Фауст

Гете Иоганн Вольфганг

ФаустЗадовга в мене борода,І пустувать мені шкода.Боюсь, що зробим кепську спробу,Цей світ – не на мою подобу;На людях нічусь я, малюсь,Завжди соромлюсь і гублюсь.МефістофельНічого, друже мій, усе це згодом дасться,У себе тільки вір, і ти доб'єшся щастя.ФаустА як же з дому нам піти?Де тії коні, повіз, челядь? МефістофельТа

наші так: плаща лише простелять —І пошуміли у світи!У смілий цей політ з собоюРечей багато не бери;Ми миттю злинем догори,Ось тільки я дмухну югою —Легенько скрізь летітиметься нам!Поздоровляю вас з новим життям!

Авербахів склеп у Лейпцигу

Веселе товариство розважається.

ФрошНіхто не п'є, не веселиться.Я покажу вам кислі лиця!Завжди, бувало, горите,А це, як мокрі, сидите! БрандерСебе вини! Бо й ти хороший теж:Ні свинства, ні дурниці не сплетеш.Фрош(виливає йому на голову склянку вина)На й те, і те!БрандерЗ свиней свиня!ФрошА ти не в'язни, як пеня!ЗібельЗа двері геть! Не треба чвар!Усяк лиш пий і пісню шквар:Гей, гей-а-гей! АльтмаєрОй пробі! Вати, вати!Оглухну я, як будуть так співати.ЗібельЯк од склепінь луна іде,То, значить, добре бас гуде.ФрошОтак! Кому ж не в лад,того в три вирви гнать!Ой тара-ляра-ля!АльтмаєрОй тара-ляра-ля!ФрошНу, можна починать.(Співає)І як воно іще стоїть,Священне Римське царство? БрандерПогана пісня! Політична! Тьху!Противна пісня! Даймо Богу славу,Що не на нас він звірив ту державу.Про мене й те прибуток немалий,Що я не цісар і не канцлер в ній.Та треба й нам якесь начальство мати;Анумо папу обирати!Відомо всім, котрій з прикметНалежить тут пріоритет!Фрош(співає)Соловейку-пташко, лети-вилітай,Мою милованку сто раз привітай… ЗібельПро милу не співай! Не хочу я і чути!ФрошСпівай і прославляй! По-твоєму не бути!(Співає).Одчини! Бо ніч іде.Одчини! Бо милий жде.Зачини! Світає день…ЗібельНу що ж, співай на славу їй пісень!Од цих пісень тобі

ж колись завадить:Мене вже зрадила, чекай, тебе ще зрадить.Нехай кохається вона з домовиком,Вночі на пустирі стає із ним на речі,І цап, вертаючись додому од відьом,Хай на добраніч їм люб'язно промекече.Хіба я з розуму вже спав,Щоб за повією впадав?Які у біса їй привіти?Хіба що вікна потрощити! Брандер(гримнув кулаком по столі)Мовчать! Мовчать! Що за содом!Ви ж знаєте, я вмію жити:Тут всі закохані кругом,їх треба чимсь хорошим пригостити,Щоб все кінчилося ладом.Ось пісня вам нового крою,І всі тягніть приспів за мною.(Співає). [31] Раз криса в кухні завелась,Жила із сала й масла,Мов доктор Лютер, розплилась,Пузце собі напасла.Та кухар їй отрути дав,І білий світ немилий став,Неначе з закохання!

31

Брандер (співає). – Своєю піснею про крису Брандер виражає зневагу до високого кохання, що відповідає думці Мефістофеля про цей же предмет. Брандер – анаграма імені англійського філософа Бернарда Мандевіля (1670—1733), скептицизм якого щодо високих мотивів людської поведінки Гете втілив найповніше в образі Мефістофеля.

Хор(весело)Неначе з закохання!БрандерВона й туди, вона й сюди,Усе гризе, що знає,З усіх калюж пила води —Ніщо не помагає!Вона й навплиг, вона й навскач,її ж пече – хоч сядь та й плач,Неначе з закохання!ХорНеначе з закохання!БрандерІ зо страху середо дняУ кухню як не скоче!Упало край вогню, бідня,Так жалібно пискоче…Отруйник злий сміється лиш:«Ого, як солодко квилиш,Неначе з закохання!» ХорНеначе з закохання!ЗібельЕх, ниці блазні! І чому бІз цього приводу радіти?Жарт – бідну крису отруїти!БрандерЧи ба, озвався крисолюб!АльтмаєрЕх ти, товстий, а тонкокожий,Ти, голомозина гладка!Недаром же і сам ти схожийУраз на крису й пацюка.

Фауст і Мефістофель.

МефістофельОт, для початку придивися,Як весело живе гульвіса:Йому, крім ґуль, усе бридня,Справляє празника щодня.Хоч розум в'яне від безділля,Танцює кожен тут кругом,Мов кошенятко за хвостом;Аби легке було похмілля,Аби шинкар на віру дав —Ото йому усіх і справ.БрандерЩо це за люди чудородні?Одразу знать, що лиш сьогодніДо нас у місто прибули.