Brute force
Шрифт:
Розрахунок Аури виявився вльним Чорний, пдйшовши занадто близько, так не змг завершити удар. Надмрна кльксть енерг, майже силомць влита в його генератори оглушила не лише лицаря, але його плота. Сама ж Аура постраждала лише вд рзкого обриву зв'язку з машиною, тому не втратила свдомост. Бльше того - й навть вдалося перевести падння у швидкий спуск ногами вперед, на вдмну вд Чорного, який так полетв донизу зламаною лялькою. Однак на цьому вдача покинула двчину, вже мертвий лицар усю свою тушею влетв у густ крони лсу. Удар був достатньо сильний, щоб тло вона розлетлося на шматки, наче дешева глиняна лялька, але навть таким чином вн зумв погасити частину швидкост, вбергши кабну плота вд фатального удару, змусивши вирватися з крплень мж ребрами скелету покотитися по крутому лсовому схилу. хоча рдина всередин кабни вберегла двчину вд надмрного перевантаження,
Вивалившись з капсули, Аура ще довго блювала дихальною рдиною, не була спроможна навть пднятися на ноги. Вдчувала вона себе жахливо, але в душ переповнювала гордсть: батько гдно оцнить таке вдале виконання цього прийому, та ще й з першого разу. Залишалося лише повернутися на Су-Ван живою, з чим у не виникли деяк проблеми.
Привертати до себе увагу вона не могла, адже на сигнали скорш за все одразу прилетять помчники Чорного, але вибору не було: без ц нформац клан ризику бути знищеним. Дставши з залишкв кабни лук з стрлами та пакет першо допомоги, Аура встановила маяк а сама засла високо на дерев, чекаючи на гостей. Цього разу й пощастило першою на сигнал прилетла наставниця Мзайя.
Допомагаючи спуститися знесиленй ельфйц з дерева, Мзайя випитувала у не подробиц бою, але та лише вдмахувалася.
– Ви знайшли потрбн трави?
– Так, але мало. Бльшсть уже вдцвли. Сподваюся цих вистачить, доки ми не прибудемо на Святу землю.
– Ясно. Чорний упав десь поблизу. Плота треба...
– Я там вже була: н плота, н лицаря.
– Що?!
– Аура вд тако звстки навть рвновагу втратила, але Мзайя пдтримала.
– Такого не може бути. Вн точно десь там...
– Заспокойся. Ми повертамося на Су-Ван.
– Але... Так, наставниця Мзайя.
ось вони разом у тснй кабн лицаря плелися до корабля. За нших обставин наставниця неодмнно стала б жартувати над свою ученицею, однак зараз обидв були пригнчен своми невдачами. Особливо переживала Аура, якй доведеться якось пояснювати свому батьков втрату свого лицаря. Н, вона не збиралася вдмовлятися вд свох слв, але тепер у не не залишилося жодного доказу снування Чорного лицаря, а диний, хто хоча б щось знав про нього, зараз помирав вд лихоманки на борту Су-Вана. Остання надя залишалася на те, що вони встигнуть дстатися до Свято земл, де хлопчика зможуть вилкувати, але коли вони вже пдлтали до острову - вона зникла безслдно. За час хньо вдсутност острв перетворився на руни. Добра четверть палацу була зруйнована, парк остаточно припинив сво снування, а вдсутнсть персоналу на поверхн та мертвий лицар Кай наштовхували на дуже непримн думки.
Свши бля входу, вони побгли на пошуки королеви. Насправд ситуаця була не такою страшною, як двчата подумали спочатку. Пд час бою нхто не загинув, травми були переважно мало та середньо важкост, ворож сили у бльшост були розгромлен а Синй знову вдступив, так не показавши свою суть. Однак пд час бою один з лицарв напав на лазарет, хнй головний пацнт опинився пд завалами. При чому вн перед цим встиг за секунду прийти до тями викинути лед Майю в коридор. Закривавленого, його вийняли з-пд уламкв лише перед самим поверненням двчат. якщо ранше вн помирав вд лихоманки, то тепер до цього додалися численн рани, переломи кнцвок та внутршня кровотеча. Не зважаючи на невтшн прогнози лорда Улайта, як найбльш квалфкованого цлителя на остров, хлопець вперто чплявся за життя, зовсм не збираючись помирати. Щоправда вдмити його вд кров виявилося надзвичайно складно - будь-який необережний рух викликав у нього захисний рефлекс, за що дво гварцйцв уже поплатилися вивихнутими кистями. диний, на кого хлопець реагував не так агресивно, був лорд Улайт, який пд час ц процедури постйно щось розказував хворому. Виршивши, що грше уже не буде, Лашура попросила його приготувати ус злля, як тльки можуть йому знадобитися, залишила йому в помч наставницю Мзайю. Втм кинутий непритомним парубком на звук медицинський нж одразу ж натякнув, що наближатися до пацнта й протипоказано - задля збереження власного ж здоров'я. Процес лкування обцяв затягнутися надовго, але нхто не розходився.
Факти вперто твердили, що шансв у хнього знайди нема його смерть - лише питання часу. в той же час неймоврна низка подй, як супроводжували його, давали надю на чудо. Напевно саме ця невизначенсть не давала нкому заспокотися. Ус чекали. Чекали всю нч, не вдходячи далеко вд ширм, пдносячи хньому диному цлителю усе необхдне. Надвор вже починало свтати, втома взяла сво двчата зараз лежали хто де: Лашура скрутилася на
***
Вагон електрички, черговий продавець повтряних кульок та ншого дрб'язку заходить в салон, впустивши з прокуреного тамбуру гидкий сморд цигарок. Сьогодн мен пощастило, я зайняв соб мсце бля вкна. З ншого кнця вагону долина дратвлива мелодя чийогось телефону, на який скачали чергову, ще бльш гидку варацю псн 'Бл рози'. Поруч сидять мо товариш по навчанню грають в карти. Я ж дстав з сумки черговий пригодницький роман занурився у свт фантазй. Цього разу мен трапився справжнй шедевр свтово фантастики: Рей Олдрдж - Визволитель. Ох, як же мен пощастило з цю книжечкою! Я вже настльки дстав бблотекаршу своми постйними запитами, все одно на позд виходити аж через дв години, що вона тепер просто впуска мене у книгосховище. Я навть почав складати ус сво прочитан книги на окрему полицю, вибираючи лише найкращу фантастику.
'Станця Селищанське' - пролунав ледь розбрливий голос машинста, але за два роки свого навчання я навчився впзнавати зупинки навть по тому, як хитаться вагон пд час руху. Потискаю руки хлопцям, а сам ду дал - мен на наступнй виходити. Раптом я бачу, як через двер тамбуру в салон зазира один з лицарв. Вн чимось схожий на машину Кай, але вона б не стала руйнувати власний палац! Наче у швидкснй зйомц я бачу, як ворог повльно замахуться свою сокирою, а я все ще не можу встати з лжка. диного клятого лжка на увесь вагон, яке ну няк не вдасться оминути. Але ж поруч з мною, на сусдньому з лжком стльц сидить та-сама бабця, що скрзь супроводжу свою королеву. Якщо моя доглядальниця загине - мене совсть замучить. Тому пдриваюся спочатку в напрямку, хапаю в оберемок чпляючись за ус доступн поверхн починаю прискорюватися в нший бк вагону. Бгти важко, нерця не дозволя мен впевнено маневрувати, аби так просто уникати перешкод на шляху, але я продовжую розганятися, долаючи опр повтря. Вже перед самим тамбуром розумю, що не встигаю загальмувати, тому стаю попереду лед Май, приймаючи на себе удар дверей. Раптовий бль у хребт сповстив мене про першу в цьому свт смертельну травму. Але ми продовжумо свй рух вже втрьох (двер також виршили до нас приднатися) вилетли в тамбур, де другий удар додав мен переломи ребер. Бачу, як з протилежного боку тамбуру збралися двчата з паралельно групи на чол з Лашурою - дуже пихатим свавльним двчиськом. Я намагаюся крикнути м, щоб не пдходили, але голос мй мовчить, я переключаюся на модулятор. Другий удар лицаря виламав ще бльшу частину стни я розумю, що наступний стане для нас останнм. А значить залишаться лише першим нанести удар вдволкти увагу ворога на себе. Сподваюся двчата встигнуть забрати оглушену жнку, доки я розбиратимуся з цим крикуном. Ставши перед проломом я чекаю, доки системи CryNet вийдуть на робочий режим, бжу назустрч ворогу, буквально прнаючи у свтло потужного прожектора.
***
Шо то було? Я ж нби траву не курив, няку гидоту не нюхав. Чого б це мене раптом так перемкнуло? Минуло вже багато рокв з того моменту, як я розпочав свй шлях у вигляд колон наноботв, але навть з повним свом функцоналом я нколи не спав, вддаючи увесь свй час лише самовдосконаленню та виживанню. Навть моменти вдключення для мене пролтали майже миттво. Я намагався вдмежуватися вд усх людських слабкостей, в тому числ й вд сну. Що ж змнилося тепер? Невже це результати переносу? Чи може це один з недолкв програми наноботв? Будемо розбиратися.
Мен щойно наснився кошмар. Кошмар, у якому я замсть вдгуку свох систем, сприймав запахи носом, вдчуття дотикв пальцв до рзномантних матералв, бажання перекусити... Не було някого ефекту 'гравця-за-монтором'! це було страшно. Страшно опинитися без звично оболонки, яка захистить тебе вд куль та агресивного середовища. Страшно не бачити й не вдчувати нчого навколо себе. Страшно знову стати Людиною! Стати Смертним! Так, треба заспокотися. Заспокотися, я сказав!
Не маючи можливост якось впливати на самого себе, я виршив зробити простше почав прибирати адреналн з органзму, поступово замнюючи його ендорфнами. Сподваюся ступнь нтеграц в тло виявиться достатнм, аби моя свдомсть сприйняла його за власне. Фух, здаться вдалося.