Brute force
Шрифт:
Зрозумвши, що диним виходом для мене буде прийом карате ?101, я з двократним пдсиленням рвонув по всй Академ, сподваючись банально вдрватися. Але я недооцнив хню завзятсть, оскльки в кожному наступному коридор на мене чекали нов мисливиц. Я рухався на хвил новин, поки наступна команда почу потрбну команду, я вже встигав прорватися крзь блокаду дал. Поки що мен вистачало подвйного коефцнту пдсилення м'язв вд норми, але якщо так пде й дал, то доведеться задяти трикратне пдсилення, а це вже викличе пдозри. Я так надто сильно вибиваюся з образу, а увага мсцево нквзиц мен абсолютно н до чого. Особливо у свтл нещодавнього нциденту. Залетвши на одне з дерев, я змнив
– Вн тут!
– Fuck!!!
– не допомогло маскування.
– Ловть його!
– Вн побг туди!
Перестрибуючи через численн перешкоди, я проривався у бк адмнстрац. Якщо моя задумка вдасться, то я зможу заскочити туди змнити образ ранше, нж мене спймають. Аби хоча б трохи збльшити розрив, я бжу у бк каналу з розгону перестрибую його. Тепер двчатам знадобиться принаймн хвилина, щоб дстатися до найближчого мстка. Дехто так робить, але клька учениць все ж шубовснули у воду. Я за цей час вже встиг вдрватися вд сво групи заскочив у будвлю, одразу ж перекотившись через голову й розтягнувшись на пдлоз. Дуже вчасно, бо за клька секунд двер за мною вдчинилися мене мало не затоптала зграя двчат. Точнше затоптала, але я виршив цього не показувати.
Трохи постогнавши, з пдлоги пднялася одна з нещодавно скопйованих служниць , шкутильгаючи на обидв руки й ноги, тримаючись за ребра, пшла геть. Звсно клька двчат на виход пдозрло оглянули мене з нг до голови, але вдбитки чужих черевичкв на спин та синяк пд оком одразу ж перемкнули усю увагу з обличчя на себе, псля чого я вже спокйно пшов геть.
А хлопець усередин мене, навть з порзаним мозком, спостергаючи за усм цим безладом... реготав! Та ще й так, що нод у мене нога йшла не в той бк, я знову опинявся на земл. Останнього разу навть гепнувся головою об одну з садових лавок. Добре, що навколо нкого не було, бо вмить би вирахували вткача. А цей паразит ще бльше заводиться! Цкаво, вн уже зрозумв, що нас тут дво? Схоже на те. Значить самостйних областей мозку в нього значно бльше. Ну нарешт заспоковся! Стоп, а чому результатв монторингу так мало? Ага, ц длянки у нас з ним спльн, а в неактивному стан знайти способи протид... Ддько! Ну як мен його знов розвеселити? Ох, на що тльки не пдеш заради себе... Повернути стандартний образ!
– Он-де вн!
– Ловть його!
***
Шум за вкном в черговий раз вдволк Лтю Поучан вд заповнювання журналв. Працювати в таких умовах було просто неможливо, тому вона виршила пти на сво улюблене мсце в саду, аби хоча б трохи посидти в тиш та споко, але не встигла вона навть вдкрити двер, як повз не пролетв натовп учениць, а чийсь потужний удар знову захлопнув двер, вдкинувши двчину на брудну пдлогу.
– Це не Академя, а якась божевльня!
– Пан Лтя, що з Вами?!
– одразу ж вискочила на шум Лапс - нав'язана Аурою двчинка з новачкв.
Лапс, хоч не була освчена в питаннях роботи учнвсько ради, але дуже добре вдчувала, коли пан Лт була потрбна допомога. Можна було навть подумати, що вона тут виступа у рол прислуги. Лтя не одразу оцнила таку послугу з боку ельфйки але згодом, коли справ ставало все бльше, й знадобилася допомога, ось тут двчинка уже змогла себе показати у всй крас: роботяща й тямуща, вона дуже допомагала Лт у справах, а тому швидко зайняла неофцйну посаду помчниц. Лтя навть подбала про те, щоб поселити у свому матку.
Допомгши свой начальниц пднятися на ноги, вона швидко виглянула в коридор знову замкнула двер. Вже йдучи назад вони почули
– Що за маячня тут вдбуваться? Чого вони вс так гасають?
– Я не впевнена, але здаться це якось пов'язано з наставницею Мзайю. Вона вд самого ранку дивно поводиться.
– Знову вона щось утнула...
– буркнула Лтя, обтрпуючи плаття вд бруду.
– Скльки ще часу до кнця урокв?
– Уже закнчилися.
– Що? Так швидко?
Але надвор вже темншало, час було збиратися в гуртожиток. Розминувшись по дороз з ще одню бандою, двчата вийшли на терасу стали свдком нечуваного дос видовища: величезний натовп учениць наздоганяв одного з слуг, пднмаючи за собою цлу хмару пилу. Прослдкувавши маршрут ц отари Лтя зробила для себе висновок, що вони бжать тут уже не перший раз. Витоптаний газон, проски у зеленй загорож, слди сотень нг на стежках - усе вказувало на тривале й безуспшне переслдування здобич. Сам же хлопець, наче якийсь дикий звр, перелтав через ус перешкоди, раз у раз ухилявся вд несподваних засдок, додаючи до компан переслдувачв чергову порцю невдачливих мисливцв.
– Оцнили масштаби?
– почувся збоку чоловчий голос.
– Втаю наставник Улайт.
– Не пдкажете причину цього переполоху?
– Це наставниця Мзайя постаралася. Схоже вона знайшла соб нову грашку.
– Ну, я б так не сказав. Вони його уже добрих клька годин ганяють.
– на довго його ще вистачить?
– скептично подивилася на викладача Лтя.
– Готовий поставити на нього свою вечерю. Вн мцний горшок.
– Ясно. А що взагал про цього шибайголову вдомо?
– Кейнс Масаке. Вдгукуться на прзвисько Кей. Доврений слуга Лашури. Деякий час працював у Академ прислугою.
– Кейнс... Десь я це м'я вже чула.
– Останню половину декади вс тльки про нього й розмовляють. Хлопець вн умлий, не цураться брудно роботи, сильний... Мря будь-яко двчини.
– Та ви тльки подивться, що вн витворя! Нормальний хлопець нколи не стрибатиме по деревах. Це не хлопець, це якийсь дикий звр!
– Звр?
– Улайт замислився, проводжаючи поглядом хмару пилу, що зника в зелених зарослях, залишаючи за собою слд з виснажених учасниць забгу.
– Знате, вн схожий на звра навть бльше, нж ви можете соб уявити.
– Та вони ж щойно в лс забгли!
– занепоколася Лтя, простеживши маршрут учнв.
– Лапс! Попередь клан Шурфон, нехай будуть напоготов.
Лс Свято земл зовсм не нагадував звичайний, в першу чергу свою агресивною флорою. У ельфв безпека власно територ завжди була на першому мсц, тому навть звичайна травинка могла виявитися з сюрпризом. Та встановлюючи сво пастки, вони абсолютно не розраховували, що в лс уврветься осатанлий натовп школярок, як зроблять проску майже клометрово глибини. це мова йде лише про тих, хто рвонув вглиб лсу, бажаючи вийти наперерз вткачев. Сам же винуватець переполоху знав про цю небезпеку, а тому старався триматися осторонь вд таких небезпечних длянок. Як наслдок: пд кнець дня в лс з'явилася нова дорога, густо засяна втомленими двчатами. При чому на першй сотн метрв вони ще були просто втомлен, а от дал х уже доводилося витягувати з кущв, знмати з глок та пднмати з ям, в як вони валилися цлими групами. Щоб витягнути усх до вечора було органзовано справжню рятувальну операцю. Спершу все йшло добре, але псля певно меж ельфи уже не дозволяли нкому заходити глибше. Вони нчого не пояснювали, виносячи учениць власними силами, але це було надто повльно, а потерплих - надто багато.