Чорноморець

Боровиковський Левко

ЧОРНОМОРЕЦЬ

То

не сірий туман

З Чорномор’я підняв —

Піднімаються гуси то сірії;

То не хмару снігів

Буйний вітер навів —

Піднімаються лебеді білії.

Кричать гуси: ґел! ґел!.

А за ними орел

Іспускається з хмари високої:

«Не тікайте вгорі,

Гуси сірі мої!

Підождіте орла, мої любії!

Я не бити лечу,

Розпитати хочу:

Чи не бачили ясного сокола?

Чи не стрітили ви

Богатир-голови,

З Чорноморії доброго молодця?»

— «Коло моря убит

Чорноморець лежить;

Його

ручки лежать на три штученьки,

Його ніжки на згляд

Край дороги лежать;

Крізь реберця — трава пробивається.

Серед степу того

Ніхто к тілу його

Із живої душі не ласкається;

Тільки ластівки три,

З-під сідої гори,

Пригортаються: першая ластівка —

Мати рідна рида;

А другая — сестра;

Третя ластівка — жінка покійного.

Де матуся рида —

Там кровава ріка

Протікає до моря глибокого;

Де рідненька сестра —

То вже річка пройшла

І просохла, не влившись до моря;

А де жінка була —

І росиці нема,

І зав’яла трава край покійного».