Втрата

Барклей Лінвуд

Я обернувся назад.

— Він схожий на мільйон інших чоловіків, — мовив я.

— Я хочу придивитися до нього ближче, — сказала Синтія.

Вона підвелася на ноги, перш ніж я встиг її зупинити.

— Стривай, моя люба, — сказав я, коли вона проходила повз мене, зробивши невдалу спробу схопити її за руку.

— Куди це мама пішла?

— До туалету, — відповів я.

— Я теж хочу до туалету, — сказала Ґрейс, махаючи ногами вперед і назад, щоб помилуватися своїми новими кедами.

— Вона поведе тебе потім, — сказав я.

Я спостерігав, як Синтія обходить довгий ряд кіосків, ідучи в протилежному

напрямку від того, в якому сидів той чоловік. Вона проминула всі прилавки й торговельні точки, наближаючись до нього ззаду і трохи збоку. Коли вона проминала його, то пішла прямо, підійшла до Макдоналдса і стала там у чергу, раз у раз позираючи з удавано неуважним виглядом на незнайомця, що, як їй здавалося, був дивовижно схожий на її брата Тода.

Коли вона повернулася, то презентувала Ґрейс шоколадне морозиво у невеличкій пластиковій чашці. Її рука тремтіла, коли вона поклала її на тацю Ґрейс.

— Ура! — вигукнула Ґрейс.

Синтія не звернула ніякої уваги на вдячний вигук своєї доньки. Вона подивилася на мене й сказала:

— Це він.

— Синтіє.

— Це мій брат.

— Синтіє, візьми себе в руки, це не Тод.

— Я дуже добре придивилася до нього. Це він. Я так само переконана в тому, що то мій брат, як у тому, що Ґрейс сидить тут із нами.

Ґрейс підняла голову від свого морозива.

— Твій брат тут? — Вона справді здавалася зацікавленою. — Тод?

— Їж своє морозиво, — сказала Синтія.

— Я знаю, як його звали, — сказала Ґрейс. — А твого тата звали Клейтон, а твою матір — Патрисія.

Вона проторохтіла ці імена, так наче виконувала якусь вправу на уроці.

— Ґрейс! — сердито вигукнула Синтія.

Моє серце закалатало. Я відчув, що це може закінчитися дуже погано.

— Піду поговорю з ним, — сказала вона.

— Ти цього не зробиш, — мовив я. — Подумай, той чоловік ніяк не може бути Тодом. Задля всього святого, якби твій брат був живий і здоровий, якби він ходив до торговельного центру, якби привселюдно споживав китайський обід, невже ти думаєш, що він не дав би тобі про себе знати? І він помітив тебе також. Ти тут вельми точно наслідувала манери інспектора Клузо, [15] петляючи навколо нього, і твої наміри були до бісової матері очевидними. Це просто звичайний собі чоловік, може, й справді трохи схожий на твого брата. Ти підійдеш, заговориш до нього, так ніби він Тод, він буде приголомшений і невідомо як усе це закінчиться…

15

Інспектор Жак Клузо — детектив, персонаж із телесеріалу Блейка Едвардса «Рожева Пантера».

— Він іде геть, — сказала Синтія з панічним розпачем у голосі.

Я рвучко обернувся. Незнайомець був уже на ногах. Він востаннє обтер рота паперовою серветкою, зібгав її в руці й поклав на паперову тарілку. Він залишив свою тацю на місці, не поніс її до сміттєвого кошика й пішов у напрямку туалетів.

— Хто це, інспектор Клузо? — запитала Ґрейс.

— Ти не можеш піти за ним до нужника, — остеріг я Синтію.

Вона сиділа, мов заклякла, спостерігаючи, як незнайомець звернув у коридор, що вів до чоловічих і жіночих туалетів. Він повернеться звідти, і вона може його зачекати.

— Ти підеш до чоловічого туалету? — запитала Ґрейс

у матері.

— Їж своє морозиво, — знову відказала їй Синтія.

Жінка в синьому жакеті, що сиділа за сусіднім столом, колупалася у своєму салаті, вдаючи, ніби вона нас не слухає.

Я зрозумів, що маю лише кілька секунд на те, щоб переконати Синтію не робити того, про що ми потім усі пожалкуємо.

— Пам’ятаєш, як ти мені сказала, коли ми тільки познайомилися, що постійно бачиш людей, які здаються тобі твоїми рідними?

— Скоро він знову з’явиться. Якщо звідти немає іншого виходу. Чи немає там іншого виходу, з того боку?

— Не думаю, — сказав я. — Ці почуття є для тебе цілком нормальними. Ти шукала рідних протягом усього свого подальшого життя. Пам’ятаю, кілька років тому я дивився передачу за участю Лері Кінґа, [16] і вони показували сюжет про чоловіка, чий син був убитий Симпсоном (здається, його прізвище було Ґолдмен), і він розповів Лері, що їхав в автомобілі й побачив, що хтось веде машину так, як водив її його син, і він погнався за тією машиною, щоб ближче роздивитися водія, тільки для того, аби переконатися, що то не його син, хоч і знав, що його син мертвий, знав, що шукати його немає ніякого сенсу…

16

Відомий американський диктор (нар. 1933 р.)

— Ти не знаєш, мертвий Тод чи ні, — сказала Синтія.

— Справді, я не знаю. Але я зовсім не про те хотів тобі сказати. Я мав на увазі, що…

— А ось і він. Він прямує до ескалатора.

Вона підхопилася на ноги й побігла.

— Прокляття! — вигукнув я.

— Тату! — скрикнула Ґрейс.

Я обернувся до неї.

— Залишайся тут і нікуди не йди, зрозуміла?

Вона кивнула, ложечка з морозивом застигла напівдорозі до її рота. Жінка, що сиділа за сусіднім столом, знову подивилася на нас, і я перехопив її погляд.

— Пробачте мені, — вибачився я, — чи не подивитесь ви за моєю донькою лише хвилину або дві?

Вона дивилася на мене, не знаючи, що мені відповісти.

— Не більш як дві хвилини, — мовив я, намагаючись переконати її, а тоді підхопився на ноги, не давши їй змоги сказати «ні».

Я побіг за Синтією. Мені пощастило побачити голову чоловіка, за яким вона гналася, що вже зникала в натовпі, коли він спускався по ескалатору. Продовольчий поверх був так заповнений людьми, що Синтії довелося проштовхуватися крізь густий натовп, і коли вона ступила на верхню сходинку ескалатора, то між нею й тим чоловіком було з півдесятка людей і стільки ж їх було між Синтією та мною.

Коли незнайомець зійшов з ескалатора, він швидко рушив у напрямку виходу. Синтія намагалася обминути молоде подружжя, яке було перед нею, але вони тримали перед собою на сходах дитячого візка, який небезпечно розгойдувався, і вона зазнала невдачі.

Коли вона доїхала до кінця, то бігцем кинулася наздоганяти незнайомого чоловіка, який був уже майже біля дверей.

— Тоде! — крикнула вона.

Незнайомець ніяк не зреагував на її крик. Він штовхнув перші двері, дозволив їм зачинитися за собою, штовхнув другі, вийшов назовні й попрямував до паркувального майданчика. Я майже наздогнав Синтію, коли вона пройшла крізь перші двері.