Фб-86
Шрифт:
Каллош з полегкістю поклав трубку. «До хорошої людини потрапить Голуб, якщо звернеться в міністерство, — зловтішно подумав він. — Бібо не буде з ним церемонитися».
Сховавши документи у сейф, він викликав до себе Кульчарне. Жінка відразу ж зайшла і догідливо стала перед письмовим столом начальника.
— Коли хтось питатиме, передайте, що повернусь лише по обіді. Іду в міністерство.
— Як бути з обідом, подати вам у кабінет, товаришу Каллош? — спитала жінка.
Завідуючий навчальною частиною трохи подумав.
— Скажіть, щоб принесли сюди. Можливо,
Голуб втомлено йшов додому. Думки його були зайняті Краснаєм. Невже він помилився в хлопцеві? Ні, не може бути! Він добре розбирається в людях. Краснай розумний, старанний, ввічливий. Живе тільки для науки. Що він міг накоїти? Чому ним зацікавилась поліція? Ні, це просто непорозуміння, перебільшена, можливо, безпідставна, підозра. Звичайно, в Каллоша теж нелегке становище. Зрештою, він виконує свій обов'язок. Як бути далі? Просити прийому в міністра? До речі, він саме хотів з ним розмовляти в справі дослідів.
Повільною ходою простував Голуб по залитій сонцем тихій вулиці. Від осіннього тепла тіло розімліло. Коли б не та нещасна справа, він почував би себе цілком добре. Досліди підтвердили правильність розрахунків. Нарешті він наближається до мети. Можливо, все ж таки краще перейти в дослідний інститут, хоч не дуже й хочеться. Пильність! Статс-секретар без кінця твердить йому про це. Мовляв, у приватній віллі матеріали зберігати небезпечно. А досліди з наукової точки зору мають міжнародне значення. Основних підрахунків і формул, крім нього, ніхто не знає і не узнає. Цього він не розкриє нікому, ніколи. І нікого, крім Естер і Красная, не допустить до себе. А їм відомі тільки часткові результати. Якщо залучити до роботи ще когось, небезпека розголошення таємниці збільшиться. Коли вдасться виробити антибіотик у двох варіантах, усе буде гаразд. Тоді його мрія здійсниться. Не буде більше на світі захворювань, зв'язаних з запаленням. Він доведе, що такі хвороби можна ефективно лікувати.
З допомогою препарату ФБ-86 він може протягом кількох місяців виготовити сиворотку для щеплення. Після введення сиворотки людський організм стане несприйнятливим до запальних захворювань. Досі було все гаразд. Складність полягає лише в тому, що під час досліджень він знайшов нові, ще невідомі, надзвичайно отруйні речовини, застосування яких могло б мати трагічні наслідки для людства. Правда, тепер при виробництві ФБ-86 уже можна обійтися без них. Дуже шкода, що на останній конференції в своїй доповіді про ФБ-86 він згадав про ці шкідливі речовини. Але іншого виходу не було, бо учасники конференції не зрозуміли б шляху досліджень. А втім, отруйні речовини поки що потрібні, він не може їх знищити. Дійде черга і до них.
Вчений так заглибився в свої думки, що навіть не помітив, як дійшов додому.
Дружина вже з нетерпінням чекала його. Вона намагалася вгадати з виразу обличчя чоловіка, чим закінчилась його місія. Однак обличчя Голуба було застигле, наче кам'яне.
— А де хлопець? — звернувся він до дружини.
— В лабораторії.
Вчений махнув рукою, тяжко зітхнув.
— Небагато. Заплутана справа. На жаль, у мене самого немає повної ясності. — Професор стомлено сів у крісло, пригладив сиве волосся. Вийняв з коробки сигарету, запалив.
— Кажуть, що Іштваном зацікавились політичні органи.
— Боже мій! — злякано вигукнула жінка.
— Що ж він вдіяв?
— Сам не знаю.
— А що ти думаєш робити?
— Ще не вирішив, — одказав Голуб, — Поки що хлопець про це не повинен знати. — Професор знервовано роздушив недокурок у попільниці і підвівся. — Не можу повірити, щоб він вчинив якийсь злочин. Я ще ніколи не помилявся в людях. Поговорю з статс-секретарем. Не можна заспокоїтися на цьому. Хочу мати ясну картину. А якщо хлопець все ж таки збрехав мені, я… я вижену його…
— Любий Тамаш, — втихомирювала дружина знервованого чоловіка, — заспокойся!
— Піду в лабораторію. Прошу тебе, подзвони до статс-секретаря. Спитай, коли зможуть мене прийняти.
Прямуючи в лабораторію, він намагався перебороти своє хвилювання. Естер, схилившись над мікроскопом, робила аналізи крові, Іштван поринув у розрахунки. Вони не помітили професора.
— Ну, що нового, юні колеги? — вигукнув він аж надто бадьоро. Молоді люди одночасно повернулися до тісного.
— Добрий день, пане професоре, — привіталася Естер. Іштван теж вклонився і з надією глянув на Голуба.
— Як там цифри, синку? — звернувся професор до Іштвана.
— Мене вразили пропорції розмноження Ф-2. Просто не віриться.
— Ану, покажіть підрахунки, — вчений протяг руку до аркуша паперу. — Усе правильно, — сказав він згодом, глянувши на цифри.
— Але ж, пане професоре, це значить, що…
— Що одного кубічного сантиметра розчину Ф-2 досить для того, щоб запобігти захворюванню п'ятдесяти чоловік…
— Колосально! — хвилюючись промовив Іштван.
— Так, синку, це справді значне досягнення. Велике наукове відкриття. Ми випередили ряд країн, які вже давно б'ються над вирішенням цієї проблеми.
— Я думаю, що їм ще довгенько доведеться попрацювати, — зауважила дівчина.
— Цілком можливо. Нелегко знайти таку отруту, яка б не була шкідливою для людського організму і в цей же час убивала бактерії, що викликають запальні процеси.
— Але ж, — встряв у розмову Іштван, — серум Ф-2 і антибіотик ФБ-86 при неправильному застосуванні можуть бути шкідливими,
— Шкідливих наслідків ми не допустимо. При масовому виробництві не буде потреби в тих допоміжних засобах, які ви маєте на увазі, — сказав Голуб, усміхаючись хлопцеві.
— Зрозуміло, — зауважив Іштван. — Значить, ви не збираєтесь опублікувати весь хід і опис досліджень?
— Ви вгадали. Я не гонюся за славою. Протягом двох місяців зробимо опис виробничого процесу антибіотика, продемонструємо результати дослідів, проведені з антибіотиком, і весь матеріал передамо відповідній інстанціям. Але до тих пір, любий друже, обов'язкові треба провести досліди по двох досі не досліджених варіантах.