Кассандра

Украинка Леся

Чудна у тебе, Кассандро, щирість. Ну, та годі змагатися словами, час іти, щоб заслужити ділом нагороду.

Кассандра

Які діла, така і нагорода! Прощай же, Ономаю!

Ономай

Будь здорова.

Ономай і Деїфоб виходять. Знадвору чутно глухий лемент великої юрби.

Поліксене

(вбігає)

Кассандро,

пробі, що ти наробила?

Кассандра

Я мусила, сестрице, дати слово.

Поліксена

Так ти дала? Так, значить, то неправда?

Кассандра

(холодно)

Ти, Поліксене, чиниш, мов безумна; не знаєш, за що і кориш і хвалиш.

Поліксена

Хвалю за те, що ти вволила волю і батька, й брата, і всії родини.

Кассандра

То, значить, і твою?

Поліксена

Та що ж, сестричко, видима смерть страшна.

Кассандра

А для рятунку не варто жалувать хоч і сестри?

Поліксена

Але ж тобі там буде добре, люба, царицею у Лідії багатій, її ж недарма золотою звуть.

Кассандра

На золото Кассандра не жадібна, і з неї досить однії обручки.

(Дивиться на Долонову обручку на своїй правиці).

Поліксена

(пестить її)

Сестриченько, я знаю, як се тяжко забути милого, та нащо ж мертвим щось інше, крім волосся, сліз і жертви? Долонові ти справиш гекатомбу, як богові, бо Лідія багатша від Трої, там царицею ти будеш.

Кассандра

За нелюбом?

Поліксена

Та що робити, сестро? Чи то ж багато є таких, що йдуть по волі й по любові? Се вже доля така жіноча слухати не серця, а волі рідних - добре ще, ян рідних, а то ж не раз і переможець гордий примусить бранку за дружину стати. Он Деїфобова Антея йшла за нього по неволі, а протеє тепер вона йому дружина вірна і

дітям ніжна мати.

Кассандра

Поліксене, а якби знов посватали тебе після Пеліда за якого-небудь?

Поліксена

Та що ж… я знаю, другого не буде такого, як Пелід, але ж мені довіку дівувати не годиться, і я пішла б, якби хто був до пари, як не дружину, то діток любила б, як не кохання, то хоч господарність, покірливість і вірність принесла б дружині в посаг.

Кассандра

А якби не мала нічого, крім ненависті й прокльонів, то що б ти принесла своїй «дружині»?

Поліксена

Яка ти знов страшна, як се говориш! Кассандро, признавайся, значить, правда, що ти його кляла і віщувала йому й лідійцям згубу?

Кассандра

Відки знаєш?

Поліксена

(трошки збентежена)

Мої рабині під вікном були, сушили вовну, чули ненароком розмову вашу. І не знаю, як твої слова передались лідійцям. Ти чула гомін? То гукало військо лідійське: «Царю, ми не йдем на згубу, Кассандра закляла! Ми йдем додому! Хай гине Троя, як їй те судилось!» І вже три лави подались додому.

Кассандра

(мимохіть)

Хвала богам!

Поліксена

Кассандро! безсоромна!

Кассандра

Але ж вони б загинули всі марне, бо се ж їх смерть - заручини мої!

Поліксена

То нащо ж ти дала цареві слово?

Кассандра

Не обертай меча в гарячій рані! Се нечесть, Поліксено, тяжкий сором на голові моїй, отеє слово. Се примус і ненависть промовляли ганебне слово, а не я. Ой, сестро! Я так його ненавиділа палко, його і все його безглузде військо, оту юрбу рабів! Я радо, щиро промовила - їм на погибель- «згода»!

Поліксена

Страшна, незрозуміла ти, Кассандро!