Факир
Шрифт:
Легенька джазова музика давала спокй насолоду. Смачний обд почав розносити тлом нову енергю. Невелика зала зробилася оазою щастя. йти звдси вже не хотлося зовсм. Навть якби кликали, щоб розказати про "коштовност Пенелопи". Де лежать. ким захован. Нехай почекають. Тут кайфово! Не до них.
– Наступний клнт, - Богдан уважнше придивився, - отой красивий мцний чоловк. Нагаду Гойко Мтча.
– А хто це?
– показав "непосвяченсть" Тейлор.
– А, - махнув рукою Лисиця, - кноактор югославський. нданцв постйно грав. У вестернах ендеервських.
– Не бачив, - повдомив Марк.
– про актора чую вперше.
– Не страшно. Так ж сам казочки, як голлвудськ. Тльки приправлен деологчно.
– Добре, що й не дивився. що ж?
– Поет показав, що готовий уважно слухати.
– Ну-у-у, - протяг "мстер Фокс", - респектабельний, успшний, задоволений собою. У житт в нього все гаразд. Може, дантист чи хрург. Або юрист. Нащадок династ професйно. Щось таке. Престижне. Грошовите. Для сильних людей.
– Але чому сам?
– нахилився ближчеТейлор, щоб нхто не почув.
– Так чоловки - зазвичай шикарн мшен для жнок. Невже ще няка не обкрутила?
– А може, - навпаки?
– запустив версю Лисиця.
– Прихав вдпочити вд них? На цьому остров це якраз можливо. Жнок тут небагато. Та й т майже вс "прилаштован".
– Може бути. Вд них справд треба вдпочивати. Хоча б нколи. Для здоров'я корисно.
Богдан знову згадав Регну. Невже привид усе життя ходитиме слдом сипатиме сль на постйно жив рани? Невже те розчарування в людях, яке час вд часу виника бажання погасити пстолетом, тепер на все життя? Ось як ще бува... Навщо все це? За що?
– А он ще один елегантний красень у бездоганному костюм, - "кивнув" очима Марк.
– Теж з акторською зовншнстю. Навть схожий на когось з голлвудських. Тльки не можу допетрати, на кого. До реч, ви не помтили, яким жадбним поглядом вн час вд часу погляда на Крстн?
– Помтив, - холодно вдповв поет.
– Але й вона йому вже бсикв напускала.
– що ж ми про нього можемо сказа...
Договорити Тейлор не змг. Його зупинила стрла. Точнснько така сама, як та, що попсувала валзу. Вона вп'ялася в рогату голову оленя на стн. Над головою "елегантного красеня". Дивовижа змусила замовкнути. Усх. Крм музики. У дверях з'явився справжнснький нданець. Богдан з Тейлором перезирнулись без слв зрозумли один одного.
Здивован погляди свердлили несподвану появу. Хлопець рокв п'ятнадцяти-шстнадцяти одягнений у ср шкрян штани й коротку курточку на голе тло. Боков шви прикрашено торочками. Голова увнчана довгим барвистим пр'ям. Обличчя - розфарбоване. За спиною - сагайдак з стрлами. У руках - лук. До розшитого черепашками пояса приладнано томагавк нж. На ногах - мокасини. Усе спорядження виконане бездоганно хлопцев пасувало.
Ресторан зацпенв. Та сама галюцинаця у всх? Не схоже. Значить, насправд?
"нданець" сперся на лук обдивлявся присутнх.
– Що потрбно блдолицим у мому вгвам?
– нарешт пролунав його войовничий гнвний голос.
– Мо оч говорять, що серед вас вороги, й друз. Ункас здатний бачити птаха, коли вн ховаться за хмарами. То невже ви думате, що серед вас, блдолиц, я не розгледжу лихих людей? Оч старого Чингачгука вже стар й засльозл вд прожитих рокв. не можуть вдрзнити слд оленя
Зацпенння тривало. Монолог "нданця" його посилив. Здавалося, що це справжнй Ункас. зовншнсть, слова хлопця переконували в цьому. Однак наступна думка руйнувала все. Зрозумло. Всього-на-всього - легкий жарт мстера Казандзакса.
Та ось "Ункас" зупинив погляд на Богданов й пдйшов до нього.
– ти теж тут, Соколине Око. Я давно на тебе чекав. Але чому ти в цй бридкй одеж блдолицих, а не зодягнений так, як належить справжньому синов прер? А, - перейшов вн на шепт, - ти у розвдц? Браво, у тебе добре виходить. Ззнаюсь, я навть не одразу впзнав тебе. Чудово! Удвох нам буде набагато легше!
Нова хвиля зацпенння укрила "глядачв". Ус, але, звсно, найбльше Богдан, сидли ошелешен. "Ункас" грав генально. Поза всяким сумнвом, цей хлопець мав неперевершений акторський талант.
Тим часом "голлвудський красень" пдйшов до оленячо голови , розхитавши, витяг з не стрлу. Оглянувши, голосно промовив:
– Лед джентльмени. Мушу повдомити, що якби оця "грашка" влучила в кого-небудь з нас, святковий обд перетворився б на панахиду.
"нданець" рвучко обернувся на слова.
– Мерзенний сине койота, затям назавше: Ункас стрля влучно. якщо вн у когось поцлить, та людина не гдна жити.
"На сцен" з'явилась ще одна дйова особа - одягнена по-дловому молода двчина з товстою довгою косою - кинулася до "Ункаса".
– Мартне, ходмо звдси, - почала вона вмовляти хлопця, тягнучи його за руку, - у нас ще багато роботи. обов'язково треба виконати сьогодн.
– Ункасове мсце зараз тут, а його робота - боротьба з дтьми зла, котрих я помтив серед оцього гурту блдолицих. Слухай-но, лено, - перейшов на шепт "Ункас", прихилившись до двчини, - я вдкрию тоб велику тамницю. До нас прибув великий мисливець розвдник. Соколине Око. Ти ж мен про нього читала. Вн зараз тут, помж блдолицих. Замаскований. Але я його впзнав одразу.
– хлопець показав на Богдана, вд чого той зняковв.
– Тепер ти теж вдчуш, як мен полегша. Ми будемо боротися разом.
Поява двчини зруйнувала здогад про розграш. Вона явно не вписувалася в дйство. Завершив усе мстер Казандзакс. Вн з'явився у дверях саме тод, коли лена дотягувала "Ункаса", хоч як той не пручався, до виходу. Елегантний порть показав, що вн може бути суворим. навть - жорстким.
– Мс Стефанопулос, - звернувся вн до двчини, кожне слово, здавалося, мало по два власних мцних кулаки, - доки ви порушуватимете мй наказ? Мартн не повинен надокучати нашим клнтам взагал - якомога менше потрапляти м на оч. Чи ви забули про це? Не можете знайти для нього цкавого заняття? Адже серед ваших обов'язкв - це, здаться, чтко обумовлено в контракт - найголовнший - золяця Мартна вд клнтв. це ви мусите робити, не завдаючи його хворобливй психц жодно шкоди. Урешт, згадайте про розмр вашо зарплати. А потм уявть, що одного чудового дня мен набридне платити.