Обитель героїв
Шрифт:
Ідеали, добродії, – це облік і контроль.
Згідно із Заповітом, за день до офіційного початку квесту Орден повинен надіслати квесторам останній запит. Перелік заявлених лицарів, датування, десяток загальних фраз – і чиста риторика, що не потребує відповіді: чи готові розпочати негайно? На жаль, риторика обернулася гнилою конкретикою – запит принесли, а відповідати нікому.
Ні так, ні ні; ні альфа, ні омега.
Про це, безумовно, знали заздалегідь – і в канцелярії, і в готелі.
– Діточок наших убивати?
– Самі знайдемо!
– З-під землі дістанемо. І в землю
– Я з вами.
З'їзд родичів був готовий до походу й помсти за молодь. З ідеалами в дорослих, досвідчених людей не густо, зате озлоблення й рішучості не позичати. Вторгнутися в Майорат, на погибель віроломному Аспідові? – хоч завтра.
– У нашому віці ризиковано відкладати справи у дальню шухляду, – сказав розважливий Ернест Рівердейл.
І додав ще дещо, про вік і шухляду.
Карга Вертенна сплюнула через плече, Кош Малой зробив знак від пристріту; пухкий Ікер Панчоха-Тирулега сотворив таємниче знамення, а Марія Форзац погладила собаку. Барон не був забобонним, тому погодився зі стареньким графом, потай плекаючи надію, що біля найближчої міської брами стариків-месників затримає наряд лікторів – скажімо, за потенційне порушення «Пакту про Нейтралітет». Поскніємо з тиждень під домашнім арештом, охолонемо, тим справа й закінчиться.
– Пані та панове! Дозвольте запропонувати вам блискучу ідею…
На жаль, у мрії барона вторгся майстер казуїстики і вождь паперових щурів, – тьху-тьху – проти ночі, вищезгаданий стряпчий Терц. Він звернув увагу присутніх, що в орденському запиті зазначені тільки прізвища лицарів-квесторів – Вертенна, Рівердейл, Панчоха і так далі, – а імена пропущені для стислості чи згідно з якимись маловідомими традиціями Ордену Зорі. Таким чином, формально родичі отримували хистку можливість відповісти на запит згодою, запустивши карусель квесту. І завтра виступити в похід на умовно-законних підставах.
Заповіт, стаття, параграф, примітки.
Можу в письмовому вигляді.
Пораду Терца барон вважав маячнею крючкотвора не при своєму розумі, ще гіршою за шестиногого скорохода Йована Селянина. Канцелярія Ордену не могла прийняти таку відповідь до розгляду, маючи на руках позов Трепчика-молодшого. Канцелярія просто зобов'язана була оголосити квест зірваним, а лжеквесторів – порушниками Заповіту і прихованими ворогами ідеалів. Такий варіант цілком влаштовував розсудливого Конрада. Тому він у числі інших родичів спокійно підписав відповідь і пішов на зустріч з вігілою, – анітрохи не очікуючи підступу.
Ось тобі й маєш!
Світ, що непорушно стояв на черепасі канцелярій, захитався.
CAPUT XI«А розбійник у хащі ще не знає, що краще: чи зарізати вас, а чи пак зарізатися…»
– Хто ж міг подумати, пані… А тепер чи не погодитеся ви ознайомити присутніх з новою версією подій?
Для економії часу Анрі просто відновила екран Великого Німого, накривши ним усіх, включаючи стелаж з алебардами.
– Дякую, колего, – сказав перед початком сеансу начищений до блиску розкольник, вертячись у гнізді. – Якщо хочете, можу допомогти з концентрацією флогістону. Ні? Ну, як хочете…
У лезі величезної сокири проступило обличчя.
Просперо Кольраун, бойовий маг трону,
Накопичуючи ману на дозвіллі, згідно з Нихоновою школою, Просперо був надто економний, щоб після безсонної ночі кудись їхати во плоті. Басейн, масаж, фрукти-галюцинатори; заспокійливі танці рабинь із бубнами, медитативний квінтет сопілкарів. Але чому б і не протягнути з басейну до будинку давнього друга тоненьку ниточку амбіт-зв'язку? Для нас сто поприщ – не гак…
Наступні півгодини Анрі докоряла собі за злочинну втрату пильності. Не відстежити присутності чужого інстант-образу! Проґавити структуральні зміни мана-фактури в саду! Розслабитися найганебнішим чином! – і тебе, подруго, зовсім не виправдовує той факт, що це сам великий Кольраун, чистильник гробниці Сен-Сен, переможець Септаграми Легатів, дресирувальник Василіска Прекрасного…
Цікаво, чи відгукується він тут на прізвисько Альраун?
Чи ображається, як зазвичай?
Перевіряти Анрі не ризикнула.
* * *
– Все, що не відбувається, на краще, – замислено пробурмотів Месроп Серкіс, дивлячись, як екран після фіналу береться брижами, згортаючись.
Анрі подумала, що в начальства дуже дивні узагальнення.
– Якщо у винагороду Чуриху було запропоновано самих квесторів, – вів далі товстун, сплівши пальці на животі, – їх намагалися брати живими. Найвища Рада некромантів – добродії розумні й практичні. Вони в курсі, що від способу умертвіння об'єкта й часу, що минув з моменту першої смерті до старту примусової віталізації, залежить ряд найістотніших параметрів майбутнього дрейгура. Не хочу марнувати ваш дорогоцінний час, друзі, але повірте мені на слово. Квесторів брали живцем.
– Логічно, – кивнув з леза розкольника Просперо. – Анрі, кого із квесторів першим виведено з ладу під час нападу?
«Сарабанда» перетворилася на божевільний танець менад. Зеленаві краплі полум'я відділилися від рук чоловіка в хламиді, віялом розлетівшись у пітьмі за вікном. Мить – і чарівник лантухом осів на підлогу…
– Кристофер Форзац, некромант.
– Фізичним шляхом? Магічним?
– Магічним.
– Логічно. Першим знешкодити кваліфікованого мага, захопити квесторів боєм з дрейгурами, дати насолодитися власною бойовою майстерністю та без перешкод ввергнути в безтямство. Впізнаю почерк Чуриха. Я б діяв так самісінько.
Три роки тому Анрі була присутня на лисячому полюванні, закриваючи «Справу лисиць-перевертнів». Жінки Уккле, мі-ста-сателіта столиці, подали чолобитну в Трибунал, скаржачись на тілесне виснаження чоловіків і небезпечне скорочення народжуваності. Слідство виявило рудих винуватиць, Тихий Трибунал вислав арешт-команду, посилену зграєю хортів. Ві-гіла на власні очі бачила, як пара хортів доганяє підняту з нори лисицю, нависає з двох боків над низькорослою здобиччю і зупиняє, міцно вхопивши зубами за вуха. Лисиця верещить від болю, марно намагаючись вирватися, а хорти ведуть її до найближчого каменя й починають, не відпускаючи вух, бити мордою об природне знаряддя тортур. Після чого волочать приголомшену, безтямну лисицю в клітку, біля якої чекає хтось із вігілів, щоб зачитати заарештованій її права та обов'язки.