Brute force

Ковриженко Вячеслав Викторович

Проввши мене по матку, лед Майя накидала мен план робт на увесь день пояснила розклад мого життя в Академ. Ну а дал пшла тривала робота: прибрати кмнату, перенести туди реч й розпакувати х, перейти в наступну... Будинок був триповерховим, тому роботи мен вистачало: там потримати, тут переставити, туди перенести. Я навть вже почав отримувати задоволення, коли мене покликали на обд. тльки тут я згадав, що звичайним людям потрбно час вд часу сти. У мене таких проблем не виникало, оскльки наноботи сам збирали потрбн сполуки прямо всередин органзму. Але зараз в мене була серйозна потреба в органц для вирощування самих наноботв! Довелося закруглятися йти обдати разом з служницями.

За

цей час служниц вже встигли трохи обжитися на новому мсц тому кухня, на якй ми влаштувалися, виглядала довол затишно, а в повтр витав запах свжо випчки, вд яко в мого тла почала нтенсивно видлятися слина, заважаючи вльному диханню.

Крм мене та лед Май в цьому палац знаходилося ще дв служниц, як постйно супроводжували королеву, де б я не зустрв. нколи х навть можна було сприйняти за двйнят, настльки були схожими. Тльки волосся рзного кольору. Такий-соб живий контраст чорного та блого. Дивно, що я дос не чув хнх мен. завжди вони були чимось зайнят. Наприклад зараз вони серврували стл, поки лед Майя розливала трав'яний вдвар.

– Помийте руки.
– нагадала мен гувернантка, щойно я зайшов.

– Уже.
– я пдняв стерильн долон.
– Що ще робити?

– Нчого. Твоя робота майже закнчена, а нам ще доведеться пдготувати на завтра вбрання для мс Кай та мс Ханл...
– замовкла свтленька з служниць, так не поставивши тарлку на стл.
– Кейнс, а де твй костюм?

Спрацювало! Я клька годин крутився поруч з ними, а вони так нчого й не помтили! Прикрившись ммкрилом, я дуже плавно змнював вигляд мтованого одягу, поки не замнив його новим образом. Зараз на мен був звичний ще з Нью-Йорку прикид Алекса Мерсера, щоправда я його пдправив пд нов пропорц тла та мсцеву моду.

– Залишив у кмнат. Щоб не забруднити.

– Але ж вн призначений для роботи!
– одразу ж вклинилася темненька.
– Пан Лашура дуже хотла, щоб ти виглядав солдно...

– Виглядав як блазень. Я не ходяча прикраса. Повинен займатися длом.

– Я розумю, але Величнсть буде незадоволена.

– Це - робочий одяг. Костюм - публчний. Все правильно.

– Юний хлопче, ваш костюм якраз покликаний привертати увагу.
– нчим не показуючи сво емоц додала лед Майя, сдаючи за стл.
– Але в одному Ви прав.

– В чому?

– Цей одяг Вам дйсно личить.
– закнчила вона балаканину ми перейшли до трапези.

Ну що ж, принаймн за вдсутност Лашури я тепер можу спокйно ходити пд ммкрилом, а з часом я поступово змнюватиму текстури хнього 'вбрання', потм нхто навть не здогадаться, що це мй справжнй вигляд.

Обд пройшов у тиш, яку переривав лише черговий буркт мого кишечника. Коли ж я впорав одну тарлку з пиржками вже потягнувся до друго, двйнята посмхнулися виклали на стл ще дв - розумниц! Я х заковтнув майже не пережовуючи. Думав, що мен стануть доркати за мою невиховансть, але вони лише дивилися на мене, наче на якогось кота перед сметаною, посмхалися, постйно пдкладаючи мен ще щось ствне. Хвилюватися вони почали, коли я проковтнув три тарлки пиржкв, дожовував буханку хлба, не збирався зупинятися.

– Пвобафте.
– спробував сказати я з набитим ротом забувши, що вн у мене тепер замсть модулятора.

– Ти завжди стльки си?

– Н.- я виршив трохи пригальмувати, поки нанти розбжаться по тлу, звльняючи простр у кишечнику.
– Треба вдновити форму. Органзм виснажений. Потрбно багато харчуватися. Активно рухатися.

– Все так серйозно?

– Дуже. Черствий хлб ?

Коротше, стали пдгодовувати мене бдолашного, все няк не могли зрозумти, куди в мене стльки влза? Вони ж не знали, що я росту у всьому об'м, а не окремими частинами тла. Мене засипали харчами так, що я змг розтягнути час

розпаду структур ще на добу. Але цього було мало. Розпитавши лед Майю, я виршив побгати по Академ - розвдати можлив джерела бомаси, як можна використати для побудови хоча б якось системи життзабезпечення. Але я розумв, що вибратися на розвдку без вдома Лашури не вдасться - я вже встиг наслухатися про характер. Треба, щоб Лашура побачила, що утримувати мене може бути трохи дорого, тод вона сама пдшука мен халтуру. Тут головне, щоб ця сама халтура мен пдходила.

– Вам треба поговорити з Величнстю.
– зауважила лед Майя, коли я проковтнув черговий сухар.

– Коли вона повернеться?

– Через клька годин.

– Довго. Чим мен зайнятися? Щоб докласти нестачу?
– я показав на живт, який знову почав виводити рулади.

– Для нас таке утримання обйдеться недешево.
– зтхнула жнка, надовго задумавшись.
– Я можу поговорити з Директрисою, щоб пошукала на завтра роботу, тльки Ви ж все одно себе так не зможете прогодувати...

– жа не обов'язкова. Вистачить органки.

– Кого вистачить?
– не зрозумла вона мене.

– Не зважайте. Куди мен йти?

– Величнсть не дозволяла покидати маток. Я можу хба що замовити слвце. Стривайте, я придумала.
– лед Майя вийшла з кухн незабаром повернулася з клаптиком паперу.
– Мен треба, щоб Ви передали це завдуючй в адмнстративному корпус. Впоратеся?

– Звсно.
– я взяв листок з цкавстю подивився на лтню жнку.
– Скажть, якщо не складно. Вдношення до мене: чому на Ви? Наче до аристократа. А до них, - я кивнув на двйнят, - як до служниць? Рзн ранги?

– Ви чоловк. якщо Ви вже потрапили на Святу землю, то Ваш ранг вищий за решту слуг, навть якщо Ви сам слуга.

– Не розумю. Вище прислуги, але нижче аристократ?

– нижче учнв.
– додала лед Майя.
– Пзнше зрозумте. А зараз - не гайте часу!

Задумавшись над словами гувернантки, я вкотре подумав, що мен варто пзнше розпитати Кайю про свй ункальний статус.

Задумка лед Май була простою елегантною: лед Майя вдсила мене з дорученням, я спокйно працюю на ншй робот. Тобто я офцйно нби виконую наказ нашо гувернантки, а по факту - працюю на прокорм. В раз потреби ситуацю можна представити як будь-який з цих двох варантв. Звсно ми не мали б афшувати цей факт, але якщо адмнстрац не вистача власних робтникв, то вони можуть попросити аристократю, щоб т видлили на допомогу свох. А оскльки пан Лашура переклала обов'язки по господарству на лед Майю, то вона про це може навть не дзнатися. Втм, щоб зайвий раз не нариватися, з матку я виходив у майже точнй коп виданого мен костюму (трохи зменшив кльксть неподобства на ньому).

Пан Ханна, завдуюча господарством Академ, виявилася кремезною тткою. Я спочатку навть сплутав з мужиком, чому сприяв сильно потертий комбнезон.

– Ага, то це ти у нас Кейнс?

– Кей. Просто Кей.

– Байдуже. У нас не вистача персоналу, тому якогось певного мсця роботи у тебе не буде. Зараз вдправляю тебе до каменярв. Робочий одяг маш?

– Так.

– Тод добре. Пдеш в сад. Там на мсц уже розберешся.

Ну я й пшов. Пройшовши через парк я дстався до саду, оточеного невисоким декоративним парканом. Однак усю композицю псувала побита мозака на вхднй арц. Задача майстрв полягала в тому, що картинки на обох сторонах арки мають бути дзеркальними, а попереднй проект вони не знайшли зараз мусли вдновлювати його, використовуючи як зразок другу його половину. Для мене це була не проблема: знмок, графчний редактор, дзеркальне вдображення, синхронзувати зображення з маркерами на об'кт. Звсно ж робтники не будуть слухати якогось пдлтка, тому я виршив схитрувати.