Інферно
Шрифт:
Пекучий удар болю вразив Ленґдона прямо в голову. Він відчув, як його очі закотилися під лоба — і все навкруг поглинула темрява.
розділ 5
Верескливий дзвінок телефону відірвав погляд Начальника від оповитих туманом вод Адріатики, і він швидко ввійшов до свого офісу в пасажирському салоні яхти.
«Уже й час», — подумав він, нетерпляче очікуючи на новини.
Екран комп’ютера на його робочому столі замерехтів і ожив, повідомляючи, що сигнал дзвінка надійшов із персонального кодофону
Чоловік вдягнув навушники.
— Начальник слухає, — сказав він, ретельно й повільно промовляючи слова. — Розповідай.
— Це Ваєнта, — почувся голос.
Начальник відчув у її голосі незвичну нервозність. Агенти- оперативники рідко розмовляли з Начальником напряму, а ще рідше їм удавалося уникнути звільнення після такого провалу, який стався минулої ночі. Проте йому були потрібні агенти-оперативники, щоб долати кризові ситуації «на місці», і Ваєнта була найкращою для такої роботи.
— Маю повідомити нові оперативні дані, — сказала жінка.
Начальник мовчав, даючи зрозуміти, що вона мусить продовжувати.
Коли Ваєнта заговорила, її тон був позбавлений емоцій; вона явно — і невдало — намагалась утриматися в рамках холодного професіоналізму.
— Ленґдону вдалося втекти, — повідомила вона. — Той предмет при ньому.
Начальник сів за робочий стіл і дуже довго сидів мовчки.
— Зрозуміло, — нарешті сказав він. — Не сумніваюся, що він якнайскоріше зв’яжеться з представниками влади.
* * *
Двома палубами нижче, у захищеному й безпечному керівному центрі судна, старший координатор Лоренс Нолтон, сидячи в приватній кабінці, помітив, що закодований дзвінок до начальника скінчився. Він сподівався, що той отримав добру новину. Останні два дні знервованість шефа було видно неозброєним оком і кожен оперативник на борту судна відчував, що триває якась операція, на яку зроблено високі ставки.
«Ставки надзвичайно високі, і цього разу Ваєнта постарається зробити все як слід».
Нолтон мав великий досвід керування ретельно розробленими планами, але цей конкретний сценарій розпався на
шматки й перетворився на хаос, тому Начальник узявся особисто керувати його втіленням.
«Ми потрапили в ситуацію, у якій нам ніколи не доводилося бувати».
Хоча наразі у всьому світі виконувалися півдесятка інших завдань, усіма ними займалися різні оперативники Консорціуму, щоб дати змогу Начальнику і його персоналу на борту яхти «Мендаціум» зосередитися на реалізації саме цього плану.
їхній клієнт стрибонув із даху і вбився кілька днів тому у Флоренції, але Консорціум і досі мав багато важливих завдань у списку вже оплачених цим чоловіком замовлень, виконання яких він довірив цій організації незалежно від того, як могли скластися обставини. Тому Консорціум, як і завжди, мав намір виконувати ці замовлення без зайвих питань.
«Я маю виконувати накази», — подумав Нолтон. Він справді збирався виконувати їх сумлінно
Нолтон пройшов крізь розріджене й охолоджене повітря головного пункту управління, кивнув технарям й опинився в невеликій високій комірчині з дюжиною сейфів. Відімкнувши один із них, він видобув його вміст — це була яскраво-червона флешка. Згідно з прикріпленою до неї карткою, флешка містила великий відеофайл, котрий їхній клієнт наказав передати основним засобам масової інформації в конкретний час завтра вранці.
Завтрашнє анонімне оприлюднення — справа нескладна, але, згідно з протоколом щодо цифрових носіїв інформації, у робочому графіку цей файл був позначений як такий, що підлягав перегляду сьогодні,за добу до пересилання, аби забезпечити Консорціуму достатньо часу для здійснення, у разі потреби, необхідного декодування, перекомпонування й інших
підготовчих процедур, виконання яких може знадобитися передоприлюдненням, призначеним на конкретний час.
«Потрібно врахувати все, усунувши найменшу можливість будь-якої випадковості».
Нортон повернувся до своєї прозорої кабінки і, зачинивши важкі скляні двері, відгородився від зовнішнього світу.
Потім клацнув вимикачем на стіні — і кабінка вмить стала непрозорою. Заради конфіденційності всі офіси на борту яхти були обладнані склом із «пристроєм на завислих частинках». Прозорість такого ПЗЧ-скла можна було легко змінювати, подаючи на нього електричний струм або вимикаючи його. Цей струм або структурував, або хаотизував мільйони паличкоподібних частинок, підвішених у скляній панелі.
Розкладання всього по полицях та чітке структурування було наріжним каменем успіху Консорціуму.
«Кожен має знати лише власне завдання. І нікому нічого не розповідати».
І тепер, усамітнившись у своїй кімнатці, Нолтон вставив флешку в комп’ютер і клацнув по файлу, щоб проаналізувати його.
Екран його комп’ютера враз почорнів... і в динаміках почувся плюскіт води. Потім на екрані з’явилося зображення — розпливчасте й непевне. Виринаючи з темряви, поволі почала вимальовуватися сцена — інтер’єр якоїсь печери чи гігантського підземелля... Долівкою тої порожнини була вода, як у підземному озері. Якимось дивовижним чином та вода була немов підсвічена знизу.
Нолтон досі не бачив нічого схожого. Уся печера світилася моторошно-химерним червонуватим кольором, а на її блідих стінах колихалися схожі на вусики віддзеркалення маленьких хвильок на воді.
«Де це? Що це за місцина?»
Плюскіт води тривав, і камера спочатку нахилилася вниз і опустилася вертикально, до води, аж поки не пронизала її
освітлену поверхню. Плюскіт стих, йому на зміну прийшла лячна підводна тиша. Занурившись, камера опускалася далі й, здолавши кілька футів водної товщі, зупинилася, сфокусувавшись на дні печери, вкритій намулом.