Фауст

Гете Иоганн Вольфганг

УченьРадніший я до тих грудей допасти,Але ж навчіть, як шлях до них прокласти?МефістофельТа ви скажіть мені вперед,Який ви обрали факультет?УченьЯ хочу справді вченим стати,Усе знання умом обняти,Пізнать життя землі і небаІ всіх речей збагнути суть.МефістофельВи стали враз на вірну путь;Лиш розважатися не треба. УченьВізьмусь я щиро працювати,Але хотілося б меніХоч трохи часом погулятиУ

гарні святкові літні дні.МефістофельЦінуйте час – він не стоїть на місці,Зумійте з нього взять якмога більш користі,А щоб як слід згострити ум,Вступіть в Collegium logicum.Там дух ваш добре намуштрують,В іспанські чоботи озують,Щоб він тягнувсь за кроком крокОбачно по шляху думок,А не збивавсь на манівці,Як блудний вогник по луці.Там вас навчатимуть щодня:Не дій ніколи навмання,Не так-то просто їсти й пить —Все слід під «раз, два, три» робить.Думки у нас фабрикують так,Як складну тканину тче верстак:Раз ступив – тисячі ниток,Раз прибив – непомітно ллються,Човники сюди-туди снуються,В основу вплітаючи уток.А тут філософ вже підходитьІ що, йчого і як доводить:Як перше так і друге так, —То третє і четверте так;Як першого й другого немає,То третє й четверте відпадає.І славлять повсюди його учні,Та щось із них ткачі незручні.А стане мудрець живе щось вивчати —Заходиться з нього дух виганяти,І от – всі частки в руках трима,Та що по тих частках – зв'язку ж нема!«Encheiresis naturae» це в хімії звуть,Ті мудрощі темні самі себе б'ють. УченьМені не все тут зрозуміло.МефістофельТа далі краще піде діло,Навчіться лиш редукуватиІ вірно класифікувати.УченьОд цих речей я очманів:У голові – мов сто млинів.МефістофельА потім, щоб дійти мети,Слід метафізику пройти.Збагніть, зглибіть усе те в ній,Чого не втямить глузд людський,А як не все і збагнете —Слова ж препишні є на те!Та ви в цей перший рік занятьПовинні пильно працювать:Щодня п'ять лекцій буде в вас;З дзвінком завжди заходьте зразу в класЗаздалегідь завчіть урокЗ своїх книжок – рядок в рядок,Побачите, що вчитель вчитьДостотно так, як там стоїть,І все пишіть у зошит свій,Мов то диктує Дух Святий. УченьЯ розумію це чудово:Не спи, у класі сидячи,Усе записуй слово в слово,Іди додому та й учи.МефістофельТо вибирайте ж факультет!УченьУ правознавстві щось принади я не бачу.МефістофельЗа це я вас не винувачу:Наука права – то не мед.Закон, права, правопорядок —Все те прийшло до нас у спадок,Передавалось, як лишай,Із роду в рід, із краю в край.Страждай, тому що ти нащадок:Ум – безумом і злом добро стає,А що у нас природне право є,Про те нема ніде і згадок. УченьТому, що досі думав сам,У вас підтвердження знайшов я.Чи не піти ж на богослов'я?МефістофельЯ б не хотів зле радить вам.В науці тій обачним треба бути,Щоб на слизьку дорогу не ступить.Розлито стільки в ній таємної отрути,Що трудно нам її од ліків одрізнить.Найкраще й тут – одного лиш держітьсяІ на слова учителя кляніться,Тоді вам прикростей не знать.І взагалі, держіться слова,І в храм пізнання путь готова. УченьАле

ж до слів потрібно і понять!МефістофельАвжеж, це так, міркуючи сумлінно;Та де понять не стане, неодмінноСловами слід їх підмінять.Словами спорять на всі теми,Словами творять всі системи,Словам тим віри всі діймають,Із слова букв не викидають.УченьПробачте, я вам відбираю час,Розпитуючи без упину,Та хтів би я почуть од васЩе кілька слів про медицину.Три роки швидко промайнуть,А ще ж яка далека путь!Та вже як хто покаже пальцем,То ніби охітніше йти. Мефістофель(до себе)Ну, мабуть, годі сухоти,Явлюся знов, як чорт – зухвальцем.(Вголос)Дух медицини легко зрозуміть.Великий і малий світ вивчити прийдеться,А там – нехай усе ведеться,Як Бог велить!Тут нічого в премудрощах витать —Не перевчиш усього і за вік;Хто нагоду зумів піймать,То тільки й чоловік.А ви збудовані як треба,Та й смілість би у вас найшлась, —І як повірите ви в себе,То й інші теж повірять в вас.Займіться, раджу вам, жінками:В них охи й ахи цілий вік;Тих самих лікВсі потребують хворі дами;Не надто грубо лиш зайдіть —І всі до вас попали в сіть.На титул ваш усі повірить ладні,Що рівних вам у вмілості нема,І мацайте собі усі красоти знадні,Що інший жде роками задарма.Щупніть їй пульсик, як годиться,Метніть їй зір при тім палкий,Візьміть за стан її стрункий —Чи не тісна, мов, шнуровиця? УченьОце воно! Тут видно, що і де.МефістофельТеорія завжди, мій друже, сіра,А древо жизні – золоте. [29] УченьНемов крізь сон я слухаю все те.За мудрі ради вам подяка щира;Коли ж іще мене ви повчите?

29

Теорія завжди, мій друже, сіра, / А древо жизні – золоте, (точніше: «…Та зеленіє древо жизні золоте».) – Мефістофель радить студентові обрати за професією не безплідні з життєвого погляду заняття метафізикою, а медицину, що завжди дає золоті плоди – гроші.

МефістофельЯ помогти готовий завше.УченьЯ не піду од вас, не взявшиХоч пари писаних рядків:В альбом що-небудь я б просив.МефістофельГаразд!(Пише й дає).Учень(читає)Eritis sicut Deus, scientes bonum et malum. [30] (З пошаною закриває альбома, вклоняється й виходить).

30

Eritis sicut Deus, scientes bonum et malum. – «Будете, як Бог, знати добро і зло» (латин). – Біблійними словами, з якими спокусник-змій звертається до Єви, не лише Мефістофель резюмує свої міркування про «дерево з золотими плодами», а й завершується складна тема роздумів над Біблією.

МефістофельСлухай цих слів та змії, тітки моєї, поради —Будеш своїй богорівностісам незабаром нерадий!Фауст(увіходить)Куди ж ми підемо?МефістофельПобудемо, де слід:Оглянем перш малий, за ним великий світ.Побачиш, буде до любовіТобі цей курс наук чудовий.