Brute force
Шрифт:
– Пильно дивлюся. Тоб потрбен убивця?
– Н-н-н, ти що?! Не вистачало мен тльки кривавою королевою стати! Просто будеш робити те, що нам не дозволя статус. А за це отримаш грош, статус, землю...
– Не цкаво.
– Гр-р-р! Поврити не можу, що сама вмовляю тебе.
– здаться у не закнчилися заготовки.
– Добре, кажи чого ти хочеш.
– Нчого. Вам нчого запропонувати.
– Як?!
– Лашура аж рота роззявила, так розгубилася вд мо вдповд.
– Невже тоб нчого не треба? Невже ти нчого не хочеш? Тоб що, жити набридло? Невже ти гадаш, що псля всього того, що ти тут почув, я просто так тебе
Ще до того, як вона договорила, я зриваюся вперед. У форсаж свт миттво уповльнються майже втрич. Суперники рухаються так, нби х залили густим медом. На такй швидкост людськ оч просто не здатн вчасно помтити небезпеку, тому доводиться переходити на нш способи сприйняття. У мому внутршньому простор кольоровий екран замняться монохромним об'мним зображенням, вдтвореним за допомогою усх доступних нин сенсорв. Зникають звуки, слова людей тепер висять у табличках над хнми головами. А увесь навколишнй простр розкреслений рзнокольоровими секторами та заштрихованими длянками, показуючи напрям характер небезпеки. Був би у мене зараз нормальний тактичний аналзатор - я б уже роззбров усх присутнх, спокйно зайнявся своми справами. Але зараз мо можливост дещо обмежен, тому доводиться покладатися на власний досвд.
Намагаючись якомога менше травмувати без того благенького нося, я виршив не пдключати щойно вирощен на скелет момери, а обйтися природною мускулатурою. Так, я втрачав свою швидксть та силу, але зараз, проти звичайних людей, прискорено реакц буде цлком достатньо. Вже зараз я бачив, як повльно меч Кай опускаться у мене за спиною, а служниц-двйнята починають закривати собою королеву. Аби виграти трохи часу, я перехоплюю Кайю за руку тягну за собою. Не далеко, сантиметрв на двадцять, дал без пдсилення пальц просто зсковзують. Цього мпульсу достатньо, аби двчину розвернуло, вона на мить втратила рвновагу. Саме настльки, щоб не впасти, знову на ноги стати не скоро. А це ще секунди пвтори-дв - цла вчнсть для мене. В цей час помчаю, як мен в обличчя летять коробки з нитками та стрчками, що до цього були у руках двйнят. Звичайного бйця це як мнмум спантеличило б, а будь-якого непдготовленого суперника взагал б дезорнтувало. Я ж гнорую ц снаряди, прориваючись вперед. Швидкост замало, аби вчасно дстатися до королеви, тому я хапаю двйнят за комри й тягну на себе. Це да мен мпульс, аби прорватися крзь цей живий щит, не бути збитим з нг пдсчкою, яку двки намагалися прикрити своми широкими спдницями. Замсть цього вони сам починають падати мен назустрч, аби в кнц бути насадженими горлянками на так не прихован пазур. Та коли вони вже пройшли половину дистанц, я помчаю дещо цкаве.
– Стоп!!!
– махала руками двчинка, заплутавшись у власнй спдниц й завалюючись назад.
Рзко змнюю сво плани, вдпускаю одну з служниць хапаю Лашуру за руку до того, як голова познайомиться з кам'яним поржком. Замсть розбито голови двчинка обйшлася злегка потягнутою рукою взяттям в заручники.
– Сто-о-оп! Ус завмерли!!!
– зовсм не по-дитячому гаркнула двчинка.
– Як Ви, Ваша Величнсть?
– поцкавилася Кайя, змщуючись подал вд меблв, аби в раз потреби вльно розмахувати мечем, але королева питання прогнорувала.
– Я неправильно виразилася.
– вона спробувала зазирнути мен у вч, але я ще на початку свого руху заплющив х, аби мен туди не жбурнули няко гидоти.
– Я не бажаю тоб зла. Просто зрозумй мене правильно:
– Не тво проблеми.
– на чому ти збирашся ткати? Ми уже вддали диного робочого лицаря. Бльше на борту транспорту нема.
– Побачиш. Ведть до ангару.
– Може спочатку прибереш сво кгт?
– Щоб вони напали?
– Даю королвське слово, що вони не будуть нападати. Нхто не буде.
– поправилася двчинка, кивнула присутнм.
Кайя опустила меч. Двйнята вже були у мене за спиною, але псля слв королеви одразу ж зробили вигляд, нби нчого не сталося , притримуючи порван комри, вдчинили двер купальн.
– Бачиш? Я сво слово дотримала. Тепер твоя черга.
– Гадаш я поврю?
– намагаюся вкласти в голос якомога бльше рон, але виходить погано.
– Це лише слова. Слова полтика. Вони нчого не варт. Я не дот - словами не розкидаюся. А ти не дурепа - щоб х дотримуватися. Будеш заперечувати?
– Ти невдячний егост.
– Я знаю. Вперед.
Ми пройшли клька коридорв вийшли до ажурно клтки, яка виявилася лфтом. Було дуже незвично бачити такий дикий сплав високих технологй та примтивзму. Уявть соб турболфт з магнтною пдвскою, лчильник поверхв для якого мало того, що механчний, так ще й зроблений вручну! Особисто мене такий ретрофутуризм дещо дратував: не знаш, чого очкувати вд свого оточення, де на тебе може чекати небезпека. З таким пдходом навть ця клтка може стати могилою! Ну, не для мене особисто, але смерть мох супутникв буде непримною - не люблю, коли мо плани зриваються. Мо напруження передалося на мох супутникв, але нхто це нчим не показав.
Кабнка була тсною, тому в перший рейс вдправилися лише ми з Лашурою та Кайя. Всього клька секунд мовчанки, ми вже на потрбному рвн. Ангар як я й очкував, займав левову частку внутршнього простору острова. Тут же лежали ус лицар, як брали участь у нчному бою. Нечисленний персонал, який все ще залишався на ногах, з пересторогою дивився на нас, а жнки з гвард хапалися за зброю, аби бути зупиненими сигналами Кай. Обо ворт зараз були зачинен, тому я наказав вдчинити т, що виходили на правий борт - там висла моя клтка, тому поверхню острову я встиг вивчити, як сво п'ять пальцв. Поки пдходили до краю, в ангар прихали й двйнята з гувернанткою.
– Що робитимеш дал?
– Зйду з корабля. Дякую за гостиннсть.
– Що?!
– двчинка спробувала повернутися до мене, але я все ще мцно тримав.
– А хба ти не збирашся мене викрасти?
– Навщо?
– Навщо викрадати мене?
– не зрозумла Лашура.
– Навщо я тоб? Для чого? Тльки чесно.
– Ти надто багато знаш вмш. Не хочу, щоб ти дстався комусь ншому.
– Не хвилюйся - не дстанусь.
– Мен було б спокйнше, якби ти був поруч, на виду. Хотла тебе переконати...
– Шантажем погрозами? Погана дея.
– Н, я беру до себе лише надйних людей. Тих, хто робить це з власно вол. А своми руками зробити з тебе ворога, та ще й пдставляти тоб спину... Як ти сказав - я не дурепа. Я влаштувала все це, щоб подивитися на тебе.
– раптом тихо додала Лашура, коли ми були вже бля самих ворт.
– Хотла переконатися, що ти не засланий убивця не шпигун. Це була переврка. ти пройшов.
Вдштовхую двчинку вд себе, роблю крок назад, за край платформи. Перевряти вона збралася... Хех! Буде тоб переврка!