Твердиня
Шрифт:
Трохи опанувавши себе, хлопець промовив:
– Янкі, ану крикни… спитай у нього: як твої яйця?
– Що? – смикнув бровами американець.
– Що чув.
Ян вирішив не чекати, поки Ґрем розкумекає, що й до чого. Задер голову в проліт над сходами і заволав на всю віллу:
– Leo… Leo! How’re your balls, man?! [56]
У відповідь із другого поверху долинуло розпачливо-істеричне верещання:
– Fuck you! FUCK YOU ALL!!! [57] – Голос Левка змінився до
56
Лео… Лео! Як твої яйця, чувак?! (англ.)
57
Пішли ви! ТА ПІШЛИ ВИ ВСІ!!! (англ.)
– Чувак, ну тобі хоч полегшало? – задерши макітру, і собі глузував Сьома.
– Fuck aw-a-a-a-a-a-a-ay!!!
Семен зареготав, зігнувшись навпіл. Його губи спершу розтяглись у посмішці, але вже за мить викривилися від болю – простуджений нерв давався взнаки. Розбурханий лайкою, до вітальні ввійшов Бенгт. Що найдивніше, архітектор зовсім не сердився через те, що у його домі безсоромно лаються, – він також давився сміхом.
– Здрастуйте… – привітався Ян, сором’язливо втягнувши голову поміж пліч. Чех не знав, що старий удома.
– Привіт, хлопці! – ледве здержуючи пирскання, помахав рукою Бенгт.
– Та що тут у вас сталося? – озвався Ґрем, переводячи погляд з Бенгта на Сьому і назад. – Семе?
– Га-га-га! – більше не стримувався хазяїн вілли.
– Не питай, – застогнав Семен, сповзаючи по стіні на підлогу.
В обох – і у старого, і в росіянина – виступили сльози від сміху.
– Вмерти можна… – Витираючи кулаком вологу з очей, Бенгт почовгав до кухні.
Сьома звівся на рівні:
– Ходімо. Зараз самі побачите.
Хлопці піднялись у вітальню на другому поверсі. Ян звільнився від сирних паличок і чипсів, розклавши пакети на столі. Ґрем відразу попрямував до ванної кімнати. Наблизився, машинально простягнув руку, щоб узятися за ручку, і лиш тоді помітив, що дверей немає. Точніше, вони є, але не там, де належить бути. Двері ванної кімнати стояли обіперті об стіну біля проходу. Завіси – грубо вирвані. В місцях відриву повідлітали шматки тиньку. Далі – ще цікавіше. Американець вступив до ванни і побачив Левка.
– Що це за херня?
Українець сидів на підлозі, засунувши гепу в наповнений водою пластиковий тазик. Зліва біля ніг стояла чашка з чаєм. Хлопець ледачо бовтав у ньому ложечкою. У правій руці тримав розкритою книгу Валерія Гуляєва «Забуті міста майя». Читав. Або робив вигляд, що читає. На Левку була лише футболка, підтягнута під пахви – щоб не замочитися.
– Що ти робиш? – іще раз спитав мулат.
– Нічого, – пробурчав Левко. – Я виламав двері ванної… – Він кивнув на вирвані живцем шарніри, потім опустив руку у ванну і витягнув звідти гофрований рукав від душу. – І ще відірвав шланг від душу…
Кілька секунд Ґрем мовчав. Він тільки зараз помітив, що металевий шланг з насадкою більше не кріпиться до крана. А тоді спитав:
– Хей, бадді… а для чого ти це зробив?
– Чувак, ти що – дебіл? Ти думаєш, я це навмисне?
– Ні… звісно, ні. Я просто поцікавився. Не кожного дня бачиш людину, яка вирвала живцем шланг від душу.
– По-перше, я засунув не дупу, а… – Левко опустив погляд і замовк, розсерджено випнувши губу: – У Сема спитай. – Затим відклав шланг, сьорбнув чаю і демонстративно встромив носа в книжку.
– Семе? – Американець обернувся. Він промовляв приємно, тягуче, типово так по-американському: Се’ем.
Але Семен не міг відповісти. Він повзав по підлозі, навперемінки корчачись від сміху та охкаючи від спалахів болю в шиї і плечі. Левко сердито відкинув книжку і заторочив:
– Ти ж знаєш, що цей лохуряка любить валятись уночі під розкритими вікнами.
– Ага.
– Я казав йому, попереджав коня педального: зачиняй вікно або хоча б прикривай його, а то скрутить так, що навіть перднути не зможеш без того, щоб не втратити свідомість! Словом, прокидаюся зранку і чую, як хтось квилить у сусідній кімнаті. Не те щоб волає, а так – попискує про допомогу. Заходжу і бачу: лежить цей олень, чудо природи, клешні в різні боки, ногами гойдає, як той жук у Кафки, і пихтить, аж слина з рота пре. Скрутило його – злізти з ліжка не може. Що робити? Підняв, допоміг дійти до туалету, стояв там, по-братськи підставляючи плече, поки він пісяв, потім дотягнув назад, навіть сніданок йому зготував.
– До чого тут тазик? І чого ти голий?
– Не перебивай мене! – цвіркнув Левко. – Вважайте, що мене згубила жертовність і любов до ближнього. – Останні слова прозвучали пафосно і не пасували до картинки, яку бачили перед собою Ґрем із Яном. Гості посміхнулися. – Коротше, виявилось, що в Сема є «Фастум гель». [58] Видно, не вперше так скручує. Він попросив мене розтерти йому шию, бо зі зрозумілих причин сам себе натерти не міг. Не діставав. І я…
Цієї миті Сьома зареготав як ненормальний. Лео спалахнув.
58
«Фастум гель» – знеболювальний і протизапальний засіб для зовнішнього застосування. Допомагає при травмах, вивихах, розтягах, радикуліті. Препарат має побічну дію – палючий жар, що майже миттєво виникає у місці втирання.
– Щоб ти здох, скотина! – прокричав він, витягуючи голову в напрямку вітальні, але ні на сантиметр не висуваючись із тазика, і тут же погамував себе: – І я погодився.
– Натер?
– Натер.
– Потім що?
– Потім пішов приймати душ. Роздягнувся, включив воду, заліз у ванну, в ліву руку взяв шланг від душу, а правою – тою, що натирав, – за звичкою… почухав «помідорку».
– Яку «помідорку»? – не втямив мулат.
Ян на той час уже все зрозумів і зігнувся від реготу, опустившись на підлогу поряд із Семеном.
– Ліву.
Ґрем прискіпливо подивився на тазик:
– І що? – Він усе ще не в’їжджав у тему.
Левко шумно видихнув і нахмурився. Зморщився так, що складки аж на ніс полізли.
– Чувак, ти взагалі знаєш, що таке «Фастум гель» і як він діє?
– Е… в загальних рисах. – Американець затих. І тут до нього почало доходити: – О, фак… – Кутики губ поповзли вгору, очі заіскрилися – він уже ледве стримував сміх. – О, б-а-адді, ти… тією самою рукою?
– Та-а-ак.
– Чому ти не помив її?