Кассандра

Украинка Леся

Хрізе

(вбігає)

Горе! Поліг наш владар від меча Пеліда!

Андромаха мліє, рабині заходжуються коло неї, голосячи.

Кассандра

(несамовита від туги, промовляє, мов непритомна)

Не страх, не сором і не меч, а я своєю правдою згубила брата…

(Закривае лице покривалом).

IV

Частина

майдану коло Скейської брами оточена муром. Праворуч, трохи в глибині,- храм, ліворуч - брама. Смеркав. Довгі тіні простягаються через майдан.

Невеличкий гурток троянців посередині, межи брамою й храмом, радиться пошепки про щось. Всередині гуртка Долон, колишній наречений Кассандри,- до нього найбільше звертаються ті, що радяться, Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах, тільки в Поліксени обрізані коси і непокрита голова, а Кассандра загорнена з головою в довге чорне покривало.

Кассандра

(спиняє Поліксену й стає нерухомо)

Дивись, дивись, які непевні люди зібрались там…

Поліксена

Чого вони непевні? То ж Агенор, Гелен і Деїфоб, а серед їх Долон.

Кассандра

Ох, і Долон!

Поліксена

Чого ти так зітхнула й застогнала?

Кассандра

Нічого, так.

Поліксена

Не можеш ти забути, що він тобі…

Кассандра

Ох, Поліксене люба, я не про себе думаю тепер.

Поліксена

Про що ж?

Кассандра

(складає з благанням до неї руки)

Сестричко, рідна, найдорожча, молю тебе, благаю, не питай і не примушуй говорити! Може, се правда, що слова мої отрутні, що й очі забивають людську силу! Осліпнути я хтіла б, заніміти… Ох, се було б таке велике щастя!

Поліксена

Кассандро! схаменись! Де ж та людина, щоб тішилась каліцтвом чи бажала?

Кассандра

Ось тут вона, з тобою поруч.

Поліксена

Рідна, ходімо звідси!

Кассандра

Ні,

я не піду, я мушу надивитись на Долона, бо… ні, нічого… тільки надивитись. Я не піду… не можу… ти ж іди, коли ти хочеш.

Поліксена

Я з тобою буду, самій же так тобі не випадає.

Кассандра

Кассандрі байдуже, що випадає, що ні,- вона лиш те чинити мусить, що їй на долю випало.

Тим часом гурток скінчив нараду і розійшовся. Долон, зоставшись без товаришів, наближається до обох царівен.

Долон

Царівни, вітаю вас.

(Хоче йти далі).

Кассандра

Долоне, стій!

Долон

Що скаже мені царівна?

Кассандра

(збентежена, шукає, що б спитати. Вона увесь час, поки говорить з Долоном, має покривало, низько спущене на очі, так що обличчя її сливе не видко)

Я… хотіла, власне… тебе спитати… чи тобі до мислі були дари на поминках у нас по Гекторові?…

Долон

(трохи здивовано)

Так, я дуже вдячен за ласку та за шану.

Кассандра

Чом же ти… не взяв тепер того щита з собою?

Долон

А нащо був би щит?… Чи ти на здогад, пророчице?

Кассандра

(злякано)

Ні, ні, Долоне, ні!

Долон

(замислений)

Се правда, я піду в непевну путь… та тільки щит розвідачу завада… Я ж мушу крадькома зайти у табор ахейський, поночі усе розвідать, підслухати наради й повернутись теж крадькома.

Поліксена

Прости, воно не личить до справ громадських дівчині втручатись,- але спитаю, нащо молодого тебе старійші на таке обрали?