КРАХ
Шрифт:
Агенти ЦРУ, вдягнені у форму лейтенантів Міністерства внутрішніх справ Куби, прямували до будинку пожежної охорони заводу. Вільям Лейва, експерт, ніс маленьку валізу з чорної шкіри, на ній — великі літери: УПО — управління пожежної охорони. Аренсібія весь час звірявся з годинником: «Синхронність у таких випадках — то життя», — думав він.
Метрів за п'ятдесят до будинку пожежної охорони Аренсібія, подавши знак експерту, нахилився, буцім хотів зав'язати шнурок на черевикові, і глянув на годинник.
— Рівно через хвилину
Побачивши офіцерів, вартовий біля входу виструнчився і віддав честь.
— Нам треба бачити лейтенанта дель Корраля, — сказав Аренсібія.
Вартовий набрав номер телефону.
— Лейтенанте, тут до вас два офіцери, — доповів він. Вислухавши розпорядження, промовив: — Слухаюсь, лейтенанте, — і повісив трубку.
— Підніміться сходами ліворуч до його кабінету.
Постукали в двері.
— Зайдіть, — почулося з кабінету.
Коли вони зайшли, лейтенант, що сидів за столом, встав. Білолиций, середнього зросту, міцний. Йому не можна було дати й сорока років, можливо, через буйне чорне волосся.
— Добридень, лейтенанте, — привітався Аренсібія. — Я новий начальник пожежної охорони нафтоперегінного заводу в Орієнте. А оцей товариш, — вказав він на Лейву, — лейтенант Перес, мій помічник.
— Радий познайомитися, — відповів офіцер і простягнув руку над столом. Лейтенант Родольфо дель Корраль. Сідайте. Чим можу бути корисний?
— Перш за все мене просив передати вам привіт лейтенант Оліва, — усміхнувся Аренсібія. — Він цікавиться, чи ви й зараз чемпіон з пінг-понгу. Він би не проти зіграти з вами.
— Ох, той Оліва! — засміявся лейтенант. — Що з ним? Хіба не він начальник пожежної охорони на заводі імені братів Діас?
— Так, але кілька тижнів тому отримав підвищення, перевели в провінційне управління, а на його місце призначили мене. Тому й послали нас до Гавани підучитися.
— Ага, он воно що.
— Ми приїхали позавчора і вже побували на кількох підприємствах, — Аренсібія глянув на годинник. — Залишилися тільки ви. Зрештою, тут нам найцікавіше, бо й у нас нафтоперегінний завод.
— Що ж, до ваших послуг, — відповів офіцер.
«Через п'ять секунд має подзвонити телефон. Інакше…», — нетерпеливився Аренсібія. Та зовні спокійно провадив розмову далі.
— Що ж передати Оліві?
— Скажіть йому, що…
Телефонний дзвінок перебив розмову.
Данієль Барріос почув гудок. Він ждав. Як було наказано, рівно о сьомій годині шістнадцять хвилин він набрав номер пожежної охорони нафтоперегінного заводу імені Ньїко Лопеса.
— Слухаю, — почулося на другому кінці лінії.
— Мені потрібен лейтенант дель Корраль.
— Я біля телефону.
— З вами говорить класний керівник Родольфіно, вашого сина. З ним сталося нещастя.
— Що?!
— Не хвилюйтеся. Здається, він лише зламав
— Як це трапилося?
— Автобус, на якому діти їхали на екскурсію в Сороа, попав у аварію.
— Ви певні, що в нього нема нічого серйозного?
— Так, але він весь час кличе вас. Він у лікарні в Пінар дель Ріо. Я більше не можу говорити, з вами, бо мушу зв'язатися з іншими батьками.
— Так, звичайно. Дякую, що подзвонили.
— Нема за що, — відповів Данієль і повісив трубку. Провів рукою по чолу. «Не подобаються мені такі справи», — подумав.
— Щось трапилося? — запитав Аренсібія лейтенанта, коли той поклав трубку.
— Нагальна справа, товариші. Ви не могли б прийти завтра? Тоді я особисто міг би показати вам усе, що ви бажаєте. Я й збирався це зробити, та непередбачена обставина…
— Річ у тім, що в нас уже куплені квитки на літак на вечір, — сказав Аренсібія. — Та ви не хвилюйтеся. Адже ми маємо уявлення про обладнання, і якщо ви дасте нам когось, щоб супроводжував нас, цього буде цілком достатньо.
Лейтенант потер підборіддя рукою. Тоді вирішив:
— Нема ради. Ви вже мені пробачте. Хотілося самому все показати. Та сьогодні не можу. З вами піде інший товариш.
Він підійшов до селектора, натиснув кнопку.
— Фуллєдо, зараз спустяться товариші, що приїхали до нас. Пройди з ними і покажи те, що вони захочуть подивитися. Зрозуміло? Добре, вони вже йдуть.
Коли Аренсібія і Лейва спустилися на перший поверх, боєць Фуллєда виструнчився і привітався:
— Фуллєда до ваших послуг, лейтенанте. Який цех хотіли б ви подивитися перший?
— «С», — сказав Аренсібія. — Ми хотіли б перевірити обладнання лише цеху «С». Він спритно замінив слово «подивитися» на «перевірити». «Справи йдуть краще, ніж ми гадали. Негадано ми стали інспекторами».
Механік у Касабланці длубався в моторі «шевроле». Чоловік, який запропонував йому допомогу, став поруч. «А він симпатичний. Ремонт машин — моя справа, але зараз доведеться терпіти помічника».
«Небезпечно! В зоні не палити! Тут легкозаймисті матеріали. Діючи всупереч забороні, ви свідомо коїте карний злочин. Не будьте безвідповідальні, не порушуйте наказу самі й не будьте байдужі до порушників! Вас попереджено!»
Боєць Фуллєда давав пояснення про складне обладнання переодягненим агентам ЦРУ.
— …встановлено, що на цій дільниці цеху стратегічна установка протипожежних заходів буде…
Аренсібія вдавав, що дуже зацікавлений розповіддю. Вільям Лейва тримався осторонь, оглядаючи вогнегасники і роблячи нотатки в записнику.
Закінчивши пояснення, боєць запросив їх пройти до іншої дільниці цеху.
— Добре, — згодився Аренсібія і додав, звертаючись до експерта: — Пересе, залишся тут і занотуй усі необхідні дані, а товариш тим часом покаже мені протипожежні установки на іншій дільниці. Коли закінчиш, доженеш нас. Ясно?