Brute force
Шрифт:
Мом же завданням на увесь час вдсутност Ханл було вирзати з металу й пдганяти одну до одно нов шестрн для редукторв. Роботу приймали по кнцевому результату. Ага, буду я клька годин махати напилком заради одного колщатка! Редактор-проект-реплтанк, з цистерни вивалються вже готовий редуктор, а я можу спокйно ти займатися своми справами. От я й займався усм, про що тльки мг подумати.
А думав я в першу чергу про захист вд того агресивного туману, з яким зткнувся на болот. Я вже згадував, що мене няк не покида вдчуття, нби я щось забув. Я намагався згадати все, що колись робив навть просто думав - безрезультатно. Тому почав вишукувати все, що так чи накше може становити для мене загрозу. цей туман стояв другим номером у списку можливих непримностей. Першою був електричний струм, але нова конфгураця ммкрилу повинна раз назавжди виршити
Дрони здерли з мене увесь пошкоджений ммкрил, я вперше за увесь час перебування тут зумв подивитися на свого нося у його первозданному вигляд. Точнше навть не на самого нося, а на те, що вд нього залишилося.
Красень, що вже й казати! Шкри як тако на тл не залишилося взагал. Залишився лише тонкий, абсолютно прозорий шар синтетично сполучно тканини, крзь яку було видно кожен мускул - прекрасний ходячий посбник по анатом. Свй оригнальний вигляд бльш-менш зберегло лише обличчя. Ну, окрм ледь помтно рамки окулярв навколо очей, сенсорних головок на вилицях та сивого волосся, бл корен якого уже стали помтними. Але навть у такому стан я не мг не вдзначити, що хлопець мав би бути вельми симпатичним: правильн риси обличчя, тло пдтягнуте, жодного натяку на жир, та й нижче поясу чим гордитися... Серйозно, я мг би назвати його красенем! Що ж стосуться мене, то ледь-помтне мереживо чорних момерних волокон у м'язах, як ще не замнили сво природн аналоги, та чужордн включення посеред органки навряд чи когось зацкавить. Окрм патологоанатомв. Але до такого я доводити не збираюся.
Довгоочкуваним бонусом йшла нова верся ммкрилу, якого я, пам'ятаючи сторю у лс, налпив на себе з подвйним запасом. Тепер я мг без проблем робити вигляд, що перевдягаюся, а сам 'одяг' можна буде використовувати як окремого дрона. Ну нарешт - довгоочкуваний екзоскелет з змнною геометрю тла. Щоправда для пдгонки усх цих нововведень довелося трошки побгати голяка по ангарах острову. Я маю на уваз абсолютно голяка: навть без шкри. Але надвор була глуха нч, ус робтники давно спали, тому нхто не бачив, яким безпорадним я був перш клька хвилин. Спершу я навть на ноги пднятися не мг - настльки вдрзнялася фзична модель нового тла. Псля того, як базов рефлекси було напрацьовано, я на пробу збльшив габарити тла до звичних мен. Маси м'язв було ще недостатньо, однак тепер ус мо прийоми стали на сво мсця ефективнсть ближнього бою виросла в рази! Та й для маскування такий козир був дуже корисним. Навть паранок не подума, що двометровий велетень може раптом перетворитися на пдлтка.
А поки мо оновлення ще готове, я виршив зайнятися тим, що вже дуже давно вдкладав - дослдженнями. Не просто тупим збором нформац, а експериментами, творчим пошуком...
розпочати виршив з того ндикатора, яким мене намацали в порту. Попросив дрона принести. Просканував, розбрав, розбрався... Потм вилаявся, плюнув розтрощив. Ну хто б мг подумати, що мене запеленгували звичайним(!), детекторним(!!), радоприймачем(!!!). Його конструкця була настльки проста, не сказати б примтивна, що склепати мг би будь-який радолюбитель-початквець навть на початку ХХ столття. Просто коливальний контур, бльше нчого. Увесь секрет у тому, що в якост чутливого елемента використовувалися капсули з згущеним ефром. Тобто тими-самими нантами, як реагували на мо випромнювання краще за будь-як сенсори, та ще й свтилися при цьому. Проблему вдалося виршити поступовим переходом на ншу частоту випромнювання, до яко зможуть звикнути лише мо нанти.
Потм взявся за роздобуту на болот шокову мну. Вже здогадуючись про можлив принципи роботи, я без зайвих церемонй просто розколов корпус, який до того обережно, буквально по молекулах перетравлювався в одному з репл-танкв. На жаль в нй теж не знайшлося нчого нового. Вражаючим фактором був пдведений через кабель електричний струм. Провдником же виступав струмнь
Стою я, значить, в ангар нашого острову, поруч крутяться десяток спайботв у рзних варацях, а перед мною в гранично зольованй камер, вирував збраний на болот туман. Як виявилося, вн дуже добре реагу на магнтне поле. Пд впливом електромагнтного поля уся ця аморфна маса набувала найрзномантнших форм, збиралася в концентрован згустки рвномрно вкривала увесь об'м камери. Це може бути пов'язано з великим вмстом металв. Або наявнстю власного магнтного поля. щоб дати точну вдповдь на це питання, мен потрбно було знайти спосб вддлити бодай клька нантв вд групи так, щоб вони залишитися активними, при цьому не зжерли мо нструменти дослдження. Як виявилося, кремнй був диним матералом, який нантв майже не цкавив. Саме з нього був зроблений корпус мни, сенсорна стка мох труперв. Ну ще була вода, але на роль захисту вона не годилася. Коли випромнювання слабшало, туман осдав на дно контейнера, там змшувався з водою утворював уже знайому мен дку рдину, яка й склада основну масу болота. По аналог з одним фантастичним оповданням виршив назвати 'холодець'.
У ход мох експериментв я виявляв все нов й нов особливост програми цих нантв. Взагал вн показав себе дуже непоганим нструментом. Особливо тод, коли потрбно було щось знищити. Якби тут був вдомий електричний струм - ус б уже давно бгали з гранатами, начиненими 'холодцем'. Адже це так просто: набрав у склянку, пдкинув ворогу, а потм вмикаш електромагнтний вбратор ворожий табр буквально розчиняться в повтр. Для мене це не актуально, власн нанти контролювати простше, та й виробляти можна самостйно, але не дай Матриця хтось ще додуматься до такого х застосування... Кожен новий знайдений ефект давав мен надю отримати контроль над ними, але поки що ус мо старання були марними. Я знайшов понад сотню способв використання 'холодця', та жоден з них не мг прибрати його агресивнсть. Залишалося лише продовжувати дослдження набирати статистику.
Останнм знайденим ефектом був свтловий спалах. Сам я вд нього не постраждав - стнки капсули товст й майже непрозор, але випален сенсори всередин, до яких я в цей момент був пдключений, змусили мене проклпатися. Переключившись на оч, я побачив на дзеркальнй поверхн капсули сво вдображення. Був би у мене трохи грший зр - неодмнно подумав би, що це якийсь чорт стоть. Я вже хотв повертатися до дослджень, як по ангару розлетвся пронизливий крик.
– А-а-а!!! Знмть з мене ЦЕ!!!
Ой, здаться я трошки прорахувався!
З моменту нашого походу до болота Кайя н на мить не спуска з мене очей, постйно за мною бга щось вигляда. Я починаю схилятися до думки, що це у не такий фетиш. До цього моменту увагу прекрасно вдволкав спецально приставлений дрон. Ну що ж, рано чи пзно це повинно було статися. Шкода лишень, що вн вдреагував надто пзно, я дзнався про незвану гостю лише тод, коли ховатися вже не було сенсу. Ось ще один мй прорахунок проявився - зробити нарешт нормальну мн-карту з позначками усх живих стот на нй. Коротше, цього вечора я дзнався про себе багато нового. Кайю хвилин п'ять слухав, поки вона намагалася зняти з себе бдолашного дрона, який уже вдруге потрапив у ту ж пастку. Потм набридло повернувся до роботи, гноруючи крики Кай - хай зна, чому за мною не варто стежити.
Ох, ну чому я не хмк, не фзик, чи бодай не болог? У мене нема няких навикв, няко системи дослджень, взагал няких знань про будову нантв. Я навть не уявляю, за якими принципами вони снують! Мен залишаться тупо перебирати ус можлив варанти, сподваючись вгадати код доступу до хньо програми. Програмсти називають такий метод Brute Force - груба сила. От тльки я не комп'ютер, щоб за один день перебрати ус можлив комбнац. Тут же ма стояти не просто довжелезний пароль на доступ до системи, а й яксь частотн параметри, чи навть модуляця сигналу... Варантв безлч, навть мен, з усма моми можливостями зламати таку систему фактично неможливо.