Brute force
Шрифт:
Як би я не намагався, пригадати останн... Дв години?! Я дв години валявся без тями?! Щось слабо вриться. Короткочасна пам'ять затерта начисто, але вона включа в себе не бльше п'яти хвилин. Значить мен увесь цей час хтось постйно залазив у мзки! При чому робив це дуже грубо, накше б перед мною не вискакував такий довжелезний список пошкоджень. Схоже у мох невдомих ворогв щось пшло не так, якщо я отямився.
Варто було тльки подумати про це, як поруч почувся зойк. Схоже зараз пднмуть тривогу. Орнтуючись лише на ультразвуков сенсори, якими я зазвичай не користуюся, пдриваюся з на ноги й прислухаюся до вдлуння. Багато кушеток, клька шаф, стл з нерозбрливим приладдям та купою паперв, та високий суб'кт поруч з мною. За клька секунд мо активност ця особа вже увмкнула тривогу й тепер намагалася вддалитися вд мене. От тльки стна позаду й трошки заважала. Не знаю, як я виглядаю
Пасивно звуково локац достатньо, аби не наткнутися на стлець або не перечепитися на сходах. Але зараз цього недостатньо. Ховатися мен уже нема сенсу тому, видавши потужний свист, вд якого задзвенло скло, я вивв для себе картинку примщення, в якому опинився. Вкон тут не було, товщину стн визначити також не вдалося. В мене навть виникло враження, нби за ними взагал нчого нема, настльки хороша була звукозоляця.
Поки я освоював навколишнй простр, до мсця тривоги почав збгатися персонал. Судячи по брязкоту металу та тупоту пдбитих чобот, це була охорона, яка збгалася на мсце тривоги. швидше за всх рухалося особливо сильне джерело звуку: важке й сильне. Я навть не мг визначити матерал взуття на ньому - настльки суперечлив дан видавали сенсори. Хай там як, а зустрчатися з мсцевими жителями мен ну зовсм не хотлося. Рвонувшись до дверей, я вже звично вибив х, створюючи якомога бльше шуму. Вдлуння показало трьох бйцв попереду та того-самого невдомого за хнми спинами, який швидко наближався до мене. Не розбираючи дороги, я рвонув у протилежному напрямку. На великй швидкост орнтуватися було дуже складно, але сенсори вдростали надто повльно. В кращому раз я отримаю картинку хвилини через дв-три, а доти доводиться орнтуватися виключно на звук. А н, ще лазерний далекомр вдновився! Це вже значно краще! Принаймн тепер я точно знаю, який простр для маневру в мене ще .
Пробгши ще трохи, я дстався до сходв. Логчно припустивши, що нагор завжди вихд назовн, я в два стрибки опинився на наступному рвн. Ось тут уже було чутно свист втру! Зрадвши, що порятунок близько, я рвонув на звук, несподвано почув скрип металу. Через секунду я на повнй швидкост гепнувся в металев двер. Звсно ж я мг х легко виламати, тим бльше, що псля мого удару вони вже трохи прогнулися. Але ж на це потрбен час, а невдомий переслдувач уже вдрзав мен зворотнй шлях от-от дстанеться до мене. Подумавши, що я нчого не втрачаю, я вдштовхнувся вд дверей назустрч ворогу. За планом я мав би збити його з нг, водночас прорватися до ншо половини коридору. тут вилзла перша несподванка: вн встиг зреагувати! Крм того, в нього вистачило сили, аби вхопити мене за руку! Добре, що вн теж мене недооцнив, точнше недооцнив мою масу, тому замсть больового захвату ми обо перекрутилися в повтр, вчепившись один в одного.
Двобй розпочався стрмко й несподвано для обох нас. На мому боц було повне гнорування болю, на ворога ж працював досвд ближнього бою, якого у мене в цьому тл було не так уже й багато. Застосовувати силов прийоми в такому обмеженому простор не мг н вн, н я. Нам залишалося лише боротися, викручуючи один одному руки.
Тут пдоспли й решта охоронцв, спробувавши накинути на нас стку. Цкаво, звдки вони взяли? Аби ухилитися вд загрози, мен навть довелося вивернути лкт в нший бк, пдставивши пд стку мого суперника. Точнше, як виявилося пд час нашого несподваного сеансу обмацування - суперницю. Отримавши необхдну затримку, я кинувся в нший бк. Пд час боротьби я встиг скласти бльш-менш докладну карту навколишнього простору, на протилежному кнц коридору чтко видлялися контури вкна. Начхавши на вдсутнсть зору, я проскочив повз охоронцв, набираючи швидксть, вибив товсте скло, кулею вилетвши з... Корабля?! Щось мен останнм часом надто щастить приходити до тями в повтр, в багн, будь-де, тльки не на твердй земл!
Готуючись до твердо посадки, я все роздумував над тим, що мен робити з урахуванням нових даних. Феномен болота слд вивчити бльш детально, але самостйно це робити надто довго. небезпечно. Краще скористатися чужим досвдом. Судячи з того, що мене зловили на самому берез - мом новим знайомим дещо вдомо про його небезпеку. Як тепер про мене. Значить розпочну саме з них! Треба лишень дочекатися, доки зр вдновиться.
Приземлення було дуже жорстким. Якби не випущена заздалегдь волоснь, мене
Так важк фзичн травми ще бльше уповльнили вдновлення систем, повернення зору розтягнулося ще на клька хвилин. Як би мо переслдувач не старалися, та навть з технологями ХХ столття та готовими бйцями, ранше за хвилину вони тут точно не з'являться. з тутешнм же пдходом цей термн може перевищити п'ять, навть дйти до десяти. Я ж за цей час уже встиг двч провалитися в яксь катакомби й залзти в чиюсь нору. Останню я виршив проповзти наскрзь, орнтуючись на рух повтря. Нора виявилася не такою вже й довгою, але збити переслдувачв з слду допоможе. Клька махв лезами, пухка лсова земля завалю за мною прохд. Тепер можна дочекатися, доки тло бльш-менш вдновиться, я зможу...
Хм... Схоже вони копирсалися в мох мзках значно бльше, нж я думав ранше. Тльки цим можна пояснити мй ненормальний зовншнй вигляд: кучерявий блондин у жовтому комбнезон з татуюванням на морд у форм вус. Нкого не нагаду? Якщо вже вони умудрилися витягнути з мене ТАКУ нформацю, та ще й паралельно зламали мо власн системи, то залишати живими х не можна! Fuck! Знову на корабель пертися! Сподваюся вони спустять за мною десант.
Вилзши з сво схованки, я пдняв голову, й з розчаруванням подивився вслд повтряному кораблю. Кораблю Свято земл. Який зовсм не збирався вдхилятися вд свого курсу. Герб на бортах вказував його приналежнсть до Академ, але це тльки ускладнювало ситуацю. Якщо вн дстанеться до порту, знищити результати мого зламу буде вже неможливо.
Повернувши соб нормальний вигляд, я побг за кораблем. Але цього разу вдача вд мене вдвернулася, усього мого технологчного арсеналу виявилося замало, аби наздогнати швидксне судно. Розрив мж нами постйно зростав, а незабаром з-за дерев я зумв розгледти цлий повтряний кордон з таких же корабликв. Схоже мене тут дуже сильно чекають в гост. Не будемо х розчаровувати. Тльки зайдемо не з парадного входу, не через службову хвртку, а як справжнй Санта Клаус - через комин! Так би мовити - з сюрпризом в гост! Але спочатку... Щойно з'явилися орнтири у вигляд башт Академ, я скоригував свй маршрут, збираючись попередньо навдатися до одн знайомо королеви. Адже перед штурмом добре оснащеного ворога варто як слд пдготуватися. Спочатку витягну з Лашури все, що вона зна, а вже потм буду розбиратися з усма ншими.
Виплюнути патрон, вставити в магазин, загнати на мсце, злитися з деревом. Ось в таку халепу я потрапив. Зараз, сидячи в густй крон дерева на узлсс, я пильно стежив за дорогою глибоко вдихав чисте, не загазоване повтря. Хоча краще воно було б загазованим, все одно мен для снування дихати не треба. Для мох планв важке повтря було бльш привабливим. Справа в тм, що я обожнюю вуглець. На протяз всього мого снування ця речовина не раз рятувала життя мен, мом союзникам. Був час, коли я навть меч з нього клепав. Ось зараз, за вдсутност нормальних матералв, мен доводиться пригадувати стар навики й вирощувати соб зброю з себе самого.
Цкаво, що останнм часом в мене все бльше часу, пробачте за тавтологю, йде на модифкацю власного тла. Бльше, нж за вс роки мого снування Пророком. Я не термнатор Т-1000, щоб змнювати форму на ходу. Може це й здаться дивним, але нанти - не панацея вд усх проблем. Та й називати ц мкроорганзми нантами буде неправильно. Вони дуже схож на бактер, мають приблизно так ж розмри, тльки для снування м потрбна не жа, а електромагнтне випромнювання. х можна порвняти з великим тропчним мурашником: кожен мураха пднма втрич бльший за себе вантаж, але навть при величезнй свой клькост свою оселю вони будуватимуть дуже довго. В той же час звичайний крт при тй же живй мас перетягу аналогчний об'м земл за клька годин. З точки зору витрат часу та ресурсв костюму - я забиваю цвяхи навть не електронним мкроскопом, а цлою МКС (просто уявть соб це видовище, ви одразу зрозумте спввдношення потенцйних можливостей до потрбного результату). Та й каталзатора я останнм часом витратив надто багато. Мимовол напрошуться думка про вузькоспецалзован зовншн модул. Наприклад ще один нкубатор, бо старий, виконуючи дан йому вказвки, давно само знищився. Краще це вже буде повноцнна нанокапсула...