярності памфлети поета про Мазаріні. Вони ввійшли до знаменитої “Мазарініади”, яка з’явилася в період боротьби Фронди з кардиналом. Досить відомими стали й трактати, опубліковані лише після передчасної (не без участі отців єзуїтів) смерті Сірано де Бержерака. Та пізніше їх багато разів перевидавали. З них ми дізнаємося про досягнення нашої цивілізації, невідь-як відомі тоді письменникові Сірано де Бержераку.

Прочитавши ці повісті, читач сам може дійти висновку, чи достовірною є гіпотеза фантаста, врахувавши при цьому, що Сірано де Бержерак приписував свої знання спілкуванню з інопланетянином, якого називав Демонієм Сократа. Принаймні немає інших пояснень таємниці мушкетерських часів.

ЗМІСТ

Промінь із каземату

Таємниця мушкетерських часів