Brute force
Шрифт:
Надвор поступово холодншало. В лс й так було прохолодно, а зараз - тим паче. Навть мсяць зник за хмарами, а густий туман потроху полонив ус низини, поступово пднмаючись все вище. Мен погода до одного мсця, а от Юкне уже вдчутно замерзла. Такими темпами вона скоро й застуду або грип пдхопить. Зупинившись, я знмаю з плеча й садовлю на порослий мохом прямокутний камнь, що ранше був частиною великого рукотворного пагорба поруч з нами. Там навть були сво маленьк печери, утворен з засипаних землею будвель. Але я туди лзти на став, побоюючись натрапити на якусь гидоту на кшталт комах або отруйних змй. Подумавши, що можна зробити я наважився на експеримент. Вдаю, що стягую з себе
– Що ти робиш?
– голос байдужий, але я ж бачу, як вона намагаться непомтно вдвернутися.
– Теплий одяг. Не хочу, щоб ти захворла.
– Тод захворш ти.
– Я можу активно рухатися, а ти н. Якщо хочеш допомогти - натягуй залзай на спину.
Я простягнув й уже повнстю автономний модуль у вигляд тепло шкряно куртки. На мен ж залишилися лише штани та мтаця сорочки, яку я розпустив на клька стрчок зав'язав х ззаду у вигляд парашутно пдвски. Так не дочекавшись, доки Юкне примря обновку, я мало не силою одягнув , наказав просунути ноги у дв петл на рвн поясу. Потм залишилося лише обв'язати двчину за талю, я мг бути впевненим, що вона не випаде з пдвски до кнця нашо мандрвки. Схожу систему я застосовував для транспортування союзникв. Одного разу мен навть довелося таким чином вдриватися вд переслдування, водночас нести на соб морського пхотинця, який в цей час вдстрлювався вд дронв. Звсно тод у мене була зовсм нша екпровка, але й ми зараз не у бою, тому такий пдхд я вважав виправданим.
Зробивши клька коротких пробжок, я додав швидкост й незабаром впевнено долав лс, залишаючи згра нчних хижакв далеко позаду. Такими темпами я б вийшов до територ Академ уже хвилин за десять, однак мен слд було ще обйти табр темних ельфв з хнми пастками, тому цей термн розтягувався майже на пвгодини. Навть не уявляю, як я умудрився подолати таку велику вдстань, та ще й привести за собою когось. Загалом мен прогулянка майже сподобалася, якби ж ще мен не доводилося обмежувати сво сили.
Вже вибгаючи на узлсся ми застали момент, коли з лсу виходила та-сама група учениць, з якою бгла Юкне. Згадавши, що так не запитав про дещо, я вирушив навпростець через парк, де було найменше джерел тепла.
– Юкне, чому побгла за мною? Ти ж не учениця?
– Я не можу сказати.
– серцебиття та нш показники органзму майже не змнилися, значить це не нцатива.
Дставшись до лазарету, я пшов на пошуки цлителв. Народу тут було повно, тому на мене майже нхто не звернув уваги. Передавши Юкне на руки одному з цлителв, я спробував швиденько звдти забратися, але вже на виход мене помтив один мй знайомий.
– Кейнс!
– в коридор вмить запанувала тиша.
– Втаю, пане Улайт.
– не забути поклонитися.
– Як поживате?
– Дякую, непогано. Дозволь познайомити тебе з головою учнвсько ради Академ - Лтя Поучан.
– вн вказав на високу свтловолосу дуже злу двчину в окулярах позаду себе.
– Масаке Кейнс, - знову поклонитися, - примно позна...
– Ти йолоп!!!
– вона часом не сестра Кай?
– Ти чого у лс побг?! Та ми х увесь вечр...
Я одразу зрозумв, чому головою учнвсько ради стала саме вона. Можу соб тльки уявити, як вона керу учнями, якщо навть Улайт кривиться вд звукв голосу, намагаться зникнути. Н, мужик: пдставив мене - будеш терпти за компаню. А ходячий мегафон навть не думав зупинятися. Ця Лтя Поучан виявилася справжньою сиреною, в усх можливих сенсах цього слова: голос у не був хороший, сильний навть гарний, от тльки
– Пан Ханна. Доброго вечора.
– О, з'явився наш герой! Кажуть, що ти в лс двчат вд якогось звра захищав?
– Не захищав. Ведмдь територю мтив. Вискочив на нього.
– Ведмдь?!
– Вн не постраждав.
– Ну ти й нахаба!
– вражено констатувала Ханна, прикривши обличчя рукою. Нарешт! Facepalm!
– Я знаю.
– пдтверджую дагноз переводжу тему на те, що мене дйсно цкавить.
– Де пан Мзайя?
– Директор попросила зайти. Трима вже другу годину.
– зтхнула жнка, витираючи пт з лоба.
– Ох, Кейнс, ну й наробив же ти галасу. Ти чому образив пан Лтю?
– Це хто?
– Голова учнвсько ради Академ.
– Коли?
– Сьогодн ввечер.
– Не знаю. Нкого не ображав. Взагал мовчав. виставили за двер. Я пшов сюди.
– Так!
– перервала вона мою розповдь.
– Я не знаю, що ти там влаштував, але ти мусиш пти до не вибачитися. Розбирайся з нею сам. Я в справи учнвсько ради не лзу.
– Все так серйозно?
– А ти як думаш? Туди входять члени половини королвських смей свту - з такими сваритися не варто.
– Чого варто очкувати? Як будуть наслдки?
– Не знаю. У цих двчат хороша фантазя. Можуть утнути будь-що.
Хм, мен що - робити нчого? Не буду я нкуди ходити, н перед ким вибачатися. У мене свох проблем вистача. Маю я комусь ще дупу пдтирати!
***
Маря Нарадан дуже здивувалася, коли знайшла свою Юкне в однй палат з ншими ученицями. А ще бльше здивувала дивна куртка, в яку та була вдягнута. Одразу ж забравши з лазарету, принцеса усю дорогу до свого матку була задумливою кидала дивн погляди на свою супутницю. Тльки зайшовши на свою територю вона стала розпитувати свою небагатослвну охоронницю про пригоди.
– Подарував, значить?
– двчинка обйшла навколо Юкне.
– Навщо ти взагал за ним побгла?
– Ви сказали: 'Роби що хочеш, але ми повинн з ним зблизитись.'
– О, то ти сама цього захотла?!
– хидно посмхнулася принцеса.
– Ну як вн тоб?
– Сильний, швидкий.
– Юкне на мить задумалася, а потм додала.
– Дбайливий. Дуже чуйний.
– Нчого соб!
– Маря зовсм по-новому подивилася на давно знайому двчину.
– Не очкувала такого вд тебе. Значить вн тоб подобаться?
– Ем?
– на блдому обличч проявилося розгублення.
– Яс-с-сно.
– Маря посмхнулася, остаточно збентеживши охоронницю.
Нхто не бачив, як вона виходила з лсу, а тут виявляться, що вона прибула в лазарет навть швидше за свох суперниць! Чому суперниць? А тому, що тльки так можна було пояснити зацкавленсть усх нших учениць до цього перспективного слуги. На вдмну вд Лашури, Маря вддавала перевагу бльш тонкому впливу на оточуючих. Вона нколи не спшила дяти, поки не збере достатньо вдомостей. Колись саме так вона зумла прив'язати до себе Юкне, з того часу в не не було бльш вддано прихильниц, яка крм усього ще й виконувала роль охорони.