Пустоцвiт
Шрифт:
Нарешті, помітивши в персні імператриці тріснутий смарагд, граф запропонував відновити камінь і, вклонившись, прийняв від государині «хвору» коштовність. При цьому сказав немовби між іншим:
– А знаєте, матінко, от побував я нещодавно при дворі Фрідріха Прусського, то там усі тільки й говорять, що про майбутнє одруження вашого племінника Петра Федоровича: мовляв, недарма збираєте ви портрети принцес… До речі, ваш чарівний портрет, весь у перлах і діамантах, я теж бачив.
– Це який же? – здивувалася
– Та той, що ви вислали принцесі Йоганні-Єлизаветі Ґолштин-Ґотторпській!
– Ах, цей! Що ви, люб'язний графе, це ж дрібничка, а не портрет.
– Не скажіть, не скажіть… Ви на ньому прекрасні й величні. Хоча в житті, безсумнівно, набагато більш чарівні.
– Ах, що ви таке говорите! – вона мило зашарілася, немов молоденька дівиця під час сватання.
– Особливо зараз, Ваша Імператорська Величність!
– Дякую вам, графе, ви як завжди спостережливі й галантні… Але що ж іще говорять там, при дворі Фрідріха?
– Говорять, що його сестра Ульріка обрана вами в наречені Петрові Федоровичу.
Ледь помітна тінь лягла на обличчя імператриці. Миттю вловивши зміну настрою монархині, Сен-Жермен блискавично перелаштувався:
– Тут я й прикинув по розташуванню планет, що наречена для Петра Федоровича повинна бути з пруссько-литовських князівств! Що ж до Ульріки, то взаємне розташування Марса й Венери в її гороскопі говорить про те, що шлюб з Петром Федоровичем відбутися не може із причин, пов'язаних з рішенням Вашої Імператорської Величності.
– Будьте люб'язні, графе, поясніть ваші натяки, – як і раніше не надто люб'язно мовила Єлизавета Петрівна.
– Це не натяки, матінко, це наука астрологія! Зірки говорять, що сама Ульріка зовсім не проти вийти заміж за Петра Федоровича, та тільки Ваша Імператорська Величність цього не бажають…
– Зірки говорять?
– Зірки, матінко, зірки!
– А чи не людські язики, часом, розпустилися?.. – тихо мовила государиня, пильно вдивляючись у непроникне обличчя Сен-Жермена.
– Ваша Імператорська Величність!.. – граф ледь помітно сіпнув лівою бровою, що мало виражати обурення, ледь стримуване в присутності вінценосної особи.
– Ну, добре, припустимо, і справді зірки, – пом'якшала імператриця.
– Але хто ж тоді ваша обраниця, матінко?
– А от це я б хотіла почути саме від вас, графе!
– Від мене?
– Від вас, від вас! – кивнула Єлизавета Петрівна. – Річ у тім, що про Ульріку я розмірковувала буквально в останні дні, ви ж, судячи з ваших слів, задумалися про це, ще перебуваючи в Пруссії. Тобто, набагато раніше, ніж я сама про це подумала. Ви справжній ясновидець, люб'язний графе!
Сен-Жермен мовчки вклонився.
– Отож я б і хотіла довідатися, що зірки розповіли вам про наречену із пруссько-литовських князівств. Кого
Сен-Жермен послав государині пильний погляд і заговорив обережно, зважуючи кожне слово:
– Зірки розповіли, що є в тих землях наречена досить знатна. Як з боку батька, так і з боку матері в неї в родоводі геть принци та принцеси! І шлюб цей відбудеться, а рішення про наречену ви прийняли ще сім місяців тому.
– Що ви таке говорите, графе?! – здивувалася Єлизавета Петрівна.
– Два місяці тому ви одержали її портрет, – незворушно продовжив Сен-Жермен. – Щоправда, мініатюра була відкладена, тому що принцеса здалася вам недостатньо гарною. Але повірте, Ваша Імператорська Величність, у житті вона набагато гарніша, ніж на мініатюрі! І найголовніше…
Граф нахилився ближче до государині й змовницьким тоном мовив:
– І найголовніше, що попри безліч перешкод, які виникатимуть у житті вашої невістки, її первістком однаково стане хлопчик, що й успадкує російський престол! Зірки стверджують, що краще даної претендентки з високою місією продовження династії Романових не впорається ніхто.
Вкрай заінтригована Єлизавета Петрівна не могла більше стримуватися, тож спитала:
– Хто ця загадкова наречена? Благаю, графе, скажіть!
Сен-Жермен смиренно опустив очі.
– Государиня, це ви її вибрали, не я. Портрет нареченої лежить на самому краєчку столу. Багато обставин говорить проти неї, однак зроблений вами вибір виправданий вищими силами! Що б ви не робили, рішення буде на користь цієї претендентки, і сама доля на її боці.
Імператриця була в повному розпачі. Хто ж вона, ця загадкова принцеса – та до того ж настільки родовита?!
Єлизавета Петрівна подзвонила, на порозі миттю з'явилася фрейліна.
– От що, миленька, піди-но до Малого кабінету і принеси звідти портрет, що лежить там на самому краєчку столу.
– Праворуч чи ліворуч? Угорі чи знизу, Ваша Імператорська Величність?
Єлизавета Петрівна мовчки подивилась на Сен-Жермена.
– Праворуч зверху, – уточнив граф.
– Ти чула? Праворуч зверху. Неси негайно!
Фрейліна зробила кніксен і вийшла. Настала напружена пауза, під час якої імператриця й граф завмерли в очікуванні.
Нарешті в коридорі знову зацокотіли підбори: повернулася фрейліна, що принесла портрет Софії-Фредеріки-Августи Анхальт-Цербстської. Портрет був явно не з кращих, у бідній оправі без усіляких прикрас, до того ж відправили його в напівсирому вигляді, тому зображення принцеси було геть спотворене.
– Це той самий портрет? – про всяк випадок перепитала государиня у фрейліни.
– Той самий, Ваша Імператорська Величність.
– Той, що лежав?..
– Праворуч зверху, як ви й попросили.