Brute force
Шрифт:
Поки вони розмовляли, на баз виник переполох. Артур пояснив, що х от-от мають евакуювати з мста, тому солдати готуються до прориву на узбережжя. Усх цивльних мали вивезти в герметичному бронетранспортер, але х виявилося бльше, нж влзе в кузов. Тому частин з них доведеться вдправитися на брон. Вибирали найбльш витривалших, тому логчно, що вибр впав на Цереса, Маркзу та Лок (чи Лак, як його назвав один з солдат) - того-самого ддугана, який добре шпарив японською. Окрм них у похд мали вдправити ще клькох людей, але вони так були задян в операц. Тому усх трьох почали активно готувати до переходу.
Цереса вдвели до мсцевого нтенданта, де йому видали смугастий комбнезон, взуття та нижню близну. Розмри трохи не збгалися, але це було значно краще, нж ходити голяка. Дивна рч: цей свт здавався Цересу абсолютно чужим, водночас в ньому траплялися дуже знайом елементи його рдного. Наприклад знайдена
За роздумами минуло хвилин десять, коли до нього пдйшов уже знайомий дд-перекладач.
– Ага, то це ти наш новенький? Цероз?
– Мо м'я Церес.
– хлопець поклонився свому майбутньому наставнику.
– Примно познайомитися.
– Тут нема мен, лише позивний. Нчого особистого - просто щоб не писати купу рапортв, якщо здохнеш. А оскльки позивний тоб потрбен, то будеш Цероз.
– чоловк оглянув хлопця з голови до нг.
– А що це значить?
– поцкавився Тайто, на що дд незадоволено на нього зиркнув.
– Хвороба що, як ти зараз, вида мен печнку. Звикай, тепер це твй позивний. Мй - Лок.
Спустившись до кол, де пара солдатв щось прилаштовували на спущений з поверхн пкап, наставник сказав Цересу якомога швидше бгти вздовж тунелю до завалу назад. Псля клькох таких забгв наставник натягнув на нього такий самий бронежилет, який носили бйц. Вн був обпалений, з дрками в пластинах та слдами кров, дуже важкий. Але солдату й цього здалося замало, вн накинув поверх ще один такий же, тльки замсть пластин брон набив його землею. Стояти було дуже складно, не кажучи вже про бг. А бгати в темряв - це взагал бльше нагадувало знущання. От тльки Церес ще в перший свй похд по мсту зрозумв, що воювати доведеться саме в таких умовах, метою ц бганини було не тренування тла, а звикання до солдатсько екпровки. Центр маси тепер знаходився набагато вище, Тайто мусив заново вчитися ходити, бгати, стрибати, аби не впасти посеред бою. Особливо важко було бгати з зброю в руках. ось тут виникли проблеми. Тутешн вйни уже багато рокв ведуться зовсм ншими засобами, про таку рч як меч тут уже давно забули. Який у ньому сенс, якщо тутешн рушниц дстануть тебе за милю, а на перезарядку потрбно не чверть хвилини, а секунди? дине, що вдалося роздобути - саморобний тесак, пхви для якого довелося майструвати самостйно. Зайвих стволв у солдат теж не було, тому йому видали трофейну мисливську рушницю. На вдмну вд солдатсько збро, цей семизарядний дробовик мав дерев'яне ложе, чим суттво видлявся серед мсцевого царства металу та пластмаси. Церес сам був радий, що тримав у руках щось хоча б вддалено схоже на знайому зброю, а коли спробував стрляти - взагал закохався у свою Велику Берту, як жартома обзвав цей дробовик хтось з солдат. Певно вн мав на уваз, що рушниця виявилася виглядала бльшою за свого власника. Колись його ттка, яка служить на кордон, давала йому пострляти з власно рушниц, але там вддач майже не вдчувалося. А Берта гатила так, що в перший раз мало не вивихнула Цересу плече! Патронв йому видали не багато, всього двадцять, та навть так йому не було де х тримати. Тож йому довелося згадувати досвд сво ттки майструвати ще й патронташ. Добре, що знайшлися хорош нструменти й матерали, вправитися вдалося вдносно швидко.
Пдготовка просувалася дуже швидко за клька годин ус були готов. Перед виходом командир видав коротку промову, яку для Цереса нхто перекладати не збирався. Самого його закрпили в однй команд з Маркзою. Та, у свому вбранн, доповненому таким же блискучим чорним плащем, темною плямою видлялася помж сро маси бйцв. Лок ж майже нчим не вдрзнявся вд нших солдат. Все це пройшло якось осторонь, незабаром вони стояли бля виходу з х тимчасового притулку. Надвор вже стояла темна нч, холодний втер продував до ксток. хати на брон також було незручно, вже за першу хвилину Церес вдчував у себе вдбивну замсть п'ято точки. Та розслаблятися не було коли. Перекинувши ремнь рушниц через плече, вн постйно тримав одну руку на рукв' бля запобжника, а ншою тримався за корпус транспортера. це було дуже розумне ршення, бо хня колона майже одразу привернула увагу лтаючих молюскв. Точно! Ось на кого були схож ц тварюки! Тепер зрозумло, чому командир пд час хньо розмови так висловився стосовно хнх польотв - це були пдводн створння!
А тим часом лтальн апарати збралися у групу й пшли в атаку. Бйц з
– Stormtroopers!
– Suppressive fire!
– Enemy at the rate! Fire! Fire!
Вигуки почулися з усх бокв т ж мит встановлений на брон гранатомет гучно затарахкотв, посилаючи подарунки далеко вперед. Туди ж вдправилися клька димових шашок, аби прикрити рух колони. Але як би не намагалися солдати уникнути зткнення, тварюки лзли звдусль. Вони вистрибували буквально з-пд земл, з вкон будинкв, навть стрибали з дахв прямо на броньовики! Здавалося вони абсолютно не цнують власне життя. Тому коли один такий гсть приземлився на капот броньовика, Церес на пару з ще одним солдатом швидко нафарширували його свинцем. поки солдат розправлявся з наступними потенцйними безблетниками, хлопець намагався скинути тло першого, аби той не закривав огляд водв. Видряпавшись на капот, вн вперся ногами в металевий скелет не черговй ям зумв позбутися молюска. По дороз до узбережжя було ще клька нападв, але бльше Цересу застосувати свою зброю не довелося. Уже коли вони виходили на причал, Церес згадав, що так не перезарядив рушницю. Наповнивши магазин, вн тльки тепер зрозумв, що у нього увесь цей час залишався лише один патрон в магазин та один в патроннику.
Захавши машинами прямо на борт корабля, бйц одразу ж розтягнулися уздовж бортв. Церес примостився на корм. Лок теж стояв тут в пар з якимось незнайомим солдатом. Обо уже скинули маски з бронежилетами насолоджувалися чистим морським повтрям. Лок виглядав значно спокйншим, нж у пдземелл, навть трохи веселим.
– О, новобранець!
– вигукнув вн, затягуючись якоюсь димною паличкою.
– Ну, як пройшло бойове хрещення? Що ти вдчував, коли стрляв у живу стоту?
– Нчого.
– вдповв хлопець псля секунди роздумв.
– Тльки вддачу.
– Запам'ятай цей момент назавжди, боць. Якщо вже ти пдняв зброю, то або натиснеш на гачок, або здохнеш. Дуже багато бйцв згинуло лише тому, що в останнй момент почали вагатися. Емоц пд час бою небезпечн. Запам'ятай свй перший бй, щоб наступний не став для тебе останнм. Хочеш?
– Лок простягнув йому ще одну димну паличку, але Тайто вдмовився.
Запах, що йшов вд ц самокрутки дуже нагадував одну рослинку, вживання яко в Хавон каралося засланням на шахти. Вд вдихання диму людина перетворювалася на деального раба за черговий листочок цього курива була готова на будь-що. Подумавши, що перечити наставнику нема сенсу, вн вдправився на протилежний бк корабля. Там солдат майже не було, бо вс зараз дивилися на похмурий силует покинутого мста. А от на нос вн наткнувся на Маркзу. Двчина саме чистила виданий й пстолет тльки похмуро зиркала на незваного гостя.
Виршивши й не заважати, Церес став милуватися нчними кравидами нового свту. Цей день принс йому бльше вражень нж увесь термн навчання в Академ. вн не хотв би ще раз його пережити. Навть якщо вн зможе повернутися додому, у що тепер уже не врилося, ус отриман тут навики будуть йому не потрбн. Хоча Берту вн з собою взьме обов'язково. Ця рушниця врятувала йому життя, вони пов'язан одню кров'ю, тому покинути свою зброю буде святотатством.
В роздумах вн не помчав нчого навколо, мало не поплатився за це життям, коли однин з молюскв вистрибнув з води. Вн почув лише зойк двчини та крам ока побачив рух збоку, а дал тло зреагувало на рефлексах: витягнути нж, вдступити вбк вдарити ворога по дагонал. Дзенькнув метал об метал, але одне з щупалець стоти, за допомогою якого воно керувало свом костюмом, виявилося вдсчене, змусивши кнцвку з зброю повиснути на металевому скелет. Другий удар виявився для молюска фатальним, лезо увйшло прямо йому пд маску. Витягнути ножа Церес не встиг бо гидка туша чудовиська засмикалася у свому гнзд в передсмертних судорогах. Усе це зайняло не бльше трьох секунд, яких вистачило Маркз, щоб збрати пстолет проконтролювати ворога в голову. Цей пострл наче став спусковим гачком для людей, як похапалися за зброю. Сдаючи на корабель люди задули, що воюють не проти нших людей, а проти морських чудовиськ. От розслабилися.