Brute force
Шрифт:
– А наш Алькатрас, виявляться, ще той самець!
– посмхнувся здоровий мужик бля карти.
– Солдати мен таке по нарозказували про тебе, що я вже й не знаю що думати.
– Гм?
– зацкавлено мугикнув Церес, вдкривши ще один спосб використання модулятора.
– Не зважай. У нас зараз евакуаця. На мсто хочуть скинути атомну бомбу. У нас менше чотирьох годин, аби забратися з Нью-Йорку. Ти не солдат, щоб виконувати накази, але нам зараз потрбен кожен, хто може тримати зброю. Цефи от-от почнуть контрнаступ. Вони уже пдтягнули свою артилерю чогось чекають. Скорш за все скоро до них приднаться аваця, от тод нам точно стане непереливки. Ти показав себе як досвдчений боць. Я прошу тебе залишитися з нами, аби прикрити вдступ цивльних. Допоможеш?
– Угу.
– кивнув хлопець.
– Дуже добре. Майк,
Церес подивився з балкону вниз. Взор маски слухняно вдшукав у натовп самотню двчину. В той час як ус нш трималися купками, вона так залишилася одна. Нби вдчувши на соб чужий погляд, Маркза повернулася в його бк.
'Повне сканування... Людина, самка. Ознак зараження не виявлено. Спорядження та марка захисного костюму не дентифкована. Виявлено активний пристрй мобльного зв'язку. Пдключитися: Так/н?' - у вже звичнй манер зреагував костюм на нтерес свого нося. Давши згоду на пдключення, Церес задумався, як вн ма з нею розмовляти, якщо сам не може сказати н слова? Вона ж навть не зна, хто вн такий. А Гулд зна! дзнався вн про це з того вдеозапису, що зробив Пророк! Ось його й вдправимо! Тльки треба додати маленьку приписку в кнц: 'Сподваюся мй подарунок тоб бльше не знадобиться.'
'Пакет надслано. Увага, знайдено джерела випромнювання!' - перервав думки хлопця тривожний сигнал. Перед очима розгорнулася об'мна карта усх побачених примщень, сумщена з фасадом будвл, одночасно на нй же загорлися клька червоних секторв, як своми вершинами впиралися у маленьку фгурку нанокостюма. Ось важка артилеря пдйшла, навть аваця! Все ж Гулд - генй: в польових умовах написати й випробувати програму, завдяки якй костюм може не тльки приховати власне випромнювання, але й вловлювати вороже! Та ще й на такй великй вдстан!
Попереджати солдат не довелося, вони вдкрили вогонь задовго до того, як лтальн апарати наблизилися до вокзалу. Ось в так моменти й розкриваться перевага примтивно людсько збро: попри малий бокомплект та слабку бронебйну силу, навть звичайний автомат гатив за клометр, не кажучи вже про щось бльш потужне. Цефи ж при усй свой потужност, дуже рдко могли влучити з вдстан бльше ста метрв. Тльки хн лтуни могли дстати метрв з п'ятисот, але точнсть тако стрльби Церес вдчув на соб ще в перший день.
Два з п'яти лтунв так не вийшли на дистанцю прицльного вогню, ще один збили ракетою на пдход, а от дво останнх навть гальмувати не стали, проломивши купол вокзалу. Ось тут уже прийшла черга Цереса. Розгнавшись, вн пдкинув себе в повтря й, пролтаючи над головами молюскв, всадив кожному штурмовику по кул в тло. Псля приземлення в бою залишилися тльки тро командирв та один здоровань з щитом. Але з ними тактика була уже вдпрацьована. Ще в польот Церес скинув клька гранат. Командири встигли втекти, а от здоров'яка накрило каптально. Гранати рвонули прямо у нього пд ногами, буквально видувши рештки органчного тла з брон. Залишилися тльки добре захищен й маневрен цефи. На вдмну вд нших, вони було дуже розумними, що бльше х збиралося, то бльш злагодженше вони працювали. Н дробовики, н автомати, н навть гранатомети з першого разу х не брали. Тварюки просто прнали в укриття, доки хн щити не вдновляться, а потм починали бгати й стрляти на ходу. Висока точнсть у рус була головною особливстю цього виду, але на них у Цереса був свй прийом.
Закинувши гранату за укриття, хлопець пд камуфляжем ставав на найбльш моврному шляху вдступу цефв, коли т пробгали повз нього - скач м'ясника надйно вдскав голову вд тла. Звсно ж псля такого по ньому вдкривали вогонь, але тод Церес сам повторював тактику цефв.
Так продовжувалося хвилини дв-три. Перш позди з бженцями уже вдйшли. Але цефи навть не думали зупинятися. Закидавши людей розривними снарядами, вони скинули ще дв штурмов групи, збран виключно з здорованв, як дуже умло прикривали один одного. Щойно вони вилзли з свох капсул, командири прнули пд хнй захист, почалася стрлянина.
– Алькатрас! Вони пробили прохд до платформ! Захищай цивльних!
– Крикун!!!
– Цльтесь в ядро на потилиц!
Вибгаючи до сходв Тайто ще встиг помтити, як у головний зал ввалилася величезна головаста машина на трьох ногах. Не розмнюючись на пхоту, велетень одразу жахнув електромагнтним мпульсом. Уся електронка одразу ж вийшла з ладу, а Цереса викинуло з прискорення. Не встигнувши зреагувати, хлопець
Боротьба двох синтетичних костюмв тривала клька секунд. Тайто був сильнший, але у цефа було бльше кнцвок, якими вн намагався повернути затиснуту мж тлами зброю в бк ворога. Згустки плазми трощили стелю, пропалювали стнки вагонв та тла беззахисних людей поблизу, а два солдати все няк не могли подолати один одного. Уже давно закнчилася енергя у бластер прибульця, останн потяги покинули станцю, а вони продовжували лежати посеред платформи, утримуючи один одного. Церес не мг перейти в режим захисту, бо одразу ж втратив би перевагу в сил, а прибулець зможе активувати гранату, до яко зараз намагаться дотягнутися. Цефи взагал не цнують власн життя, тому Тайто не сумнвався, що молюск пдрве себе разом з ним, а так безглуздо помирати не хотлося. Хлопець думав, шукав вихд не знаходив його. Раптом тло прибульця смикнулося, а поруч почувся тихий шурхт порохових газв - знайомий пстолет, цього разу з глушником, вже вдруге врятував життя Цересу. Другий пострл вибив око молюска. Той спробував повернутися до ново загрози, але Тайто не давав йому це зробити, гамселячи того свом твердим лобом. В якийсь момент тло прибульця зацпенло, потужн синтетичн м'язи нанокостюму буквально розрвали ослаблого ворога. Вдкинувши вд себе залишки молюска, Церес озирнувся й на мить закляк вд здивування. Над ним стояла Маркза, тримаючи в однй руц пстолет, а ншою притримуючи свого улюбленця - значить вона пдбрала його не для того, щоб приховати пстолет. Але здивувало його те, що окрм них на платформ бльше нкого не було - вс позди давно пшли. Невже вона залишилася заради нього? В очах Цереса двчина набрала ще клька балв, впевнено займаючи позицю якщо не друга, то точно бойового товариша. Вн би був радий такй зустрч, якби двчина не згнулася, тримаючись за живт. Взор одразу ж пдсвтив мсце влучання плазми. Мабуть зачепило, коли вона сдала на потяг, накше б тут точно не було. Рана була неглибока, але кровотечу слд було зупинити якомога швидше.
– Ми закнчили! Евакуаця!
– Повтря! Хвилинку, вони стрляють не по нас, а по...
'Небезпека обвалу. Покиньте будвлю.' - вискочило попередження костюму, а на тривимрнй карт засвтився сусднй з вокзалом хмарочос, що завалювався прямо на них. Не гаючи часу, Церес пдхопив на руки двчину з компаньйоном, дременув геть з вокзалу. Та цього разу вдача вдвернулася вд них, вже на сходах стеля звалилася вниз. Величезна плита грантно стел за секунду подолала вдстань до пдлоги, збиваючи вткача з нг, а потм...
Церес вдкрив оч й втупився у подушку. Сон! Вн уперше вирвався з свого сну! Невже вн уже готовий? Та н, не може бути. Кей же йому сказав, що вн зможе вийти лише тод, коли зможе перебороти себе, коли змниться всередин. Невже для цього треба було всього лиш ще раз загинути? Н, тут щось зовсм нше. А може сенс був у тому, щоб знайти соб там друга? одразу ж втратити. Н, нчого не зрозумло. Жодне з припущень не витримувало няко критики. Чи мг вн уникнути смерт? Може й мг. Чи мг вн врятувати двчину? Навть пожертвувавши собою? Хлопець дуже добре встиг вивчити свй костюм, пережити такий обвал шансв не було - в цьому вн не сумнвався. Надто вже яскравими були спогади, вдчуття чужого тла на руках, вддача автомата, бль поранено ноги... Повернувшись на спину, Тайто втупився у стелю, раз за разом прокручуючи у голов увесь прожитий Там день, мозок слухняно вдтворював побачене в пошуках вдповд. В якийсь момент в голов просто не залишилося думок. Тиша, мсячне свтло з вкна, звуки природи з ботанчного саду - ось все, на що вистачило його уваги. Ну ще на якийсь твердий предмет пд спиною - уже клька хвилин муля. Витягнувши з-пд себе залишки розчавленого збиральника, Тайто вже звично висмоктав з нього мзерний запас каталзатора... лише псля цього зрозумв, що зробив!