Полювання на Снарка
Шрифт:
«Він сказав мені так, – вів своєї простак, –
Як твій Снарк просто Снарк – так і треба!
Обіцяй йому рай і з рагу подавай,
Застосуй для освітлення неба.
Ти з наперстком і ніжністю Снарка шукай,
При собі май надію і вила,
Котировкою акцій його залякай,
Зачаруй шармом усмішки й мила».
«Ось найкраща метода! – устряг Капітан, –
Спосіб цей, вам кажу, перша марка!
Я
Як в полон взяти хитрого Снарка!»
«Та, племінничку мій, жде біда тебе (sic!),
Якщо Снарк твій – Буджум, бо це значить,
Що раптово і тихо ти щезнеш навік
І ніхто тебе більш не побачить!
Саме це, саме це мою душу ятрить,
Як слова свого дядька згадаю,
Моє серце стражденне дрижить і кипить,
Мов казан, повний супом до краю.
Саме це, саме це...» – «Ми вже чули раніш!» –
Будодзвін обірвав дратівливо,
Бризнув Булочник в плач: «Пропаду ні за гріш!
Саме це, саме це так жахливо!
Снарк щоночі мені увижається в сні,
Бачу я в хворім мареві марень,
Як я здобич свою із рагу подаю,
Снарком в небо свічу в дні затьмарень.
Та як стріну Буджума (так дядько прорік),
То хоч в бурю, хоч в днину погожу
Я раптово і тихо враз щезну навік –
Думку цю я терпіти не можу!»
Сказ четвертий
Полювання
Будодзвін, очумрівши, наборщив чоло:
«Чом раніш я не знав про ці драми?
А тепер би промовчати ліпше було –
«Аnte portas [10]» бо Снарк – біля брами!
Всі ми будем сумні, хочеш вір, хочеш ні,
Якщо зникнеш ти раптом і тихо,
Але ж до відплиття мав би ти до пуття
Повідомить команді про лихо!
Ну, а зараз не час розжалоблювать нас,
Кличе Снарк у незвідані далі!»
Й той, кого звали «Чув?», лише скрушно зітхнув:
«Я казав вам про це на причалі.
Звинувать, що я вбивця, що я хуліган
(Всі спіткались в життєвім алюрі!)
Але шити мені ще й свідомий обман
Це уже западло у натурі!
Я сказав це по-данськи, я вжив і санскрит,
Переклав на латину й валійську,
Але геть я забув (ну, такий я – і квит!),
Що ви знаєте тільки англійську».
«Вельми сумно це чуть! – в Капітана лице
Витягалось при кожному слові –
Та тепер, як ти виклав нарешті все це,
Всі
Решту спічу, о вірна командо моя,
Я завершу, як буде охота,
Адже Снарк біля брами, повторюю я,
Він – обов’язок ваш і робота!
То ж з наперстком і ніжністю Снарка шукай,
При собі май надію і вила,
Котировкою акцій його залякай,
Зачаруй шармом усмішки й мила!
Бо не візьмеш ти Снарка на крики «Банзай!»,
Тут безсилі прийомчики збиті,
Все, що можеш, – зроби, що не можеш – дерзай!
Ми не в праві втрачати і миті!
Бо жде Англія, що [11]... – далі знаєте ви
Цю цитату стару з бородою,
То ж вперед розбирати пакунки й сакви,
Мій наказ – спорядитись до бою!»
Тут Банкір підписав (й скасував) крупний чек,
Обміняв срібняки на банкнотки,
Вибив порох з халатів своїх «Ім’ярек»
І у вуса вкрутив папільйотки.
Ну, а Бой разом з Брокером стали точить
Об мантачку саперні лопати,
Лиш Бобер плів спокійно мереживну нить,
Бо бобрам, бач, на Снарка начхати.
Борзописець-юрист проявив весь свій хист
І поставив Бобра перед фактом,
Що плетіння мереж за законом є теж
Підривним і злочинницьким актом.
А Бриляр хутко вийняв солому з мішка
Й сплів бриля ексклюзивно для Боса,
В Більярдиста ж зрадливо дрижала рука,
Як він крейдою тер собі носа.
Боброріз, весь на нервах, убрався у фрак,
Вдяг жабо й рукавички із лайки –
«Я завжди на прийом одягаюся так!»
Будодзвін ледве втримавсь від лайки.
Боброріз насідав: «Ви представте мене,
Як ми разом підійдем до Снарка»,
Капітан прогарчав: «Та коли ж це мине?»
Грозова насувалася сварка.
Тут Бобер переможний галумф [12] заскакав –
Боброрізу все вилізло боком!
Ну а Булочник сміло сякнувся в рукав
І Бобру підморгнув лівим оком.
Боброріз розридався. – «Та ж будь мужиком! –
Капітан вже не тямився з люті. –
Гірш нема, як на Снарка іти з слабаком,
Я ж скажу вам ще дещо по суті:
Може, десь у лісах, тут живе хижий птах,
Злий Тьох-Грох [13] – рвійний дзьоб, дужі крила –
Атакує умах цей літаючий жах,
Ось де нам знадобиться вся сила!»