Brute force
Шрифт:
– Давай так: ти мен його описуш, а я розказую тоб про його можливост.
– Добре, але якщо ти помилишся хоча б в одному, то я тоб уже нчого не розкажу. Згодна?
– Аура виршила витягнути з двчинки усе.
– Згодна.
– кивнула Ханл.
А дал пшло змагання умв: Аура розказувала якусь деталь двобою, а Ханл намагалася по цьому розгадати конфгурацю суперника. навть не зважаючи на такий нервноцнний обмн, ельфйка вдчувала, що вида надто важливу нформацю. Однак вона свдомо йшла на такий ризик. Батько з своми радниками не змогли навть наблизитися до розгадки тамниц особистост плота, а це були одн з найдосвдченших та наймудрших представникв
Розминаючись у тсних коридорах з прислугою, двчата поступово дсталися до пдвалв майстерень. Тут дйсно було прохолодно, Аура вже не так негативно ставилася до присутност поруч гперактивно допитливо двчинки, тим бльше що вона дйсно виявилася корисною.
З слв Вах Ханл, Чорний дйсно був нестандартним лицарем для нестандартного плота. Загальновдомо, що потужн машини швидше виснажують плота, саме цей факт одразу ж вдкидав будь-яку його приналежнсть до ельфв. Ельфи вдом свою економною технкою бою. Це було наслдком того, що хн органзми краще витримували тривале помрне навантаження, а нж затратн енергйн д. В той же час Чорний демонстрував сильн риси обох рас. Наступною деталлю, про яку Аура не подумала ранше, була стать плота. Ранше вона не придивлялася, але тепер була точно впевнена, що статура лицаря була саме жночою, а не чоловчою. На це вказували як статура машини, так характер рухв. Та й вибр збро у лицаря багато може сказати про його плота. Наприклад про те, що вн бльше покладаться на можливост лицаря, а не на власну фзичну пдготовку.
Нарешт вони дйшли до ангару, який Ханл за пдтримки Лашури змогла вдбити в адмнстрац для свох експериментв. Всередин, на численних стапелях стояли залишки лицарв. При чому ще живих, з забарвленням, пдключен до великих чанв з якоюсь непримною на вигляд рдиною.
– Це що, кладовище?
– смикнула плечима ельфйка, побачивши ще одну не дуже примну рису людей.
– Даремно ти так. Якби не я, цих бдолах давно пустили б на переробку, а так у них ще шанс прожити власне життя.
– Теж вриш, що у лицарв може бути власна душа? Дивно чути таке вд людини.
– Не хочу хвалитися, та навть якщо я зараз не дуже хороший плот, то про лицарв знаю набагато бльше вд нших. Не забувай, що я теж в якйсь мр причетна до х вирощування.
– що з ними буде дал?
– А ти сюди подивися.
– почулося з ншого боку майстерн.
Аура обйшла стенди опинилася перед незвичною конструкцю, навть не одразу зрозумвши призначення. Це був старий рожевий лицар з вдтятими ногами, якого поставили на широку чотириколсну платформу. Замсть прозорого пузиря кабни мж ребрами лицаря тепер було встановлено широке глибоке крсло та велика кльксть приладв. Генератори на його руках були демонтован, а замсть спинних стирчали незрозумл механзми, що поднувалися трубами з великим котлом, що стояв позаду лицаря. Вкуп усе це створювало моторошне вдчуття, нби це схоже на велетенську комаху чудовисько зараз кинеться на не.
– Що це таке?!
– Вража, правда?
– визирнула з-за машини Ханл, вже переодягнувшись у робочий комбнезон.
– Я називаю його 'Меха', тому що в ньому багато механки.
– Навщо ти це з ними робиш? Вони ж страждають!
– Ц - н. Церква не афшу цей факт, аби зайвий раз не хвилювати плотв, але не вс лицар виростають правильно. нод серед них трапляються ось-так нвалди. Вони цлком життздатн, однак плоти не можуть нормально ними керувати через вдсутнсть звичних кнцвок.
–
– Так. Звсно це не поверне м боздатнсть, але я й не планувала робити з них зброю.
– Ханл залзла на мсце вирзано кабни, влаштовуючись в сиднн.
– То навщо ж ти х переробляш?
– Коут - дина крана, де не можна користуватися енергю ефру. Моя мама з Коут, дуже багато часу проводить на польових роботах, адже там усе доводиться робити вручну. А меха використову для руху енергю пари.
– Зрозумло. Тобто в межах моря ахо вн працю як звичайний лицар, а потм може перемкнутися на пару рухатися дал?
– А... Ой! А-а-а!!!
– Вах Ханл почала битися головою об панель приладв.
– Ханл?! Що з тобою?
– Аура вмить подолала свй страх перед незвичною машиною вискочила на раму до двчинки.
– Що сталося?
– Я дуре-е-епа!
– розплакалася в стериц Ханл.
– Я ж познмала з нього ус генератори!
– То он воно що...
– Аура заспоколася вже по-новому оцнила винахд.
– Тод побудуй ще один, а цей вдправиш у Коут. Вн же робочий?
– Так.
– Ханл трохи заспоколася, витерла сльози повернулася до ельфйки.
– Мабуть так зроблю. Точно! А заразом виправлю допущен помилки!
Залишивши свою нову подругу в майстерн проектувати нового меха, Аура поспшила покинути це непримне мсце, аби не стати свдком операц над черговим лицарем. Вийшовши в коридор, вона згадала свй шлях сюди рушила у зворотному напрямку. Здавалося б навколо не було няко небезпеки, але висок кам'ян стни змушували двчину нервувати. що довше вона йшла, то страшнше й ставало. Примна прохолода пдземелля враз змнилася пронизливим холодом, який пробирав до ксток. Здавалося стни от-от не витримають, величезна маса земл та каменю похова тут назавжди. Намагаючись заспокотися, Аура зрозумла, що пропустила потрбний поворот. Вона повернула назад, але замсть повороту вийшла до перехрестя. Озирнувшись довкола, двчина остаточно розгубилася. Вона спробувала йти на звук, але той привв лише до свтлового колодязя, який тягнувся високо вгору.
Розгубившись, Аура дстала з-за пазухи медальйон батька. На перший погляд це була звичайна прикраса, от тльки мало хто знав, що у нього клька способв використання. одне з них - сигнал. Набравши повтря, Аура з силою подула в ледь помтний отвр на медальйон. Частота свисту була пдбрана так, щоб його чули лише ельфи. Тепер залишалося лише чекати, доки охоронц вдшукають.
Раптом чутливий ельфйський слух вловив кроки з ншого кнця коридору. Боячись, що звук зникне, Аура побгла в напвтемряв. Двчина так розгналася, що в напвтемряв коридору не встигла помтити ученицю, яка саме виходила з-за рогу. Збивши бдолашну з нг, Аура й сама повалилася на не, а папери з рук постраждало розлетлися по всьому коридору.
– Ох! Що це було?
– почувся стогн збоку.
– Пробачте. Я Вас не помтила.
– вдповла Аура, ледве стримуючи радсть вд хньо зустрч.
– Та нчого. Все нормально.
– вдповла двчинка, пднмаючись з пдлоги.
Схоже Аура натрапила на першокласницю. Двчинц на вигляд було рокв чотирнадцять, судячи з манер - простолюдинка. Зазвичай аристократя в Академ з такими майже не сплкуться не виявля до них особливо поваги. Але сказаного не повернеш тепер доведеться дотримуватися з нею доброзичливих вдносин надал. Трохи подумавши, Аура виршила, що нчого страшного не сталося, ще одна знайома серед людей й не завадить. Особливо, якщо вона зможе вивести з цього лабринту.