Янголи і демони
Шрифт:
— Це терміново, — не відступався співрозмовник.
Ленґдон не відводив очей від тавра на грудях убитого. Ілюмінати,перечитував він знову і знову. Його наукові пошуки завжди ґрунтувалися на символічних відповідниках викопних останків — старовинних документах і давніх віруваннях — але це фото було сьогоденням. Сучасністю. Ленґдон почувався палеонтологом, що сам на сам зіткнувся з живим динозавром.
— Я наважився вислати по вас літак, — сказав голос. — Він буде в Бостоні
У Ленґдона пересохло в горлі. Година льоту…
— Пробачте мою самовпевненість, — вів далі співрозмовник, — але ви мені потрібні тут.
Ленґдон знову подивився на факс — живе підтвердження – давнього міфу. Про наслідки страшно було й подумати. Він розсіяно. глянув у вікно. Крізь гілля беріз на подвір’ї просочувалися перші промені світанку, але знайома картина за вікном тепер виглядала якось інакше. Ленґдона охопило дивне змішане відчуття страху й радісного збудження, і він зрозумів, що вибору в нього немає.
— Ваша взяла, — здався він. — Кажіть, де шукати ваш літак.
З
За тисячі миль від будинку Ленґдона відбувалася інша розмова. Двоє чоловіків сиділи в темній кам’яній келії, як у Середньовіччі.
— Benvenuto! — сказав один із них владним тоном. Він сидів у темному куті, майже невидимий, — Усе пройшло добре?
— Si, — відказав інший. — Рerfettamentе. — Голос його звучав різко.
— І ні в кого не виникне сумнівів, хто за це відповідальний?
— Ні в кого.
— Чудово. Ти приніс те, що я просив?
Чорні як смола очі вбивці блиснули. Він поставив на стіл важкий електронний прилад.
— Молодець. — Чоловік, що сидів у тіні, здавався задоволеним.
— Служити братству для мене честь, — відказав убивця.
— Скоро розпочнеться другий етап. Відпочинь трохи. Сьогодні до півночі ми змінимо світ.
4
«Сааб 900S» Роберта Ленґдона вилетів із тунелю Келлагана й опинився на східному боці бостонського порту, неподалік від аеропорту Лоґана. Згідно з наданими йому вказівками, Ленґдон знайшов вулицю Авіейшн-роуд і звернув ліворуч за колишнім офісом авіакомпанії «Істерн ейрлайнз». Ярдів за триста попереду у світанковій імлі виднівся ангар. На ньому фарбою було виведено велику цифру «4». Ленґдон заїхав на стоянку і вийшов з авта.
Із-за ангара з’явився кругловидий чоловік у синьому однострої.
— Роберт Ленґдон? — привітно гукнув він із незнайомим акцентом.
— Так, це я, — відізвався Ленґдон, замикаючи авто.
— Ви дуже вчасно. Я щойно приземлився. Прошу йти за мною. '
Ідучи за пілотом уздовж ангара,
Пілот, здається, відчув стривоженість Ленґдона.
— Сподіваюся, сер, літати для вас не проблема?
— У жодному разі, — відказав Ленґдон. Трупи з тавром на грудях — оце для мене проб7іема. А літати — це дурниця.
Зайшовши за ріг, вони опинилися на початку злітної смуги.
Побачивши літальний апарат, що стояв на майданчику перед ангаром, Ленґдон вкляк на місці.
— Ми що, полетимо на цьому?
Пілот широко всміхнувся.
— Подобається?
Ленґдон дивився кілька секунд, нічого не розуміючи.
— Подобається? — перепитав нарешті. — Це що за чортівня?
Літальний апарат, що постав перед ними, був величезний. Він трохи нагадував космічний корабель, от тільки ніс мав абсолютно плаский, наче зрізаний. Незвичний літак, що стояв на початку злітної смуги, більше скидався на велетенський клин. Ленґдо-нові на мить здалося, що він бачить сон. На вигляд цей засіб був не більше придатний для польотів, ніж якийсь «б’юїк». Крил у нього практично не було — лише два коротенькі стабілізатори на задній частині фюзеляжу. Над ними стриміли ще два кілі'. Усе решта — суцільний корпус, завдовжки приблизно двісті футів, без жодних ілюмінаторів.
— Двісті п’ятдесят тисяч кілограмів з повною заправкою, — гордо повідомив пілот, наче батько, що нахваляється своїм новонародженим сином. — Працює на рідкому водні. Корпус із титану з карбідокремнієвим волокном. Співвідношення тяги й ваги — 20:1. У більшості реактивних літаків це лише 7:1. Директорові, мабуть, нетерпиливиться з вами зустрітися. Зазвичай він не висилає по своїх гостей цього велетня.
— Ця штука літає 7.— здивувався Ленґдон.
— Ще й як! — усміхнувся пілот. Він підвів Ленґдона ближче до літака. — Виглядає страшнувато, згоден, але краще вже тепер звикати до цих літаків. Років через п’ять тільки вони й залишаться — швидкісний цивільний авіатранспорт. Наша лабораторія придбала такий літак одна з перших.
Схоже, ваша лабораторія не бідує,подумав Ленґдон.
— Це прототип «Боїнґа Х-33», — вів далі пілот, — але є й десяток інших моделей — наприклад, «Національний Аерокосмічний літак»; росіяни мають «Скремджет», британці — «ГОТОЛ».