Оповідання

Грабовський Павло Арсенович

Він був певний, що його діло - праве і що не може відмовити

йому «справжнє начальство».

Лаштування скінчилось,- пліт попхався за водою.

Звичайно скулений, Червоний Жупан стояв тепер ви­прямившись посеред плоту і міцним голосом давав по­рядок. Ніхто не слухав його, не звертав жодної

уваги, але те йому було байдуже, не спиняло нітрохи,- на ду­ші легко і любо. Мимоволі пригадалися мені «безглузді» пошукачі усяких правд серед нашого знедоленого лю­ду,- і з тяжким почуванням я покинув берег.

Червоного Жупана я не бачив більш...

1894 року