Brute force
Шрифт:
– Уб'ю всх в матку знайду тих, хто стане.
– Ти ж усе одно нас потм вб'ш, чи не так?
– Зате без тортур. До мого приходу в матку було четверо людей? П'ятеро?
– Ну-ну, успхв тоб.
– Пд час нашо розмови сюди нхто не зайде?
– Ага, так я тоб й сказала!
– Ти вже когось попередила про нашу зустрч? Лед Майя зараз в матку? Тоб щось вдомо про повтряний флот Академ? Ти знаш, кому вн пдпорядковуться? Ти бачила цю людину?
– Агов! Я ж мовчу!
– от навна двка.
– Тоб вдомо, чим хн корабл сьогодн займалися? Ти спостергала за ними? Це робив хтось з твох знайомих? Ворог? Хтось
– Я тебе не слухаю! Ля-ля-ля!
Кмтлива двчинка, швидко здогадалася, що мен вдповд не дуже й потрбн. Все ж програма розпзнавання мови тла та ммки - це ще й довол серйозний детектор брехн. створювали для допиту людей у польових умовах, а за бльш нж двадцять рокв статистики там набралося достатньо, аби бути абсолютно впевненим у результатах. Я й сам уже трохи вмю це робити без будь-яких костилв, але два детектори брехн завжди краще за одного. як би вона не кричала, як би не крутилася - яксь мо слова до не все одно доходили. Ой! Треба на секунду вдйти!
– Добре. Зараз принесу.
– Що?! Що ти зробиш?!
– повернулася до мене двчинка, коли до не все ж дйшла чергова моя фраза.
– Я запитав тебе, чи ти тримала колись в руках чуж оч. Тому сиди тут не рипайся.
– а зараз я трошки пожартую, ги-ги-ги.
– Ер-два, на прицл! Якщо буде смикатися, прострелиш й кнцвки, кричатиме - леген й шию... Тльки щоб голова залишилася цлою, зрозумв?
– Бап-бп!
– пискнув пстолет у стил легендарного астродрода, а я зскочив з столу й пшов до дверей.
– Стй!
– смикнулася за мною Лашура, але попереджувальний писк пстолета зупинив .
– Я все скажу, тльки не чпай .
– Кого це - ? Кайю? А двйнят тоб вже не шкода?
– Не чпай х!
– То навщо було брикатися? Поки ти вдповдаш на мо питання, вони - живуть. Я гадав, ти це одразу зрозумла.
– А ти не бошся, що до нас зайде хтось стороннй?
– Не зайде. Чи ти гадаш, що у мене один такий помчник?
– киваю на пстолет, знову йду до дверей.
Звсно я блефую, такий пстолет у мене один, та й стволом вн насправд ворушити не вм, але ж я уже казав: секрет в самих кулях. Парочку таких я прилпив на шию двчатам на випадок, якщо хтось з них отямиться. Я це одразу ж почую, навдаюся до них. Зараз же у мене була дещо нша мета - випередити лед Майю, яка саме пдходила до матку. Не варто й бачити усляке неподобство, тому швиденько закидаю тла служниць на плеч, несу х до кабнету. Кайя так лежить бльш-менш природно, тому чпати не став, а лише пдкинув книжку пд звисаючу руку. Встиг саме до моменту, коли вхдн двер вдчинилися.
Поки добирався до кабнету, служниц отямилися, хоча й не спшили подавати виду. Може просто насолоджуються тим, що х мацають нижче спинки? Я ж у свою чергу зробив вигляд, нби не помтив встромлен в свою шию голки. Стоп! А чому це вони отямилися?! Хм, схоже вони зумли позбутися шокерв до того, як т спрацювати. Доведеться налаштувати сенсори на... Н, не доведеться - вони реагують на рух, а я своми носннями сам допомг м скинути розрядники. Значить будемо працювати з програмним забезпеченням...
Зайшовши в кабнет, демонстративно грубо закинув обидва тла за стл.
– Що ти з ними зробив?!
– Нчого. Лише помацав, поки нс. Але вони не скаржилися.
– А принс навщо?
– Щоб ти час не тягнула, поки я буду бгати туди-сюди. Продовжимо?
Подальша бесда тривала недовго.
– Ну що тепер з тобою робити?
– Вб'ш мене?
– Не бачу сенсу. Ти не ворог.
– То чому ж напав на нас, погрожував?
А й справд - чому? Вдкриваю архв швидко передивляюся ус ключов моменти мо стор. Нби й нчого особливого, але щось у мой поведнц не сходиться. Я надто досвдчений, аби дяти так мпульсивно, як зараз. Знову вплив тла? Н, не можна усе валити лише на свою тушку. Ма бути ще якась причина.
Переглядаючи логи систем, я дйшов до останньо доби свого походу на болото. Ось я поглинаю увесь збраний каталзатор, тут я пробираюся на берег, а потм отямлюсь на борту... Знову на берез? А, ну звсно ж, сенсорика у архв пишеться постйно, хоча й мстить у соб лише картинку з звуком - на випадок, якщо знадобляться вдеодокази. Треба було одразу сюди зазирнути.
що довше я дивився записи, то грше мен ставало. Тут уже не фейспалм, а справжнй фейс-об-тейбл робити треба. не раз! Виявилося, що насправд до мене в голову нхто не лазив! Просто я вилз на зовсм нший берег болота, а там пд товстим шаром грунту ховалася цла батарей шокових мн. Колись мене Джейкоб Харгрв такими приголубив, коли я намагався проникнути в головний комплекс Призми. Щоправда ц виглядали як серйний вирб, а не лабораторне обладнання, потужнсть видавали значно меншу. Для мене це не смертельно, я ще тод навчився боротися з електромагнтним мпульсом, але примного в рол електричного провдника мало. Звдки в цьому свт з'явилися слди цивлзац ХХ столття - буду розбиратися потм. Зараз же мене бльше хвилювала власна неадекватнсть псля розряду. Навщо я ловив тих тварин? Що за конструкти я в них запихував? Що я взагал там витворяв?! Про що я думав?!!! На фон того божевлля, яке я творив бля болота, моя ниншня витвка вигляда звичайним непорозумнням. Але треба щось виршувати, бо Лашура уже почина щось махати двйнятам.
– Зробив помилку. Думав, що ви вд мене щось приховували, хотли використати й пдставити. А виявилося, що сам знате навть менше за мене.
– буркнув я, розмрковуючи вслух.
– Помилку значить... А нчого, що ти нас тут ледве не перебив?!
– Можу вибачитись. Стане легше?
– Гр-р-р! Все, закрили тему! Але не думай, що я просто так забуду твй вчинок.
– Сам винуват. Мен потрбно знати свт. Могли б розказати.
– що ми тоб мали розказувати? Звдки нам було знати, що тоб треба? Думаш у нас був час, щоб з тобою няньчитися?
– А в кого вн ?
– Не знаю. Сам шукай соб оповдачв.
– А бблотека?
– Туди пускають лише учнв.
– скрипнула зубами двчинка.
– Або збирають рекомендац не менш як вд трьох представникв учнвсько ради, оплачують користування. Не вриш - спитай Вах Ханл.
– Свою рекомендацю даси?
– Псля всього, що сьогодн сталося?!
– Звучить як натяк на стосунки.
– Гр-р-р! Навть не думай, що я так просто вдруге пробачу тоб тво витвки.
– Я такий, який . Звикай. Нам ще разом якось жити.