Шухлядні краєвиди, Андієвська Емма - читать онлайн бесплатно

Шухлядні краєвиди

5.00 + -

рейтинг книги

Шрифт:

Сонети

Могутнє – духа – пророста – зерно

Із циклу «Відозви»

Обрушуються – й обрис інший – барви.Ротата – дійсність – вівців – до обори.Незнані – риси – проступають – в збірнім,Готуючися – до звитяг – і збурень.Й найпроминальніше – могоричі.Із неба – душі – розтина – смичок.Гадючники – в свідомості – й очу.Красуню – смерть – за кіски – парубчак.Й де щойно – зазімки, [1] – буя – весна,Пунктииром – й геть – левині – брами сну.І те, що – в оберемки – легковажно,Гуляє – неподолане – без віжок. —Бо й там, де – ані – нив, ані – стерні,Могутнє – духа – пророста – зерно.

Зазімки – початок зими, перші холоди.

Бо –

кожний – поле бою – і наварх [2]

Не в той бік – погляд, і на айсберґ – лиска.Й сполучна – ланка узвичаєнь – луска. —Ляска – батіг. – Запобігають – ласки.Ще світ – молюск, заки – колос – Родоський.Відтинки – тлуму, що – сади – й колюччя.Та – намір, – й лячне – миттю – на нелячне.Не встиг і – пальця, – й дійсність – вся – на клоччя.І лише – ріг, який – хортів – десь – кличе.Рівнина, що – й на гори, – до останку.Та – більш, ніж – всесвіт, – вахлярем – з-під тинькуНайневимовніше, – вже – й око – мружить,Щоб – не чекав – ніхто – на роздоріжжі,Коли – на нього – з нетрів – хижий – звір. —Бо – кожний – поле бою – і наварх.

Наварх = у Старод. Греції – начальник фльоти.

Й знов – дух – на барикади – і траву

Із циклу «Відозви»

Навккілля – кольорова – желятинаПівдотиків, півшерехів, півтонів.Могутні хвилі: павзи – і хитання —На півдорозі – у несусвітенне,Деперепони – сталому, – чаклун,Що, – присмоктки – невтільного – й зі склаЙ на жужелицю, щоб – циклонЗаговорив – тією мовою, що – й клен,І, стиснувши – загубник [3] – акваланга,За рибкою – у доозонний – лінкос, [4] Заки – буття – ковтне всесвітня – мульча, [5] —З заглибини – височуючи – мовчки —Все, що – енерґію – подальших існувань,Й, ще – в сповиточку, – паростки – нові. —Й знов дух – на барикади – і траву! —

Загубник = Гумовий наконечник дихальної рурки акваланга, яку вставляють між губами й зубами.

Лінкос = штучна мова, створена для спілкування з інопланетянами, яку запропонував голляндський математик Г. Ф. І.

Мульча = дрібна солома, листя, торф для мульчування ґрунту

Та вже – вороний – і вершник – із краплини – вирина

Із циклу «Відозви»

Дошки – рожеві – від звуковідтворень, —Від – прощавань, від’їздів – і повернень. —Як – густо – крила, де – птахи – у вирійКрізь смужку – спогадів, що – ледь – від вару. [6] Час – нескінченностей. – І час – обмежень.Межу – рухому – галактичні – мажі.Хоч – голі – й босі, – щит, – єдиний, – мужність,Куляста блискавка, що – сили – множить.На кожнім – кроці – вири – й роздоріжжя, —Шлях – до – щораз – стрімкіших – перероджень. —і Бациля духа – напрям – і собори —Повз вовкулаків – всіх віків – й забарвлень,Де – каліч – волю. – Та вже – воронийІ вершник – із краплини – вирина.

Вар – спека

Щоб – мисочку – й для часу косарів

Із циклу «Ненормовані відтинки»

Нa брамі дійсности – стовп – біоробот:Цим – лусту – хліба, тим, які – маршрути,Весілля – верх і низ – ефемериди. —Кожний – собі, – мірою – змоги, – раду,Заки усіх – небес – двигтюща – лійка,Хоч навкруги – ще – регіт, охи, – зойки. —Тлін – у руці – колоду карт – й махлює. —Хлопчина – до колонки – чортопхайку. [7] На площах – гучномовці – й велелюдно.Та – течії – хто – в світло, – непідвладні.Маля – на коника – при мамі – вйока.Вирує, згортуючись, – гомін-накип. —Й на розі – варить – бабця – риж-сирець, [8] Щоб – мисочку – й для Часу Косарів.

Чортопхайка – тут – мотоцикл

Риж – сирець – повноцінний, не цілком очищений риж

Ледь – мінідощик

Із циклу «Відозви»

Ледь – мінідощик, – й зацвіли – мімози —На втіху – і статечним, і замурзам.Дійсности – вузол – пробує – й омизник. [9] —Природа –

ширше – зір, серця – і м’язи.Пошкандибало – неутульне – вбік —Під – мильні – бульбашки, які – байбак.Очищень – лазні – знов – цілу – добу:Той – випростався, інший – у клубок.Й крізь – омахи – в ущільнення – рябе, —Русалки – і в калюжах – арибал. [10] —З-під – плівок – й пелюшок – назовні – оклик —Доріжку, до якої – ще – не звикли:Ще – палить – ноги – світлом – в світло – йти,І поруч – доґи, що їм – ґном: «Ату!» —Та дух – єдиний – воля – і мета.

Омизник = кокетник

Арибал = давньогрецька туалетна посудина для запашних олій

Вуста – до вуст, – дух – крізь буття – іде

Артерію, – пів неба, – затискач. [11] Пом'якшав – слід, що – атмосферний – корч.Лон долоні – ніжно – громіздке. —Й все більші – ноги – й пальці – сонця кущ.Й де під ребро – ножа – засалабонив [12] —Навкіллю – вир, – сліпучішають – бані,Що – просто – з ґрунту – повівом – в обійми —Найневимовнішому, яке – буйність —На цуценя, що – хвостиком – меляє [13] Від чого – світу озія – маліє.І дійсність – знову – нескінченний ранок,Який – нові усесвіти – із ринви. —Аж – голову – на лікоть, – снів вапняк —Бар’єри, – нездоланні, – розіпхнув —Й, не кліпнувши, суцільним – оком – вдих:Пусти до вуст, – дух – крізь буття – іде.

Затискач = хірургічний інструмент.

Засалабонити = всадити, увігнати.

Меляти (хвостом) = вертіти хвостом

Де – вічність – з проминальним – у триктрак

Із циклу «Відозви»

Поснули – пильнувальники – циклопи,Й назовні – те, яке – в труні – у склепі.Й потвора – м’ясорубка – всмак – чалапа,Й за нею – почет – з гідр, клоак, поліпів.Та – із мачини – й інший – полігон.І дійсности – міняється – нога.Ґонґ, і ковток – прозріння – й на бігу, —І яблуневий сад – із вух – й легень. —На перетрус – буття – ідіофони.Й знов – вагонетки – з трупами коханих.Попід – навіяним – хребти – й первинне —Під тягарем – процесів – виживання.Та – намір – й найстабільніший – конструкт,Де – вічність – з проминальним – у триктрак. [14]

Триктрак = старовинна гра, яка міститься в пересуванні по дошці дамок, відповідно до кількості очок, що випали на кісточках

Світ – з додатками – в Cилур [15]

Нащадка – пильно – ненька – і татусь.Попід ногами – жовті зябра – Стікс.Ледь – на мікрон, і – прірвою – «не так!» —Всі з’яви – з невимовного – ниток.З тунелів сну – і піші, і – комонні.Заки й вони – на цяточки – туману.Перед – непізнавальним – з крихт – й імунне.Й не блиснуло, а вже – глобальні – зміни.Поверх – притоптаної – типчини [16] —Пливуть – лиш – наречені – у човнах. —У фіялкове – переходить – сіре,На – тлі я кого – залишки – косарок. —Без пензлів – й рук – нових буттів – маляр —Вхистився – світ з додатками – в силур. —

Силур = третій період палеозойської ери історії розвитку Землі.

Типчина = багаторічна пасовищно – кормова рослина ми родини злакових зі щетинистим листям і вузькою волоттю; Вівсяниця борозниста.

І про зміни

Із циклу «Відозви»

Летовище. Вправляється – літун:Фіксацій – цятку – в невагомий – стан.На крилах – річка, де – мигтять – плоти,Балькон з тітусею, брезентний – тент.Поодаль – віник – місто – підміта,Щоб – кожний – кусник – буханця – й мету. —На розі – репетує – газетяр:Щез – хмаросяг, а небом – ліфт – й ліфтер,Якого – в пік – години – гомініди,Що – крізь – усі – нашарування – й надми.В нові подоби, – їм – нема – вже – ліку, —Витягується – світ, – тремтить, – галака. —Й – за голову, аж тіпа – очману:Як – впоратися – з тим, чого – нема? —

1 2 3 4