Волоцюги
Шрифт:
Як підсумок - перетворили другорядне в основне, формальне - у реальне.
– Формальна логіка бюрократії… Даруй, Мартіне, - взявся заспокоювати розпашілого професора Антон.
– При цьому так підмиває сісти комусь на шию, скинути хоча б дещицю не комфортного тягаря. Ну, наприклад, на Творця. Одного разу він усе-таки зробив те, за що я йому вдячний, - дав енергію, життя, але ж особисто я його про це ніколи не просив!
Антон очікував, що масон Лютер відшмагає “бурсака”, на цей раз - за невдячність і нестримне бажання піддати іронії, скепсису “усе, що загрожує власній некондиційній шкурі”. Та професор досить швидко, вже якимись іншими нитками зумів поєднати святе і грішне.
–
Любов не здатна на зло, помсту - навіть заради прозріння і “повернення блудного сина”. Живе, як і раніше в Божому Світлі, і посміхається, бо баче згори тінь на землі й відображення у воді, - свою тінь і свій образ.
– Красиво й майже за легендою про Нарциса…
– Отак закохався у своє відображення і суверенний Універсум. Хитра природа (чого не скористатися нагодою!) ввібрала ту енергію-любов, якою окутує, огортає Людина своїх земних двійників, - і злилися вони! Що буде, то і буде! Душа й земне тіло, Життя, Світло, Слово і смертний будівельний матеріал, реальність, темнота ілюзій…
Сонце сідало в океан. Словесні потоки енергії, які вібрували в хатинці з розкладачки професора, “окутали-огорнули” й Антона. “Ще трохи - і маріхуана…”. Ну, не міг він після двох десятків років суцільного “вислуховування” сотень різних людей - цікавих і нецікавих, розумних і дурних, щирих і брехунів - нормально переварювати довгі монологи! Включалася якась професійна система самозахисту. Перевантаження - очі солов’їли, у вухах гуло, у голові роїлося. Старіємо… Останнім часом спасав лише диктофон і прямий прискіпливий погляд в очі співбесідникові. А що робити, коли інтерв’юер не сидить навпроти, а лежить на розкладачці в темному кутку?
– …і сім земних людей, перших сім рас також постали андрогінами, жінкою-чоловіком одночасно, - закінчував міні-лекцію професор.
– Хоч і недосконалі копії, однак головне Природа не могла не повторити! “Ну, от, - знову щось пропустив мимо вух.
Значить, навіть комар досконаліший, бо був створений раніше людини на мільйони років! Творець не має до нашого тіла ніякого стосунку? Віддзеркалена духовна енергія, “тіло Абсолюта” - дісталися випадково. Богочоловік, Адам, його похідне - Єва… Скоріш, це - пропагандистська витівка жреців періоду первинного накопичення патріархату. Більшість дохристиянських зображень Божества мають у собі риси і жіночого, і чоловічого начал, єдності Інь-Янь. Прамати-батько всіх нас - андроген!”.
– Та наприкінці Періоду вузол Долі розв’язується волею Бога і зв’язок усіх сутностей ослаблюється, - остаточно заплутав знесиленого напівмарксиста професор Лютер.
– Земні творіння-гермафродити були розділені на чоловіків і жінок - знову ж таки згідно з волею Розуму. “Плодіться і розмножуйтеся, та не втрачайте дорогу до Безмертя і Світла…”.
Тобто робота Всевишнього не доведена до кінця, маємо такий собі недосконалий напівфабрикат, і при цьому намагаємося щось пізнати. “Не показуй дурневі незакінчену роботу”…
У пам’яті пропливли гамірливі кольорові вулички Катятані - культового містечка розваг іншого океанського півострова. Якось занесло туди разом із журналістською братією, що супроводжувала пустий хаотичний візит українського президента. Перший день никалися услід офіційній делегації. А на другий, вільний від удаваної зайнятості, пішли подивитися на нічних трансвеститів і гермафродитів.
Тут їх - як собак
У готелі ввімкнув якийсь телеканал - уся країна завмерла в очікуванні результатів операції з корекції статі відомої місцевої гермафродитки (гермафродита?). До цього почувала(ав) себе комфортно, навіть у думках ніколи не бачила(ив) себе “такою(им), як усі”. Та раптом зустріла його, закохалася, він палко відповів взаємністю. Перед весіллям вирішили все-таки розставити дещо на свої звичні місця.
– Щодня наша клініками за власним бажанням пацієнтів робить п’ять-шість таких операцій, - розповідав на екрані головний хірург.
– На жаль, ми поки що не можемо задовольнити попит: черга на чотири роки вперед.
Скальпель розпоров живіт - від пупка-Свадхистхани до Муладхари-простати, по-живому вирізав кривавий шматок міжпіхвової мант ри-вимені з геть зів’ялим прутнем і геть обвислими яєчками; хірургічні ножиці з хруском перекусили конвульсійні жили, сечовий і сім’яний канали; гак підхопив хрящувату вирізку плоті й кинув у кошик! Страшні металеві щипці-домкрати, голка, нитка, скривавлені рухи хірурга - і скроєні симпатичні малі-великі статеві губи, виведені зовні сечопровід, клітор… Кастрація батька Урана серпом сина Кроноса: наречена готова!
Жах! Аж у самого заболіло, - саме те, і саме там. Два дні відходив від “комплексу втрати найдорожчого”. Буквою “П” ледь пересував ноги, тривожно прислуховуючись до повного штилю у штанах. “Нелюди, хіба ж так можна!”. А коли адміністратор готелю ввічливо запропонував: “Ser!
Sex-masseuse, please?”, Антонові захотілося його вбити. Він, як бугай по-дурному замотляв головою і заревів: “No!”.
Усе, здаюся… Даєш свободу Жінці-Месії, сестринству-братерству! Бідна Боголюдина, посередник між Абсолютом і земними homo sapiens, - навіщо ж вона (він?, воно?) так погарячкувала, замилувалася своїм віддзеркаленням, і тим самим звалила на себе відповідальність за грішних земних мурашок, волоцюг комфортного смислу!
Копія оригіналу, як і дзеркальне відображення, - це ілюзія, марево, деформація, метаморфоза, паралельний світ, ніщо…
Антон хряпнув склянку вже теплої дистильованої води з бутиляки Соломона і знову відчув себе зґвалтованою (наразі - професором Лютером) стоножкою. У голові здіймалися знайомі клуби піротехнічного диму з вистави “Жінка у пісках”. “Пора згортатися калачиком…”.
Серед вечірніх сутінок острова з квіткою Маку (чи не тому радгоспні сусідки святкують Маковея - “інсайт!”?) блукала в пошуках душі - своєї викраденої доньки древньогрецька Церера.
Вона присіла за стіл тайної вечері дванадцяти представників розумних істот, що дружньо смакували чиєсь тіло і кров. Відблиски факелів - Інтуїції і Розуму вихоплювали з темноти фігури папського ченця в компанії з апостолом Павлом. Придивився - переписують Біблію. У полум’ї cусідніх кострищ інквізиції догорали древні Книги мудрості бібліотек Олександрії і Києво-Печерської лаври, головешки відьом-жінок та гермафродитів. На шестах переповненого товстосумами стриптиз-бару “Вавилон” імітували шалений екстаз молоденькі жриці-циганки. Наприкінці вони кинулися до зали й почали рвати на шматки тіло неприступного естрадного Орфея (оце тобі за Еврідику!). А рекламний електрозварник укотре бубнив з телеекрана: “Відтепер я нічого не боюся, бо отримую зарплату не в конверті, а легально. Відтепер я не тільки будівельник, я - Будівничий свого Майбутнього!”.