Факир

Васильченко Вячеслав Николаевич

Мстер Казандзакс увесь цей час наливався, наче бик перед червоним. Здавалося, вн очку, доки Альбер закнчить, щоб накинутись.

Богдан не думав, чи правильн слова Брссона чи мав вн право говорити х саме зараз, коли тнь провини лягала на хворого сина порть. Та й ситуаця вимагала ншого, бо скандал мав вибухнути за мить. Лисиця йому завадив. Випередивши Казандзакса, наче досвдчений дипломат, що все життя спецалзувався на арабо-зральському конфлкт, вн обережно почав:

– Чи не буде таким ласкавим мстер Брссон, щоб вдповсти на одне питання?

– Залюбки.-

Альбер розвернувся й дивився прямо на Богдана очима володаря Всесвту.
– Навть - на бльше.

– А чому ви пов'язуте смерть мстера Лукаса з сином мстера Казандзакса?

– А хба тут щось незрозумло?
– знизав плечима Брссон.
– Почнемо з того, що хлопець психчно хворий. його поведнка непередбачувана. Можливе все. А мстер Казандзакс...

– Про це ми вже чули, - безцеремонно обрвав Лисиця. за дипломатом тльки слд пролг.
– Чи не можна коротше?

– З охотою, - ледь не проскрипв зубами ображений Альбер. Тепер уже готовнсть напасти на опонента перекинулась на нього.
– Ус пам'ятають святковий обд. Не забули, гадаю, й патетичн промови "Ункаса", його погрози мстеров Лукасу. А сьогодн Лукаса знаходять з стрлою в грудях. Що характерно - мертвим. в той час, коли Лукас, почуваючи себе зле, йде до сво кмнати й не бере участ в турнр (а вн, до реч, так хотв позмагатись!), нхто не бачить Казандзакса-молодшого. Як там кажуть кримналсти, на цей час вн не ма алб. Та й лук з стрлами тльки в нього.

– А ви це переврили?
– поцкавився Тейлор, запаковуючи сокиру назад.

– Пробачте, що саме?
– уточнив Брссон.

– Алб в усх чи збро тако н в кого нема, - спокйно розставив акценти поет.
– А ви, якщо не помиляюся, ранше займалися стрльбою з лука.

– Не намагайтеся вдавати з себе блазня, мстере Тейлор. Тут хба що дурнев не зрозумло, хто ухайдакав Лукаса.

– Я б не радив вам переходити на особист образи, мстере Брссон, - стискаючи кулаки, пдступив ближче до Альбера Лисиця.

– Даруйте, - зрозумв явну рзксть фраз Брссон, - захопився. Ще раз даруйте... Але погодьтесь: радостанця й катер - хба це не витвка людини несповна розуму? останн: сокира знайдена саме в кмнат вашого "Ункаса". Коло замкнулося.

"Чи Альбер справд не розум, чому пошкоджено технку, - подумав Лисиця, - чи хоче нав'язати думку про причетнсть "Ункаса" до вс тамничо верем? А якщо й справд друге? У тепершнй ситуац Мартн - найзручнша ширма для справжнього вбивц. А чи не Альберу вона так потрбна?"

Лисиця спймав на соб погляд Тейлора. Поет гучно семафорив очима. Лисиця пдморгнув: мовляв, зрозумв. Та й без цього придивлявся-прислухався. вже побачив "без'язику" блискавку на лвй зовншнй кишен тенски.

тут сталося неочкуване: мстер Казандзакс не витримав закричав:

– Та йдть ви пд три чорти, кримналст бсв! Узявся до мого сина! Якщо хочете знати, до вашого призду Мартн мурашки не образив, не те що людину. А ви йому вбивство приписуте. Ще й майно мо вн теж пошкодив. Абсурд! Хлопець цього зробити не мг. До сьогодн все було добре, а тепер, бачиш, Мартн у злочинц

пошився. Не врю я. Цлий день я терпв ус закиди на цю тему, але тепер - год. Терпець уврвався. Сина, звсно, я замкну на три замки й заходитиму до нього тльки сам, щоб ви вам подбн не чесали даремно язиком. Але за п'ять днв сюди прибуде катер з продуктами. тод я негайно викличу слдчих. Вддам м Мартна вс докази, як вже знайшли ще знайдемо. Хай розбираються. Я певен, що вони знмуть з нього вс пдозри знайдуть справжнього вбивцю. Тод ви заговорите накше... А зараз, мстере Брссон, не плескайте даремно. Бо...

– що ж буде псля "бо"?
– хвалькувато поцкавився Альбер приготувався до ршучших дй.

– Бо наступного разу, коли ви знову почнете плести про Химин кури, я просто вас вдлупцюю. У мене все, - закнчив власник пансонату важко зтхнув, наче довга промова випила з нього вс соки. Втм, може, насправд все саме так.

– До наступного разу ще треба дожити, - кинув Альбер з силою грюкнув дверима.

Тейлор пдйшов до Казандзакса , дивлячись йому у вч, заспокйливо сказав:

– Не треба хвилюватися.

Той мовчки кивнув.

Наблизився Лисиця:

– Дякумо, мстере Казандзакс, що дозволили оглянути сокиру. А шоу люзонста ви отримате.

Казандзакс ледь посмхнувся. На бльше сили не мав.

– Якщо вам тут нчого бльше не потрбно, - утомлено мовив вн, - я замикаю.

– Гаразд.

Приятел рушили надвр. Пшли навмання й опинилися в парку. На головнй алейц, яка тягнулася через усю його велику площу впиралася у фонтан (жночу фгуру, з очей яко струменла вода), зустрли блондина "трохи за п'ятдесят". Вн шов "пд ручку" з свою дамою, яка вчора на святковому обд була в шикарнй чорнй сукн з великою брошкою у вигляд троянди. Сьогодн ж дама надягла квтчастий костюм. "Парочка" поверталась з прогулянки, усмхнено перемовляючись. Детективи, втаючись, уклонились. м вдповли.

– Кохання...
– прошепотв Тейлор, коли "парочка" опинилася далеко позаду. за мить вн уже читав:

якби у мене вкрали вс слова

якби у мене вдбрали здатнсть писати

якби у мене вдтяли руки

щоб я не змг зображати жестами

я обов'язково став би птахом

аби спвати про твою красу

аби спвати про сво кохання до тебе

– Схоже, - погодився Богдан ще раз озирнувся.
– Авг, як на мене, шикарне мсце для цього.

– Як для вбивств, - додав свох п'ять Тейлор.

– Це точно, - сумно погодився Богдан.

27 вересня 1993 року, острв Авг, 18 год. 13 хв.

Вдйшли вд центально але. Сли на лавку. Зручно. можна поговорити без чужих вух. Якщо хто-небудь наближатиметься, легко загледти. Поява ж у кущах виключалася. Пдйти непомченим крзь зарост не мг навть сам Натт Бампо. Навть справжнй. Той, яким його змальовано в роман.