Кришталеві небеса
Шрифт:
— Це досить пристойно, — признався фера, — але все одно нічого не дасть. — Він навалив на себе ванну, духовку й камін.
— А чому? — задихнувся від подиву Боб, який зовсім вибився з сил.
— Бачиш, на фер діють тільки заклинання рідної країни. Точнісінько так джінни підкоряються магічним законам Аравії. Окрім того, ти не знаєш, як мене звати; запевняю тебе, небагато зробиш, виганяючи демона, чиє ім’я тобі невідоме.
— З якої ти країни? — спитав Боб, витираючи піт з чола.
— Е ні, — похопився
— Слухай, — втрутилася Джейніс. — Якщо цар такий багатий, то чому б йому не розквитатися з нами?
— Цар ніколи не платить за те, що може одержати даром, — відповів фера. — Тому він і багатий.
Боб і Джейніс прошили його лютими поглядами, збагнувши, що весілля відпливає в безпросвітне майбутнє.
— Завтра вночі побачимось. — З цими словами фера миролюбно помахав рукою і щез.
— От тобі й маєш, — мовила Джейніс, коли фера зник. — Що ж тепер робити? В тебе є ще які-небудь блискучі ідеї?
— Аж ніякісіньких, — відповів Боб, важко опускаючись на тахту.
— Може, ще спробуємо магію? — спитала Джейніс з ледь вловимою іронією.
— Нічого не вийде, — відрубав Боб. — У жодній енциклопедії я не знайшов слів “фера” й “цар Алеріан”. Він, напевно, з тих країв, про які ми й гадки не маємо. Можливо, з якогось карликового князівства в Індії.
— Щастить нам, як утопленикам, — поскаржилась Джейніс, полишивши глузливий тон. — Що ж нам робити? Наступного разу йому, я гадаю, знадобиться пилосос, а потім магнітофон.
Вона заплющила очі й стала зосереджено думати.
— Він і справді пнеться з шкури, щоб тільки просунутись по службі, — зауважив Боб.
— Я, здається, придумала, — мовила Джейніс, розплющуючи очі.
— Що саме?
— На першому місці для нас повинні бути наша торгівля й наше весілля. Правильно?
— Правильно, — сказав Боб.
— Гаразд. Хай я не такий там мастак заклинати, — пояснила Джейніс, засукавши рукава, — зате в техніці я щось тямлю. Швидко за роботу!
Наступної доби фера завітав за чверть до одинадцятої. На гостеві був той самий білий светр, але черевики з оленячої шкіри він змінив на рудувато-коричневі мокасини.
— Сьогодні цар підганяє мене, як ніколи, — сказав він. — Нова дружина всі жили з нього вимотала. Виявляється, її шати витримують тільки одне прання. Раби вибивають їх об каміння.
— Зрозуміло, — співчутливо промовив Боб.
— Бери, будь ласка, не соромся, — запропонувала Джейніс.
— Це надзвичайно люб’язно з вашого боку, — вдячно вимовив фера. — Вірте, я вмію таке цінити. — Він вибрав пральну машину. — Цариця жде. — І фера зник.
Боб запропонував Джейніс сигарету. Вони всілись на канапі й стали чекати. За півгодини фера з’явився знову.
— Що ви накоїли? — насипався він.
— А
— Пральна машина! Коли цариця увімкнула її, звідти вирвалася хмара смердючого диму. Потім пролунав якийсь дивний звук, і машина зупинилась.
— Нашою мовою, — прокоментувала Джейніс, пустивши кільце диму, — це зветься “машина з фокусом”.
— З фокусом?
— З каверзою. З сюрпризом. З дефектиком. Як і все інше в нашій крамниці.
— Але ж ви не маєте права! — вигукнув фера. — Це нечесно!
— Ти такий здібний, — ущипливо відповіла Джейніс. — Катай, лагодь.
— Я похвалився, — покірно промовив фера. — Взагалі я набагато спритніший у спорті.
Джейніс усміхнулася й позіхнула.
— Та годі ж бо вам, — благав фера, нервово потріпуючи крильцями.
— Дуже шкода, але я нічим не можу зарадити, — сказав Боб.
— З вашої вини я опинюся в жахливому становищі, — не вгавав фера, — мене переведуть на нижчу посаду. Виженуть з державної служби.
— Але ж ми не можемо допустити, щоб розоритись самим, правда? — спитала Джейніс.
Хвилинку Боб роздумував.
— Послухай, — запропонував він. — А чому б тобі не доповісти цареві, що ти зіткнувся з могутньою антимагією? Скажи, що, коли йому потрібний цей крам, хай платить мито пекельним демонам.
— Йому таке буде не до вподоби, — з сумнівом промовив фера.
— В усякому разі, спробуй, — порадив Боб.
— Спробую, — погодився фера й щез.
— Як на тебе, скільки можна заправити? — порушила мовчанку Джейніс.
— Та полічи йому за стандартними роздрібними цінами. Кінець кінцем ми створювали крамницю, розраховуючи на чесну торгівлю. Ми ж не мали на меті провадити дискримінацію. А все-таки хотів би я знати, звідки він родом.
— Цар такий багатий, — мрійно промовила Джейніс. — Мені здається, просто гріх не…
— Стривай! — скрикнув Боб. — Це неймовірно! Хіба в 2 000 році до нашої ери можливі холодильники? Або кондиціонери?
— Що ти маєш на увазі?
— Це змінило б увесь хід історії! — пояснив Боб. — Подивиться якийсь розумака на ці речі й збагне, як вони діють. І тоді зміниться увесь хід історії!
— Ну й що? — спитала практична Джейніс.
— Що? Та тоді наукові шукання підуть іншим шляхом. Зміниться сучасне.
— Ти хочеш сказати, що це неможливо?
— Так?
— Саме про це я весь час і казала, — переможно заявила Джейніс.
— Та замовкни, — образився Боб. — Треба було подумати про все раніше. З якої б країни цей фера не був, вона обов’язково вплине на майбутнє. Ми не маємо права спричинятися до парадокса.
— Чому? — спитала Джейніс, але цієї миті з’явився фера.
— Цар дав згоду, — сповістив він. — Чи вистачить цього за все, що я у вас брав? — Він простягнув маленьку торбинку.