Brute force
Шрифт:
– Ти нападаш на королеву Лашуру з мпер Шатерей. Назви себе.
– Далог неможливий.
– почувся монотонний голос без будь-яких нтонацй, лицар рвонув вперед, порушуючи ус правила ведення бою.
– Ах ти ж...
– тльки й встигнула вимовити Кайя, як перший же удар винс за край острову й вона полетла вниз.
Нчим не виразний, окрм свого хвоста небесний лицар виявився надто дужим швидким. Знову випустивши глайдери, Кайя вдруге набрала висоту з жахом побачила, що ворог уже бля самого палацу. Розумючи, що грати за правилами цей боць не збираться, вона зробила те, на що ранше нколи б не наважилася - напала на нього ззаду. Двчина дуже довго вдпрацьовувала цей прийом була впевнена, що захиститися вн не зможе. Вклавши у свй удар всю свою швидксть та силу лицаря, вона нанесла один диний удар згори донизу, який мав би розрубати Блого навпл. Вже на останньому
А в цей час у головнй зал королева спостергала через вкно за двобом велетнв.
– Ваша Величнсть! Що Ви тут робите?!
– пдбг до не молодий чоловк у ряс церковника.
– О, лорд Улайт, виршили подивитися на дуель?
– Це не дуель.
– пояснив отець, намагаючись вддихатися.
– х дво!
– Що?
Але пояснення були вже зайв. Вхдн ворота пробив меч, а слдом за ним у зал ввалився другий нападник. Високий широкоплечий, вн був зафарбований у синй колр - моврно щоб приховати сво справжн забарвлення, а навсн елементи брон спотворювали статуру, не дозволяючи його дентифкувати. Цей лицар був озброний бльш стандартно: щит та меч. Такий легко мг би просто розвалити увесь палац, але йому щось знадобилося саме тут, королева уже здогадалася, за чим вн прийшов. Точнше - за ким.
Та не встиг вн пдйти на вдстань удару, як на нього ззаду навалився ще один велетень. Майже безбарвний, прикритий вирзаними з контейнерв шматками металу, вн виглядав жалюгдною пародю на небесного лицаря, але це було дуже оманливе враження. Навть у такому вигляд вн був небезпечний для Синього, повнстю руйнуючи його плани. Охопивши його руками, вн на мить затримав ворога, давши можливсть королев з свитою покинути примщення. Швидко отямившись Синй зумв скинути з себе захисника псля клькох ударв той залишився лежати в зал пд важкою тушею релктового лицаря. Так не знайшовши сво цл, Синй спробував вийти надвр, але не встиг зробити кроку, як в зал щось загуркотло, а наплчник Синього розлетвся на друзки. Зрозумвши, що навть лежачий суперник може бути загрозою, вн поспшив покинути примщення, поки його не упзнали без прикриття.
Помтивши, як з палацу вибга ще один лицар, Кайя нарешт додумала свою здогадку - це був лише вдволкаючий маневр. Ледве вона вдволклася, як черговий удар Блого змусив вдступити ще дал. Другий ворог утк, але Блий вдступати не збирався.
– Потрбна допомога?
– почувся вд палацу знайомий голос.
– Ханл! Що ти робиш в мому лицар?!
– розлетвся на увесь парк роздратований рик червоного лицаря, в якому можна було впзнати голос Кай.
– Королеву захищала. Що робимо з цим?
– Обережно! В нього хвст справжнй а не декоративний!
– Зна... Ой!
Зайнят розмовою, двчата не встигли зреагувати на стрмкий рух Блого. Залишаючи за собою вирви пдкидаючи землю в повтря, ворог кинувся на Ханл, одним махом вдрубивши й руку, в якй та тримала таку ефективну в ближньому бою мортиру, водночас нанс потужний удар хвостом в груди лицаря, де сидла його плот. Але недосконала система запалювання спрацювала з запзненням пострл вдбувся вже тод, коли рука падала. Втм, навть такий некерований снаряд нанс Блому бльше шкоди, нж Кайя за увесь час бою, роздробивши тому праву руку.
Зрозумвши, що бльше такого шансу може й не бути, Кайя скористалася моментом кинулася на нього. цього разу удар, який мав би закнчити цей бй ще до його початку, все ж досягнув сво мети, розрубивши голову Блого й увйшовши в його тло до само ключиц. Але це була прова перемога: генератори на кнцвках та за плечима ворога раптом надривно загудли, проганяючи крзь себе величезн об'ми ефру, що повтря навколо них аж почало свтитися вд накопичено енерг. Покриваючись чорними плямами вдмерло плот й нагару, не в змоз витримати такий катастрофчний режим роботи,
Бй закнчився поразкою усх трьох, але Блий про це не знав продовжував шкутильгати до палацу, втрачаючи по дороз шматки тла. Не дйшовши буквально клька метрв до одного з балконв, цей монстр закляк по нерц завалився на нього грудьми. Покрита численними виразками оболонка кабни не витримала такого знущання й прорвалася, заливши увесь балкон стрмким потоком прозоро рдини, що винс разом з собою й тло плота, який не збирався здаватися до самого кнця. Ледве пднявшись на ноги, худий як трска хлопець витягнув з-за поясу кривий нж пшов туди, де могла знаходитися його цль.
***
Я не можу в це поврити! Н, не так: я в це НЕ-В-РЮ! Невже я став кроссовером?! Я завжди думав, що не з мою вдачею сподватися на щасливе закнчення свох пригод, а тут - такий подарунок дол! тепер я нарешт зможу спокйно зайнятися дослдженням нового для мене свту, самовдосконаленням! А якщо набридне - я уже знаю спосб його покинути. Втм, до цього мен ще дуже далеко. З ншого боку: я втратив ус сво досягнення, свою армю, свого милого Вона! Вже за одне це хотлося вбивати. Але якщо це альтернатива остаточнй смерт, то я ще вдбувся легким переляком.
Не знаю, у який всесвт я потрапив, однак мен тут уже майже подобаться. Майже - бо система мр виявилася довол незвичною: кожен рк складаться з чотирьох сезонв, у сезон три мсяц, мсяць длиться на три декади по десять днв кожна. Ця та багато нших млких незручностей в сум викликали роздратування, яке я не змг подолати дос.
Знате, в свому першому житт я був любителем вдеогор та деяких мультикв, тому коли потрапив у всесвт гри Crysis - почував себе довол комфортно. Ну а що ще потрбно потраплянцю, окрм знаючого товариша та пригод? Хоча н, щодо товариша я трохи прибрехав. Звсно ж у мене з моми партнерами нод виникали конфлкти, через що добра х половина здихала в муках, а нша половина - божеволли, навть коли я себе няк не проявляв. Траплялося так, що мене намагалися одягнути на дтей, але тод я ще знав слово 'мораль', з ними у мене розмова була коротка: системна помилка, синхронзаця з оператором неможлива. Я вибирав соб в нос лише тих, хто цього дйсно заслуговував, однак навть з мою допомогою хн життя закнчувалося псля першого ж серйозного випробування. От доводилося брати контроль на себе прикидатися людиною, доки не доберуся до бази. Що, я ще не назвався? Тод примно познайомитися, я - високотехнологчний нанокостюм, який за примхою дол отримав власну свдомсть постйно змушений розгрбати усе те, що наколи його непутящ творц. Я - Пророк!
Спогадв про минуле життя у мене було обмаль, бльшсть з них стосувалися саме свту ц популярно гри. Навть мен свого згадати не вдалося, як останн хвилини свого життя Там.
З самого моменту мо активац я зрозумв, що доля у мене буде дуже весела, а тому намагався заздалегдь пдготуватися до майбутнх пригод. Вже потм, коли я зламав архви Джека Харгрва, я дзнався про справжню природу костюмв, та сторю х появи у людей. Н, звсно я ще пд час проходження друго гри знав, що це някий не костюм, але детал створення цього ункального артефакту разюче вдрзнялися вд офцйно верс. Вже отямившись я зрозумв, що визначення 'костюм' до ц системи абсолютно не пдходить, використовуться лише для прикриття. Насправд ж вд людей тут був доданий тльки екзоскелет та деяк електронн системи - все нше з самого початку вирощувалося прямо з людського тла, псля чого вирзалося пересаджувалося солдатам. Тобто костюм займав увесь об'м органзму нося, дублюючи, укрплюючи та замщаючи собою його тканини. ншими словами - на початковому етап розмноження наноботв потрбно багато органки та нших супутнх матералв, як бралися з тла пддослдного або навколишнього середовища. Про гуманнсть таких експериментв говорити не доводиться, але тльки в такому випадку його анатомя бльш-менш вдповдала людськй. Лаборанти з легко руки кервництва стали називати нас CryNet - Павутина Страждань - через те, що пацнти пд час проростання структур кричали швидко божеволли вд постйного болю, а приспати х уже не давали сам наноботи. Судячи з усього я був одним з таких пддослдних, нервова система якого на глибинних рвнях виявилася замщена мною продовжила сво снування навть псля повного розчленування його органчного тла. В подальшому я лише пдключався до нося, не перемщаючись безпосередньо в органку, що дозволяло багаторазове пдсаджування до мене все нових нових клнтв.