Brute force

Ковриженко Вячеслав Викторович

– Щось зникло?

– Н. Шукали документацю по мох винаходах.
– спокйно вдповла Ханл, нби й нчого не сталося.
– А просто нема. Я все тримаю в пам'ят, накше б мо винаходи уже давно хтось повторив.

– Над чим працюш?

– Над новим рзновидом лицарв. Я назвала його - мех! Через велику кльксть механзмв у конструкц. Вони будуть працювати не на ефр, а на пар, допомагатимуть збирати врожа, будувати...

– Ясно. Готуйтеся до вйни.

– А-а-а...
– зависла королева, мало не спткнувшись об витягнут ноги

Ханл.
– Що ти маш на уваз?

– Це нова зброя. Вона да перевагу. Ранше побудують - матимуть бльше часу...

– Мех не зброя!
– одразу ж пдрвалася Ханл, гнвно зиркаючи на мене.
– Будь який, навть ледь живий лицар зможе легко його знищити.

– Н, Ханл, вн все правильно каже.
– перебила винахдницю Кайя.
– Може лицар здатен знищити меха, але спочатку вн повинен до нього дстатися. А ти сама щойно сказала, що м ефр не потрбен. Достатньо вийти з моря Ахо, мехи стануть недосяжн. Там де нема ефру, вони дятимуть не грше за лицарв, бо не буде що м протиставити.

– Ой!
– схоже Ханл дйсно не задумувалася над таким аспектом застосування свох винаходв.
– Виходить, що я... Сама...

– Саме так. Чи ти думала нш королвства просто так зацкавилися у твох розробках?

– Але я думала... Чому ви ранше мен не сказали?! Я ж навть не думала...

– Ранше треба було думати. Ми гадали, ти розумш, що робиш. А тепер треба розбиратися з тим, що вже зроблено. Т, хто хоче викрасти проект, явно здатн його реалзувати.
– королева знову почала бгати колами, роздумуючи вголос.
– Вони хочуть отримати цю зброю ранше за нших. Ранше, нж хтось зможе дати м вдсч.

– Тод у них, ким би вони не були, нчого не вийде. Перший мех я збирала три сезони. Другий закнчу до кнця мсяця. А якщо все це як слд органзувати, то на збирання нового Меха пде не бльше декади. А декада, це надто мало для вйни.

– Бльше.
– я вказав на Ханл, вс повернулися до мене.
– Без тебе - бльше. Ти знаш конструкцю. дина. Не буде тебе - не буде виробництва.

– Боюсь вн правий, Ханл.
– винирнула з роздумв Кайя.
– Нам тепер доведеться тебе берегти як зницю ока. Ти бльше не ходитимеш сама по всй Академ. Ночуватимеш будеш у матку а не в свой майстерн, як ти любиш. забудь про цлодобове копирсання у свох залзяках. Я попрошу лед Майю скласти тоб розклад дня.

– Але ж...

– Няких але - це задля тво ж безпеки. Якщо тебе викрадуть, то на мсц тих злодв опинимося вже ми. не в мирний час, а прямо пд час вйни. Ти ж сама все задумувала так, щоб нхто не змг розбратися в конструкц, пам'яташ?

– поки ми будемо заново створювати власн мехи, нас будуть бити по всх фронтах.
– закнчила замсть сво охоронниц королева.
– Треба перенести презентацю. Ханл, твй перший мех на ходу?

– Н, я переставила частину вузлв з нього на новий.

– А другий коли буде готовий?

– Я могла б впоратися до кнця декади, але тепер...

– Ти впорашся!
– пдбадьорила

Кайя.
– Кейнс тоб допоможе, вн розбираться у всх цих штучках! вн же й охоронятиме тебе. Адже так?

Кайя повернулася до мене, чекаючи на вдповдь, а я лише через секунду зрозумв сенс сказаного. Мен щойно запропонували не просто подивитися на новтн технолог, а й працювати з ними! все це в компан ходячо енциклопед! Н, я такий шанс не упущу!

– Звсно. Буду радий допомогти.

– Прекрасно. А тепер розходимося робимо вигляд, що ц розмови не було. Кейнс, на клька слв.
– Лашура махнула йти за нею.

Ми пройшли до кабнету. На краю стола лежали клька зпсованих мою бомбочкою документв - водостйких чорнил тут ще не знають, а значить шанс пдзаробити на продаж канцелярських товарв. Королева зперлася на стл хмуро подивилася на мене.

– Ти дйсно будеш робити те, що Кайя тебе попросила, чи просто зробив вигляд, що погодився?

– Дйсно.

– Це добре, тому що супроводжувати тоб доведеться скрзь. Ну, майже скрзь. Мен не подобаться, що доводиться залишати тебе поруч з нею, але у мене нема нших доврених осб. хоч це влетить мен в дзвнку монету, я готова за тебе сплатити. Я навть зроблю на тебе документи - цнуй мою щедрсть.

– Сплатиш за що?

– Не важливо.
– буркнула двчинка, вдвернувшись до вкна.

– Не бошся, що зраджу?

– Кому? Ти у нас надто самостйний, щоб до когось бгти, щось просити. Скорше до тебе прибжать.

– Врно. Це все?
– Лашура кивнула.
– Тод у мене теж до тебе розмова. Коли проникли в майстерню?

– Сьогодн вранц.
– здивовано озирнулася на мене Лашура.

– Вчора увечер. пдозрюю - не вперше.

– Ти там був?! Втм, чому я дивуюся? Ти у нас завжди в центр уваги.
– королева задумалася.
– Чому вони замовчали цей факт?

– Доступ до лаборатор. Мехи всм потрбн.

– Та н, доступ у них так був. Тут щось нше. Таке враження, нби вони...

– Хочуть спихнути вину.
– збагнув я раптом один з можливих сценарв.
– На мене. тод...

– Помовчи.
– королева потрусила головою, намагаючись позбутися якихось особливо непримних думок, але зовншн фзологчн ознаки вказували, що стало тльки грше.
– Сама знаю, що будуть проблеми. все через тебе!

– Ти помиляшся. Я не джерело проблем. Я лише ндикатор.

– Не каркай!
– сумнваюся, що цей вислв тут вдомий, але перекладач зрозумв фразу саме так.
– Ти сам ходяча проблема! Досить мен тут бду накликати! Забирайся до сво Ханл й не мозоль мен оч!

– Даруш мен Ханл? Щедро.

– Гр-р-р! Згинь!

А королева не така вже й благенька, якщо добре роззлити. За клька секунд вона виштовхала майже стоклограмового мене в коридор. Хоч я не дуже й опирався, але сам факт! Ханл сидла унизу, вислуховуючи вказвки вд лед Май. А поки вони були зайнят, я повернувся у вртуальний простр доробляти проект.