Оргія
Шрифт:
Антей (з лагідним усміхом, обіймаючи сестру за плечі)
Бо ти сама у мене Антігона!
Здається, я б Хілонові пробачив, якби він вчинок свій зробив для того, щоб вивести з біди таку сестру.
Евфрозіна
Зате вже я сестрі тій не простила б!
Антей
О, ти б не прийняла ні сеї жертви, ні іншої. Але, моя сестричко, якщо я хтів би стати багачем, то тільки задля тебе.
Евфрозіна
І
(Сміється.)
Мама зараз мені б за гроші жениха купила,
і, певне, то було б лихе придбання.
Антей
Та де вже там багатство! Хоч би міг я тебе від злиднів вибавить…
Евфрозіна
Від злиднів? А де ж ти бачиш їх?
Антей
Що я не бачу, то се завдячую тобі самій.
Евфрозіна
І мамі ж, і Нерісі.
Антей
Ні, ти знаєш… Матуся відробила вже своє… Що ж до Неріси…
Евфрозіна
Їй ще час робити.
Невже твоє життя таке солодке, що і медовий місяць в ньому зайвий?
Антей
Мені мов сором тішитися щастям, як здумаю, що ти за нього платиш тяжкою працею… Ми маєм щастя, а ти що маєш тут у рідній хаті?
Евфрозіна
Я маю брата. І нехай довіку я дівуватиму — я не позаздрю ані жінкам, ні матерям щасливим, бо їх любов лиш їх родині служить, моя ж — Елладі всій. В тобі, Антею, уся надія наша.
Антей
Евфрозіно, як можна всю надію покладати в комусь одному?
Евфрозіна
Алоллон один з усіх богів не розлюбив Еллади,
і є ще їй надія на життя… А поки Алоллон є на Парнасі, то й музи будуть з ним.
Антей (з усміхом)
Я не безславний, хоч ти одна мені даєш тріумфи, бо ти для мене Ніке!
Евфрозіна
Ніке мусить свою роботу знати. Постривай,
(Виломлює з лаврового куща дві галузки, зв'язує їх у вінець і стає на постаменті колони в позі богині перемоги Ніке, простягши руку з вінцем.)
Ходи сюди! Схили прегорде чоло!
Антей підходить, все усміхаючись, і схиляє голову перед Евфрозіною, а в неї усміх бореться з сльозами щирого зворушення, коли вона кладе братові лаври на голову.
Неріса (молоденька, струнка, надзвичайно зграбна, чепурненько вбрана, стає на порозі гінекея і здивовано скрикує)
Се що таке?
Евфрозіна засоромлена зіскакує з постаменту.
Антей
Се Ніке увінчала свого
Евфрозіна (почуваючи себе ніяково під холодним поглядом Неріси)
Троянда он цвіте…
(До Антея.)
Одначе Ніке до кухні мусить — помогти матусі, — бо в нас сьогодні оргія правдива: купили риби, а якраз нам тітка дала вина і пару голуб'яток.
Як я ще напечу медяників, то й Меценат на оргію позаздрить!
(З трохи примушеним сміхом зникає в дверях гінекея.)
Неріса
Чудна та Евфрозіна — все їй смішки!
Антей
Що ж, молода.
(Здіймає лаври з голови, держить їх в руці, в дальшій розмові кладе на лавці коло себе, сівши.)
Неріса
Та я ж, либонь, молодша, проте…
Антей
«Проте часами химерую», — так хтіла ти сказати?
(Сміючись, обіймає її, вона здержано приймає його пестощі.)
Що тобі?
Нездужаєш, чи хто тебе образив?
Неріса
А ти й не знаєш? Певне, вже й сусіди напам'ять вивчили оту промову про викуп мій, про посаг Евфрозіни, що мати виголошує щодня.
Антей
Уже й щодня!
Неріса
Та що ж, в тому є правда.
Мені самій ніяково дивитись у вічі Евфрозіні.
Антей
Евфрозіна тебе ні в чім не винуватить.
Неріса
Знаю.
Вона недарма в тебе Антігона…
Антей
Нерісочко! От се вже справді сором, — підслухати, а потім ще й корити.
Неріса
Підслухати! В нас не такі палати, щоб не було з кутка в куток все чутно!
Антей (трохи вражений)
Палати є тепер лиш у римлян.
Було тобі піти за Мецената.
Неріса (лагідніше, ніж досі)
Я не корю тебе, що ти убогий, але яка ж дружина не бажає своєму чоловікові достатків?
Антей
Ну, і собі при тому.
Неріса
І собі.
Хіба то зле? Я справді не вдалася до того, щоб весь день в ярмі ходити так, як твоя сестра.
Антей
Ти ж і не ходиш.
Неріса
А думаєш, мені від того легше?
Антей
Якби не легше, ти б сама робила.
Неріса