Кришталеві небеса
Шрифт:
У цей час, вогняною смугою полоснувши небосхил, під ноги йому, просичавши, впав метеорит. Від несподіванки Бог здригнувся. Потім обережно підняв розжарений камінець і, дмухаючи на пальці, скрушно похитав головою.
— Нероби… Не змогли до ладу все зробити… Дармоїди!..
І невдоволений пішов спочивати.
Вранці П’ятого Дня в приймальні Творця тупцяли янголи-художники-анімалісти. [2] Біля дверей кабінету, на яких висіла дощечка з написом “Без стуку не заходити”, сидів (або сиділа — рід на цей випадок не суть важлива річ) янгол-секретарка і віднаджував (віднаджувала) всіх прохачів і цікавих. Приймальня була невелика,
2
Анімалісти — художники, що малюють тварин.
Бог устав цього дня на праву ногу і був у доброму гуморі. Він задоволено розглядав картинки, які йому показували художники, і без зайвих слів ставив хрести на ознаку ухвали. Познайомившись із вихідними даними мамонта, кита-полосатика і жирафи, Бог якось багатозначно посміхнувся й промовив:
— Бідний Ной! — Але робочі креслення ухвалив.
Коли покінчили з ссавцями і пара волосатих горил, розкидаючи все на своєму шляху, помчала до лісу, Бог відчув легеньку втому. Він навіть не встиг сказати горилам звичайного напуття: “Плодітеся, розмножуйтесь”, — і в нього до кінця дня на душі було неспокійно — його опанувало невиразне відчуття, ідо не все доведено до ладу.
Перейшли до рептилій. На столі з’явились проекти бронтозавра, іхтіозавра, диплодока та інших ящурів. Розуміючи, що цих чудовиськ не витримає ніякий ковчег, Бог націлився було викреслити їх із списку. Але тут йому на думку спала геніальна ідея.
— Ці, — сказав Бог, — будуть жити тільки до потопу. І вимруть. Плодітеся, розмножуйтесь!.. Амінь!
Сонце вже поминуло зеніт, а попереду було ще неозоре море роботи. Бог мигцем глянув на медуз, голотурій, раків, устриць, черв’яків і всякий інший дріб’язок. На комах він узагалі не подивився, а просто наказав янголові — ученому секретареві відділу:
— Читайте список!
Спалахнув первозданними фарбами захід, а янгол — вчений секретар — все ще журливо вів:
— 14275 — муха гноєва, 14276 — муха цеце, 14277 — муха дрозофіла, 14278 — муха…
“Наче паламар”, — подумав Господь. Його нестримно хилило на сон. Він уже кілька разів струшував головою, щоб прогнати сонливість. А голос усе бубонів:
— 1 5923… 1 5924… П’ятнадцять тисяч де…
— Годі! — не втерпів нарешті Творець. — Скільки їх там у тебе?
Янгол глянув на останній аркуш списку:
— 2 443 877, Господи…
— Господи, Господи, — перекривив його Бог. — Давай сюди список. Усі давайте, всі.
Зовсім знебувшись, він поставив один загальний хрест і занімілою рукою благословив списки.
Деякий час присутні мовчки дивились, як з вікон і дверей, з щілин кабінету в усіх напрямках розповзалася, розбігалася і розліталася всяка погань, а потім розійшлися. Лишився тільки завідувач відділом мікробів та бактерій.
— Даруй мені, Господи, — сказав він. — Я теж не встиг подивитися, що там накомпонували мої гренадери…
— Ох, мені все одно, — сказав Бог і розлігся в кріслі. — Іди собі з богом, друзяко… Благословляю тебе…
Шостий День мав бути неважкий. Передбачалося ухвалити всього два проекти — чоловіка і жінки.
Коли ухвалювали чоловіка, якихось особливих дебатів не було, настанова була точна — за образом і подобою Нашою. Щоправда, Богові довелося зайти в ательє, де з нього зняли мірку, потім у лабораторію, де в нього брали всякі там аналізи; кілька годин він змушений був сидіти непорушно — позував художникам. Але
— Ти — людина, створена за образом і подобою Нашою, і хай будеш ти панувати над рибами морськими, і над птахами небесними, і над звірами лісовими, і над худобою свійською, і над усіма гадами, що плазують, по землі. І даю я тобі ім’я Адама, сину мій. І йди собі. І чекай подруги. 1 хай благословить тебе Господь, тобто я. Амінь.
Адам подякував Творцеві й пішов собі у холодок дерев.
Керівник п/я 13 став перед богом дещо збентежений. Він заїкався і ніяк не міг як то годиться пояснити, що сталося. Господові довелося довгенько вичавлювати з нього корисну інформацію. З’ясувалося, що янголи-фізіологи і янголи-антропологи з його групи несподівано відмовилися працювати, пошматували на дрібні клапті вже готовий проект і зараз мітингують.
— Чого вони хочуть? — спитав Бог.
— Вони к… к… кажуть, даруйте мені Г… Г… Господи, що ви вчинили з ними не по правді, сотворивши їх безт… безт… т… т… тілесними створіннями. Вони кричать: “Янголи — не люди” — і відмовляються працювати…
— В останній день підкладаєте мені таку свиню! — загримів голос Божий. — Знову графік шкереберть! Ну й бог з ним! Все одно завтра будемо відпочивати від трудів чесних.
— А як же, Господи, з жінкою?
— Нічого, кілька днів поживе Адам у самотині. Не помре… А жінку я опісля сам сотворю. З Адамового ребра. Повинен же я хоч щось сотворити власноручно, без сторонньої допомоги? Будьте певні, впораюсь. До того ж я маю вже деякі проби, — сказав Бог і рвучко розчинив двері. За ними стояла, припавши до замкової шпари, янгол-секретарка.
Бог, узявшися в боки, мовчки й гнівно витріщився на неї. Але секретарка навіть не збентежилась. Вона гордо випросталася і повела крильцями.
— В інтересах історії, — недбало кинула вона, — я маю на меті писати спогади. Натурально, мене цікавлять деякі деталі.
Бог хотів щось сказати, але потім махнув рукою й пішов спати.
Він спав увесь Сьомий День. Тиждень справді був надто важкий.
Гаррі Гаррісон [3]
СМЕРТНІ МУКИ ПРИХІДЦЯ
Десь угорі, невидимий за вічними хмарами планети Вескера, гримів і ширився гуркіт. Почувши його, торгівець Джон Гарт зупинився, приклав руку до здорового вуха й дослухався. При цьому його черевики трохи вгрузли в багно. В густій атмосфері звук то наростав, то слабнув, але все наближався.
— Такий самий гуркіт, як від твого космічного корабля, — сказав Ітин з холодною вескерською логікою, повільно розчленовуючи думку, щоб легше було розібратися в ній. — Одначе твій корабель все ще стоїть на тому місці, де ти його посадив. Хоч ми його й не бачимо, він повинен бути там, бо тільки ти один умієш керувати ним. А якби навіть це пощастило кому-небудь ще, ми чули б, як корабель здіймався в небо. Але оскільки ми раніше нічого не чули, а такий гуркіт спричиняє тільки космічний корабель, то це повинно означати…
3
Гаррісон, Гаррі — американський письменник-фантаст, нині живе в Швеції.