Brute force

Ковриженко Вячеслав Викторович

А потм почалося: тварюки лзли на борт, вистрибували з-пд води, наче там була катапульта, чплялися за стнки рубки швидко маневрували, не даючи змоги прицлитися. См патронв закнчилися дуже швидко. Перезаряджатися часу не було, тому скач знову почав свою криваву роботу. Спина до спини, вони вдбивалися вд ворога, який виявився абсолютно непристосований до ближнього бою. Тайто не мг сказати, скльки часу минуло з початку ц бйн. Тварюки були туп й неповоротк, але х було надто багато. Корабель раптом почав все сильнше розхитуватися. Маркза щось кричала йому, але Церес був зайнятий тим, що вдбивався вд якогось особливо настирного молюска. На вдмну вд нших, цей представник був менший в розмрах, значно краще захищений.

Як його попередники, вн уникав стрльби впритул, але компенсував це потужними розмашистими ударами, вд яких доводилося ухилятися. Маркза спробувала-було розстрляти цього чахлика, але ус пострли розповзалися червоними скрами по брон молюска. х хтось кликав з причалу, але Церес прибулець зосередилися один на одному, не помчаючи нчого навколо. Люди намагалися покинути корабель ранше, нж той пде на дно, але виходило в них погано. Багато хто просто вивалився за борт. Молюскв це абсолютно не хвилювало, вони чплялися за будь-яку, навть вертикальну поверхню, а от Цересу доводилося тримати рвновагу й танцювати по слизькй вд тельбухв палуб. Вдступати не було як, тому вн продовжував бй, збергаючи дихання. Крзь пострли було чути, як хтось на причал вдда команди. Зрозумвши, що докричатися до цього психа у не не вийде, Маркза по перилах дсталася до трапу. Хлопець вдчував, що його сили закнчуються, нж от-от вислизне з рук. В якийсь момент нашестя припинилося, вн зрозумв, що сво завдання молюски виконали - корабель затримався, в цей-самий момент потужний удар знизу розламав судно навпл. Не втримавшись на ногах, Церес полетв за борт лише за мить перед свом паднням побачив, як з-пд води вириваються лтальн апарати й вдкривають вогонь на ураження.

Загрбаючи руками, Тайто намагався вирватися на поверхню, але важкий бронежилет тягнув його на дно. А трохи осторонь уже розгорталася справжня бйня, тльки цього разу зовсм не на користь людей: червон спалахи розривали тла пасажирв, як по нструкц були одягнут в рятувальн жилети й не могли заховатися пд водою. Вже занурюючись пд воду Церес побачив, як гострий нс лтуна розвертаться в його бк т ж мит трасери пронизали безпомчну фгурку людини, моментально забарвивши воду навколо в червоний колр. Н вода, н бронежилет не змогли захистити парубка, лише вдтягнувши невдворотний фнал. Вн навть не одразу зрозумв, що потрапив пд вогонь морських чудовиськ, скидаючи з себе бронежилет. лише коли повтря вогнем обпекло леген, тло вдчуло важк рани.

'Яка роня дол, - подумав Церес, чпляючись за чись тло в рятувальному жилет, - загинути за крок до порятунку.' Гребти сил уже не було, останнй бй виснажив тло, парубку залишалося лише спостергати за небом, де у свтл пожеж мелькотли силуети ворожих винищувачв. Що було дал, Церес майже не запам'ятав. В мор ще чулися вибухи, погода швидко псувалася потужн хвил швидко винесли трупи пасажирв назад до причалу, з якого вони лише щойно вдчалили. Тло уже зовсм не слухалося, ноги онмли, у вухах гуде, перед очима все розпливалося...

з забуття його вивв бль в голов, яким вдгукувався кожен пострл стацонарного кулемету. Хтось буквально над головою гатив з великого калбру по машинах молюскв. Коли одна з них, охоплена полум'ям, пролетла повз них, Церес зумв розгледти на даху одного з складв масивний чоловчий силует. Поки вн розбирався з винищувачами, солдати на причал виловлювали з води останнх вцллих. Крам вуха хлопець навть зумв вловити крики хнього командира.

– Go to the Grand Central!

– But he still there!
– лунав у вдповдь двочий голос.
– In water!

– Quiet this bitch and pull her here!

– Sir, yes sir! This boy is dead. I saw it. Go to machine baby. Moove-moove-moove!

Почувся рик двигуна, вцлл машини швидко забралися вд причалу. Молюски спробували-було ринутися за вткачами, але невдомий вправно зрзав одного з них, псля чого легко розправився

з останнм. Вдкинувши величезну гармату, невдомий деякий час не ворушився, а потм узагал зник, нби розчинившись у повтр. За секунду бля Цереса у воду шубовснуло щось велике, а чиясь сильна рука швидко потягнула його до берега.

Вн спробував покликати незнайомця, та горло видало лише хрипле:

– Допомож...

– Не ворушись хлопче.
– промовив йому грубий металевий голос, невдомий вхопив Цереса одню рукою за лямки на комбнезон, й понс його в якийсь склад.

– Кораб...

– Нема бльше кораблв. Як тебе звати?
– але сил говорити вже не було, на що незнайомець зупинився оглянув хлопця, затримавши погляд на стилзованому напис на рукавах.
– Комбнезон з колекц Смугастий Алькатрас? Смшно. Будеш у мене Алькатрасом.

Поклавши свй вантаж на пдлогу, невдомий почав зрзати закривавлений одяг з парубка. На перший погляд шансв не було: в живот хлопця виднлася пара глибоких пропалених дрок, крзь потрскан стнки яких уже натекло чимало кров. Але вона це ан трохи не засмутило. Навпаки, якби на ньому зараз не було маски, вн би точно посмхався. Продовжуючи свою справу, вн продовжив говорити.

– Доля - дуже примхлива ттка. Мене не взяли н кул, н плазма, н ракети з бомбами. А тепер здихаю тут, наче бродяга в перший день епдем. Смшно, чи не так? А на берез лежать десяток вцллих, серед них ти диний, смертельно поранений, виявився незараженим. Розумш, до чого я хилю? Я даю тоб життя, а ти закнчиш мою справу. Для нас обох це диний вихд. А тепер вдпочивай.
– в шию Цереса майже безболсно увйшов шприц.
– Скоро у тебе буде новий костюмчик, Алькатрас...

На цьому свдомсть почала покидати хлопця, вдправляючи бдолаху в крану снв, останн, що той встиг побачити - як невдомий боць зняв з себе маску, оголивши череп з залишками уже гнилих м'язв на ньому...

Пдрвавшись з лжка, Церес ще деякий час з жахом озирався довкола, не розумючи де вн знаходиться. Однак навколо нього був не склад, а його власна кмната. Надвор тльки-тльки починало сходити сонце, але сонливост в ньому не було абсолютно. Оглянувши себе, Церес побачив на соб тльки нчну сорочку. Ту саму, в якй позавчора... Точнше вчора лягав спати. А усе це насправд виявилося сном!

Полегшено зтхнувши, Тайто тльки тепер зрозумв, що усе його тло ломить болить навть бльше, нж перед сном. Та й запах вд нього такий, нби вн цлий тиждень камння тягав. Довелося швидко йти митися, доки решта жителв гуртожитку не прокинулися. Скинувши в корзину брудний одяг захопивши все необхдне, Церес вдправився в душ, вже стоячи пд струменем гарячо води зрозумв, що синяк на спин майже повнстю зйшов. Тльки в живот все переверталося, нби там дос горв один з випущених молюсками зарядв.

***

Смнадцять, смнадцять, смнадцять... А бля кореня лише два - чому? Я розумю, що для цефв дрони були гарматним м'ясом, але ж не настльки, щоб знижувати хн бойов якост! Вд клькост контурв нервово системи залежить надйнсть труперу. Тод вже легше замсть них поставити кнцвки вд скафандрв, якими користувалися молюски... А це дея! Не поставити кнцвки, а взяти принцип керування ними! Судячи з симуляц, програма керування для них буде дентичною, а бльшого мен й не треба. Виршено! Наступний трупер матиме експериментальн щупальця на основ екзоскелета цефв. якщо вже така п'янка - зроблю х поперечний перерз не круглим, а трохи сплющеним. Можливо тод трупери зможуть плавати за допомогою щупалець. Ось так! Залишаться лише дочекатися завершення першого проекту, можна запускати виготовлення наступного. Скльки там у нас до кнця, 12 хвилин? Прекрасно, значить сьогодн я зможу випробувати свого колсного дрона в режим прямого контролю. Може навть вдасться загнати його на оте невдоме болото...