Brute force

Ковриженко Вячеслав Викторович

Хлопець бгав вртуозно. Здавалося для нього не снувало сили тяжння. Пробгти по стн клька крокв може будь-яка тренована людина, а от пднятися по нй вертикально вгору на висоту третього поверху - це вже було щось зовсм нереальне. Але найбльше здивування у Мзай викликали не його викрутаси а те, що вн постйно зливався з мсцевстю! тльки його швидкий рух дозволяв наставниц бачити його розмитий силует. Якби вн так рухався з швидкстю пшохода - вона б його навть не помтила! Невже вн у ельфв навчився? Тльки вони умють пересуватися так швидко й непомтно! Ну ще один нахабний паразит у жовтому...

Точно! Ось воно! Той гад теж час вд часу вмв робився невидимим! А значить ц дво можуть бути мж собою пов'язан! Якщо Кейнс виявиться тим-самим

порушником, то... Цей поганець все життя буде шкодувати про сво слова! Спершу вона випита з нього ус секрети його технки, а потм вона зробить з ним таке...

Замрявшись, вона мало не звалилася у воду, в останнй момент вхопившись за перила маленького мстка. На ншому боц був ботанчний сад, але навть звдси було прекрасно видно, що там зараз нкого нема. А от хвил на вод у безвтряну погоду виглядали пдозрло. Цей канал вв вд саду аж на нший бк навчального корпусу через пдземний тунель у фундамент. Дехто з старшокласникв навть запрошував свох обранцв на прогулянку човником через ц тунел. Серед учнв навть ходить забобон, що пара, яка трич на трьох побаченнях там поцлуться, матиме вдалий шлюб. Цлком можливо, що хлопець гайнув туди. От тльки його двчина залишилася бля майстерень, та й побачення зазвичай влаштовують уноч. А це значить, що у нього зовсм нш намри.

Озирнувшись довкола й не побачивши спецально залишеного на такий випадок човника, Мзайя ще раз переконалася у свой здогадц й без вагань скинула свй костюм залишившись лише у плотському комбнезон - правила Академ вимагали вд усх дючих плотв носити його пд верхнм одягом, аби в будь-який момент бути готовими ссти в кабну. Будучи плотом екстра-класу, Мзайя могла соб дозволити носити не лише естетично примний, але й функцональний комбнезон, який був здатен захистити вд легких травм. А ще вн трошки звужував талю, пдкреслював принади. Зовсм трошки.

Азарт погон затьмарив й голову, наставниця уже не могла думати н про що нше, окрм виловлювання капосника. Звсно шкода було зачски та макяжу, але заради такого призу можна й потерпти. Акуратно склавши одяг пд найближчим кущем, жнка ластвкою стрибнула у воду, одразу ж занурившись мало не до самого дна. коли вона вже збиралася спливати, слух вловив мелодю, а хор з чотирьох чоловчих голосв пдспвував:

– We all live in a yellow submarine, yellow submarine, yellow submarine... *

Н мелодя, н нструменти, н слова ц псн були й не знайом. Вперше зткнувшись з таким явищем, як пдводна музика, Мзайя на мить розгубилася, зависнувши в товщ води. Вода була проти такого нахабного вторгнення у сво володння, почала виштовхувати легке, з повними легенями повтря, тло жнки нагору. Наставниц довелося докласти деяких зусиль, аби залишитися на глибин, й прослухати псню до кнця. Але запас повтря швидко нагадав й про причину такого несподваного купання. А причина ця, як звук пд водою, уже була довол далеко. Пд низьким куполом рукотворного тунелю було прекрасно чути плескт води далеко попереду, Мзайя почала гребти до порушника. Будучи у прекраснй форм, вона була абсолютно впевнена, що швидко наздожене коротконогого пдлтка. Та як би вона не намагалася, дистанця мж ними не спшила скорочуватися. Час вд часу прнаючи, аби прислухатися до музики, Мзайя застала момент, коли проста псенька змнилася важким ритмом вереском невдомого нструменту. Звук був настльки потужним, що вдчувався уже всм тлом. Вд тако рзко змни репертуару наставниця мало не захлинулася, вестибулярний апарат попросився у вдпустку, а у живот поселилися мурашки. Наковтавшись води, вона була змушена дал плисти наослп В цих каналах не було свтильникв, тому орнтуватися можна було хба що на слух. Мзайя це вмла, а от хто навчив цьому хлопця?

Раптом звуки зникли. Не тльки пд водою, але й у повтр. Напевно зачався, хоче переконатися, що йому не почулося, за ним дйсно хтось пливе. Мзайя мала великий досвд виловлювання учнв пд час нчних прогулянок та у заборонених для

вдвдування мсцях, тому не стала ховатися, а навпаки - рвонула вперед, скорочуючи вдстань до порушника. Той нчим не видав сво тривоги. Тобто ЗОВСМ нчим: жодним звуком, жодним сплеском води! коли Мзайя уже подумала, що порушник утк, рука пд водою наткнулася на щось масивне. Вхопившись за невдомий предмет, жнка пдтягнула його ближче й псля короткого обмацування зрозумла: це був хлопець! вн абсолютно н на що не реагував! Вже помтивши свтло у кнц тунелю, Мзайя мцно вхопилася за парубка, й погребла до виходу. Не вистачало тльки, щоб вн втопився!

***

Знову! Вже втрет за останню добу мен знесло дах! Схоже я дуже недооцнив мсцевих винахдникв. Треба з цими припадками щось робити, бо я вже другий день змарнував на усляк дурниц. Де там мо бази? Ага... Угу... Ддько, ну чому я не цкавився медичними технологями? Зараз би наростив поверх себе органки, не мучився. Але ж н, я можу повнстю асимлювати людське тло, покращити його по всх параметрах! Навщо мен яксь примтивн методи лкування, якщо псля мене тла як такого уже не залишаться?! А дивись же - знадобилися! Тепер доведеться самому ламати голову.

Отямився на глибин два метри... Не пд землею, на щастя. Пд водою. От тльки пробудження виявилося не дуже примним. Схоже перехд мж психом мною вдбуваться не одразу, тло на деякий час залишаться без контролю, функцонуючи виключно на безумовних рефлексах, як збереглися буквально чудом. саме це чудо зараз вдмирало, задихаючись вд накопичено в кров вуглекислоти, а подразнення в носовй порожнин не дозволяло вдихнути воду. Втм, проблеми не обмежувалися бологю. Не встиг я повернути соб рухливсть, як мене хтось взяв на буксир. Щойно голова опинилася над водою, я активував ус сво сенсори, трохи очманв: поруч пливла пан Мзайя - сестра Кай! Як вона тут опинилася? Що вона робить в Академ, в цьому канал зокрема? Невже це 'я' сюди затягнув? Ой бда! чого вона така захекана? Так, а от воду ковтати не варто - тут хоч знайом з екологю, але бактерй навколо вд цього менше не стане. О, а тут кишкова паличка плава! Пора припиняти цей заплив, бо скоро вона тут втопиться, а у мене з плавучстю не дуже добре. Та й самому провентилювати леген не завадить.

– Пан Мзайя. Перепочиньте трохи. Ви зараз...

– Ах... Буль! Кхе-кхе!
– Жнка аж випустила мене з рук вд несподванки.
– Ти живий?

– Живий здоровий. Ви втомилися. Вдпочиньте. Не треба мене тягнути.

– Ти чому не вдзивався?

– Задумався.
– ну а як ще вдмазуватися?
– Бува.

– Бува у нього! Твою ж Сейку душу! А якого ж ти... Прнав у цей клятий канал?!

– Побачив рибу. Незнайомий вид. Виршив дослдити.

– Яку рибу?! Тут риби нема!

– Риба .

– Так, рибка ти моя, - рзко заспоколася Мзайя, пдпливаючи до мене, - якщо ти передумав тонути, то тепер сам мене до виходу дотягнеш. Давай!

навалилася зверху, знову опускаючи мене мало не до самого дна. Я виршив нчому не дивуватися, швиденько погрб у вказаному напрямку, розмрковуючи над вдмазкою. Записи, як минулого разу, майже нчого цкавого не показали. З одного боку це погано - я не знаю, що вже встиг накоти, а з ншого - Мзайя теж н про що не зна. А значить ще можна якось викрутитися.

Дставшись до виходу, ми напоролися на компаню учениць, що сидли бля каналу. Розумючи, що вилзати з води у свому 'робочому' костюм буде дурстю, я швиденько змнив прикид на комбнезон драйвера. Принаймн так я менше вирзнявся на фон вдвертого вбрання Мзай. Поки ми пливли, я встиг дослдити одяг дуже зацкавився технологю його виробництва. костюм виявився живим! Навть у цефв я не бачив нчого подбного, а тут - такий яскравий зразок високих ботехнологй. я не перебльшую. Цей костюм у прямому сенс був симбонтом для людини. Я навть встиг взяти зразки був вражений елегантнстю задуму.