Brute force
Шрифт:
– Ось так.
– завершив свою промову Тайто , важко зтхнувши, подивився на мене.
– Це твох рук справа?
– Що саме?
– Все те, що з мною вдбуваться!
– вн роздратовано зиркнув на мене стримуючись, щоб не наговорити зайвого.
– Я став жерти за трьох, пам'ятаю все що бачу чую, щоноч в кошмарах вд чудовиськ ткаю, а сьогодн виявилося, що читаю я намри людей, вдкриту книгу наче! What the fuck?! Та я навть говорити як ти почав!!!
– В останньому мо нема вини.
– я навть посмхнувся на останн звинувачення, але Цересу було не до жартв.
– Вйна тоб сниться, адже так?
– Не вйна. Бйня. Ти не подумай, нчого такого, я не псих. Але ц
– Це добре.
– Церес недобре прищурився, збираючись натовкти мен пику, але я заспокйливо пдняв руки.
– Не злякався ти, вд свого втекти не спробував кошмару. Саме про це питав я тебе в першу зустрч нашу.
– скльки це буде продовжуватися?
– Вчно вд кошмару ти свого ткати мг. блукати у ньому можеш вчно. Лише сильний духом цей шлях пройти здатен.
– Тобто я позбудуся кошмарв лише тод, коли стану сильним? Коли зможу пережити увесь той жах?
– Переживаючи лише душею черствш, як знайом тво. Мцн так люди, допоки трщина не з'явиться.
– джедая а не дрода я з тебе роблю, юний падаван.
– То що ж мен тод робити?
– Не проживати, а жити з цим. Не звикати до болю, а усувати причину його. Без сильного духу нчого не варте сильне тло. Вдчуй силу свого духу, Тайто.
– вдчуй Силу, Люк!
– Добре, я спробую.
– Не пробуй! Говорив уже тоб - або роби, або не роби! Не робити вдмовився ти. Впорайся!
– Sir, yes sir!
– по-вйськовому витягнувся Церес, через секунду зрозумв, що зробив щось не те, швиденько виправився.
– Буде зроблено. Але як я зрозумю, що я вже готовий?
– Подолати страхи сво ти повинен. Справжнй бй лише покаже це. Не люзорний. Однокласникв свох бошся ти.
– Я зрозумв. Я боявся, що вони можуть мен... Dammit! Та я вже сам хочу надерти м пику!
– Сво приборкай спочатку емоц. Страх на злсть не промняй. Страх веде до злост. Злсть - до ненавист. Ненависть - до страждань. Страждання породжують ще бльший страх.
– страх веде на Темний бк!
– Лише ясний розум вирвати тебе владний з замкнутого кола.
– Хм, мен треба над цим подумати.
– думай-думай, це корисно.
– Але я все одно повинен соб довести, що подолав цей страх! якщо не в бйц, то хоча б...
– У змаганнях, так?
– пдводжу його до думки скласти мен компаню на Турнр.
– Ось розум на що здатен, коли голова спокйна. Не х перемогти повинен ти, а себе самого. простший спосб.
– Який?
– Забути страхи сво. Але ж не шукамо ми шляхв легких, чи не так? Суперником твом будуть не вони, а я. Себе обманути можеш, а мене - нколи.
– А якщо зможу?
– хитро примружився Церес.
– Значить ти готовий!
– Он як? Ну добре. Виклик прийнято!
– Ось це почути я хотв.
Розйшлися ми з Цересом найкращими друзями. Як же мало потрбно людин для щастя: дай мету, покажи шлях досягнення - вн твй з потрухами. Агресивнсть хлопця змнилася веселою злстю, тепер я мг бути спокйний за здоров'я оточуючих. За умови, якщо вони сам не почнуть копати соб могилу.
Псля нашо розмови я внс змни у програму симулятора, додавши основи тактично взамод та до максимуму пднявши нтелект його ворогв. Також його нанокостюм виступатиме у рол тренажера, не тльки прокачуючи м'язи, але й задаючи потрбн рефлекси всьому тлу. Треба буде якось переврити х у д. Я вже закнчував налаштовувати симулятор, коли мен прийшло довгоочкуване повдомлення вд Аналтика.
Пдозри пдтвердилися. Дочитавши рапорт, я ледве стримався, щоб не розсмятися. Ну звсно! Те, вд чого я намагався врятувати цей свт, ганяючись за свою капсулою
Дал - звдки взялися лицар? Як люди контролюють ефр? Хто змнив його властивост? Звдки тут узялися аналоги нанокостюмв, з яким я уже зткнувся, якщо тут не було цефв? таких нестиковок безлч! Це мен, знайомому з механкою нанотехнологй, вони очевидн. А тутешнй люд про це навть не дума! Вони просто приймають це, як дансть. Для них це природно, наче побачити хмари на неб.
Та й сам свт здаться мен... Не знаю. грашковим. Не в тому сенс, що тут усе несправжн. Навпаки, та ж королева Лашура показала мен так гран людського життя, про як я ранше навть не здогадувався. це при тому, що вона ще дитина! От тльки мене бентежить той факт, що вдносини тут теж складаються якось по-дитячому. Я ж у таку картину свту не вписуюся няк - надто велик у мене можливост, надто радикальн методи, щоб уживатися з мсцевими. Один лише ефр мг би дати людству величезне джерело енерг та ресурсв, а вони використовують його, щоб пднмати в повтря палаци. В той час, як лицар тут вважаться могутньою вйськовою зброю, я легко можу подолати його врукопашну - доведено мом божевльним носм. Особисто мен жити тут хоч цкаво, але не так уже й примно, як я вважав спочатку. Я ж буквально вдчуваю, як мй нтелект заплива жиром, втрачаються напрацьован рефлекси стираються потрбн реакц. Так я скоро деградую до рвня свого нося. Н, не треба мен такого щастя. Але залишати все як - теж не годиться.
Ну що ж, значить у мене з'явилася ще одна цль - змнити свт. А оскльки у мене тепер у ресурсах я практично не обмежений, то тепер можна зробити те, що хотв зробити вже давно, але я тягнув до останнього, переживаючи за екологю планети. Клька команд, я знову повертаюся у клас на вже непотрбн мен уроки, а десь глибоко в надрах лтаючого острову база розпочала розгортання проекту 'Риф'.
А я знову сиджу на черговому уроц, та й нову думку гадаю: одну загадку вже розкрив, мсце пд сонцем соб вибив, базу заснував - чому ж мене не покида вдчуття, нби я щось забув?
***
Лтя йшла на зустрч з директрисою. Вд ц розмови залежатиме доля майбутнього Турнру. Товста папка з документами в руц хоч надавала й впевненост, та не могла остаточно прибрати страх перед високим начальством.
Секретар зустрла уже звичним байдужим обличчям, псля нетривало переврки дозволила пройти дал. Йдучи довгим коридором вд приймальн до кабнету, Лтя помтила нов руни на стнах, що ледь помтно спалахували, коли вона проходила повз них. Ранше вона не стикалася з таким рвнем безпеки, не могла зрозумти його причини. Вже вдкриваючи двер вона мало не наштовхнулася на спину двчини в одяз Церкви. Майже однакового з нею зросту, з вогняно-рудим волоссям та правильною осанкою, вона створювала враження високого офцера. Одразу ж пдспудно виникло бажання витягнутися перед нею.