Brute force
Шрифт:
Аби мене не прогнали одразу, я знову перетворився на молоду копю Мерсера. Ще клька штрихв, перед вами вже не пдлток, а молодий, хоча й дещо низькуватий майстер. Що, не схожий? Тод додамо стильну зачску, спецалст дизайну та ландшафтних робт - до ваших послуг! Мен б до цього образу ще стильн дзеркальн окуляри десь дстати, але навряд чи тут так роблять, а витрачати свй ресурс не хочу.
Майстрв уже попередили, що до них пдйде помчник, але вони не знали, хто це буде такий. Сказавши м розчистити мсце для роботи, я швидко накидав клька основних лнй, аби вони подумали, що я щось прораховую, почав потихеньку викладати картину. Добре,
Знате, я вперше почав отримувати задоволення вд роботи! Оп! Сюди б ще якусь нормальну музику... Оп! Це вдчуття, коли тоб вже не треба нкуди поспшати, приймати важк ршення чи вдмовлятися вд свох попереднх досягнень заради наступного кроку - це дйсно примно. Оп! Я не розумю, як звичайн люди можуть не цнувати так моменти. Дякую за бутерброд! Оп! Не пдкажете, де тут багато органки? А водоросл? Оп! Все, робота виконана, вс задоволен, н в кого не болить голова!
– Слухай, не знаю як тебе звати...
– заговорила хня начальниця.
– Кей.
– Слухай, Кей, пдеш до нас? Нам так спецалсти потрбн.
– Не знаю. Я тут ненадовго.
– А яка в тебе спецальнсть?
– СКП.
– Що це значить?
– Старший-куди-пошлють.
– Зрозумло!
– засмялися двчата, а хня бригадирка продовжила.
– Ти заходь до нас, у адмнстративний корпус, схдне крило - у нас завжди робота знайдеться. А можемо й халтурку пдкинути. Що скажеш?
– Побачимо. Бувайте здоров!
Я зстрибнув з драбини , дожовуючи подарований кимось пиржок, пшов назад в адмнстративний корпус. Перший успх з пдробтком окрилив мене, подарувавши впевненсть у власних силах. Навть якщо я не буду використовувати режим сили - пасивних та нтелектуальних можливостей НК ма бути достатньо, аби стати передовиком будь-якого виробництва. Вийняти цвях? Укрплен руки справляться не грше за клщ. Обережно дстати близну з окропу? Легко! Розбити валун по трщин? Сканумо трщини б'мо ось-сюди! Укласти плитами стежку? Не хвилюйтеся, я соб пальця не розб'ю!
Так я вважав, поки мене не вдправили на кухню. Я ж готувати не вмю в принцип! Зате навчився швидко чистити овоч. Пд кнець мен сказали робити яксь незрозумл штуковини, на кшталт прикраси для страв. На жаль багато слв були мен невдомими, тому я змпровзував. За допомогою клькох тривимрних моделей я швидко розрахував кльксть надрзв на заготовках незабаром кожна порця вечер для учнв була прикрашена рзномантними композицями з бамбуку. Головний кухар обурювалася, що я витратив надто багато матералв, але композицями залишилася задоволена. Можу тльки уявити соб, скльки б часу на усе це витратила звичайна людина.
все було прекрасно, доки в якийсь зовсм не прекрасний момент мо тло перестало мене слухатися я не повалився на землю. Зв'язок з тлом розрвався я знову опинився у вртуальному простор CryNet. Це мене стривожило, оскльки повдомлення про закнчення дагностики мало просто вилзти перед очима, а не витягувати мене з реального свту. Оглянувши показники я зрозумв причину: ус монтори в один голос кричали, що рвень розгортання систем впав до 50%. Це означало, що процес деградац структур уже розпочався. Якщо я в найближчу добу не прийму каталзатор - я припиню сво снування як розумна
Надвор був уже вечр. Подумавши, що я змлв, робтники пов'язали це з мом голодом запропонували дати розрахунок харчами. Але я вже зрозумв, що скльки б я не з'дав, як би я не модифкував свй кишечник - це уже не дасть мен потрбного ефекту. справа тут зовсм не у об'мах перероблено бомаси. Зараз я забиваю цвяхи мкроскопом, при чому електронним. Мен термново потрбен нано-реактор! За цлий день я зумв знайти лише клька бльш-менш придатних точок для вирощування мого комплексу, але там не було навть десято частини потрбних ресурсв. А ршення увесь цей час було зовсм поруч - буквально пд ногами. додумався я до цього лише тод, коли вже заходив у маток...
Я так завмер з пднятою рукою, не постукавши у двер. Саме спогади про мо мандри Нью-Йорком, де мен доводилося переводити костюм в режим повно золяц, аби захистити його вд цлого букету рзномантних бактерй та нших мкроорганзмв, дозволили мен подивитися на ситуацю з ншо точки зору.
Задумавшись, я не одразу зрозумв, що двер вдчинилися на мене хтось кричить.
– Де ти був?!
– одразу ж вхопила мене за чуба Кайя, спробувавши потягнути за собою, але тльки вирвала жмут волосся, так залишившись стояти з ним у руц посеред коридору.
– Виконував обов'язки слуги.
– Тоб було наказано сидти в будинку й нкуди не виходити!
– Хба?
– я чув це вд лед Май, але особисто мен такого нхто не казав.
– Так, дрява голова! Мене приставили наглядати за тобою, а не няньчитися!
– схоже у Кай сьогодн був важкий день, якщо вона така зла.
– Важкий день?
– найкращий захист - це напад!
– Що?!
– У тебе роздратований голос, пдвищений тиск, а положення тла вказу на перенапруженсть м'язв.
– я демонстративно оглянув , одразу ж змусивши двчину зашартися.
– Тоб треба розм'яти спину, особливо плечовий пояс та шию.
– Не вказуй мен, що робити!
– Який улюблений крем?
– Фалковий!
– на автомат гаркнула Кайя хотла сказати щось нше, але потм до не дйшла суть мого питання.
– Що?!
– У втальн - кушетка для читання. Лягай на живт. Спробуй вирвняти дихання.
– Ти що задумав, збочинець?!
Але я вже не слухав , начепивши покерфейс, пшов у ванну кмнату. Я настльки захопився новою дею, що навть не звернув уваги на шум звдти. А коли звернув - було вже пзно.
– Кайя, подай мен рушник.
– почувся з того боку франки голос одн з служниць.
– Зараз.
– вдповдаю я модулятором, мтуючи голос Кай, починаю швидко видозмнювати свою руку, щоб простягнути рушник всередину.
– Як там Кейнс? За ним ще двчата не ганяються?
– Н.
– робота ще не закнчена, а просто так пти я не можу.
– А от не вгадала! У мене сьогодн вже питалися, чи служить у нас такий-соб Кей?
– Чого це?
– Ну вн же такий милий!
– що?!
– Навть коли вн просто стоть насуплений, то дуже нагаду коору. Хба ти не помчала?
– Тримай.
– я простягнув рушник у ванну , пдхопивши злощасний крем, чкурнув звдти.