Обитель героїв
Шрифт:
Анрі бачила в цьому тонкий натяк розумника-Месропа. Зметикує малефік, у чому смак – зі штанів вистрибне, аби тільки заслужити. Хоча ні, такі, як наш бичок, зі штанів вистрибують неохоче. Навіть із магістерських штанів за вищою кваліфікацією.
А шкода…
Інгвальда і Грегора вігіла не втаємничувала в хитросплетіння задуму. їм досить знати головне: бос виписав ордер на арешт. Ім'я, прізвище, адреса. Звольте виконувати.
Челяді Мускулюс не тримав. І дверей не замикав, відповідно до традицій малефіціуму. Певні традиції стоять на ногах міцніше за закон, особливо традиції шкідливі, яким і місце в
У крихітному холі Анрі піднялася сходами на другий поверх. Мускулюс – чоловік законослухняний, добропорядний, опору чинити не повинен. Тому й сумує внизу Холєра, тому журиться Прочанин: знають, що не доведется молодецтво показати.
Нудний арешт.
Пуста інтрига князів світу цього.
– Ім'ям Тихого Трибуналу, вас заарештовано! Будьте такі ласкаві, ідіть за мною!
Андреа Мускулюс, що сидів за столом, підвів голову. Суконний халат розійшовся, відкриваючи міцну шию і груди. Обличчя малефіка, незворушне, восково-бліде, всіяли намистинки поту. Грубуваті риси змазалися, немов художник провів по портрету пензлем, рясно змоченим водою. Здавалося, на широкі плечі бичка раптово ліг Овал Небес, і слід тримати, триматися, чекати, поки зрізаний під корінь ясен Коловорот виросте заново.
– Ви почекаєте, поки я… оформлю папери?
Голос Мускулюса був рівний, тихий і наповнений багатозначними паузами, як у птаха Аль-Хохол, механічної дивовижі, виставленої в галереї семінарії мистецтв.
– Мені недовго… залишилося…
– Папери?
У планах авантюри ніяких паперів не передбачалося. Він що, впорядковує справи? Погана прикмета…
– Так. Ви, напевно, знаєте, що я сирота, – малефік почав облизувати губи, неприємно морщачись. – Так от, у мене знайшовся дідусь. Ось. Так, дідусь. У Раушбаху. Дідусь рік тому вмер. Він залишив мені спадок. Так, спадок. От. Мені треба підписати ряд паперів. Так.
Анрі уважно дивилася на його руки. Сильні, бугристі руки скоріше коваля, аніж чарівника. Під час розмови вони безладно рухалися по столі, безладно на перший погляд, навіть на другий, але місяць зазирав у вікно, надворі панувала осінь, ворушилася ліва фіранка, ніч відходила, репетував унизу горлатий кіт, вимагаючи любові… Розповідаючи про спадщину підозрілого дідуся, Андреа Мускулюс креслив поверх розкиданих паперів «Piscatorius linum», інакше «Рибчин невід». Креслив на превелику силу, так, ніби згадував кожен пас, кожну лінію – ось нитка, ось іще, залишилося смикнути тут, переплести там, і одне з найсмертоносніших знарядь малефіціуму, коли час не дозволяє вдатися до більш довготривалих чарів, коли маєш лічені хвилини, коли ти втрачаєш свідомість, і невідомо, хто її знайде, твою свідомість, хто підійме, обтрусить порох, пустить у хід…
Залишилося трохи, зовсім трішечки.
– Так, дідусь. Добродій Терц був такий люб'язний, що особисто прийшов до мене з усіма паперами. Так. Паперами. Ви знайомі з паном Терцом?
– Так, – у тон відповіла вігіла, намагаючись не робити рвучких рухів і переходячи в оцінковий бліц-транс. Зовсім як у саду капітана Штернблада, тільки тепер каштани доведеться тягати з вогню. – Я знайома зі стряпчим Фернаном
Вона глибоко зітхнула. На лівій щоці болісно пульсувало клеймо «двох Т», зробившись видимим. Пульсація давала змогу прорвати будь-які перепони, відправити службове повідомлення за частку секунди.
– Завжди мріяла познайомитися з профосом Дозору Сімох. Пане Терц, я не в курсі, що саме ви блокували малефіку… Втім, це не має значення. Важливо інше: ви знаєте, що він зараз ударить? Чи вам погано видно з кутка?
Сутула тінь у кутку зняла капелюха і вклонилася.
– Мені добре видно, – сказав стряпчий, подавшись уперед. Складалося враження, що йому не вдалося до кінця розігнутися після поклону. Капелюха надягати він не став, немов заощаджував сили, і навіть такий дрібний жест віднімав їх забагато. – Сподіваюся, ми не будемо перевіряти, чи зможу я блокувати двох? Одного магістра й одну м. н. к.?
Він нагадував лелеку, що схопив жабу.
– Чотирьох, – виправила Анрі. – Одного магістра і трьох м. н. к. Знадвору чекають Холера і Прочанин. Двоє дуже злих вігілів. їм сказано уникати силових дій без особливої потреби, але якщо я вплутаюсь у наш любовний трикутник, вони обов'язково вчують. Зараз перший день тижня, Місяць у Цитаделі, тау-квадрат Нервових Хатин, аспект повернення сприятливий. Це означає успішність державної магії в екстремальних умовах. Повірте досвіду мантиси.
Пальці Мускулюса почали зав'язувати останній, «мертвий» вузол з петелькою.
– Так, – сказав малефік. – Спадок.
Це було страшно – блідий, скутий кайданами солдат веде бій, розмовляючи про дрібниці.
– Якщо я зніму блок, ви гарантуєте, що він не перекине «невід» на мене?
– Так, – сказав малефік. – Дідусь. Не перекину. Так.
Нічого не сталося. Якщо не брати до уваги того, що Андреа Мускулюс поліз рукою до кишені халата, дістав картату хустку й почав витирати обличчя. Рука тремтіла, малефік двічі штрикнув собі пальцем в око і брутально вилаявся, не соромлячись присутності дами. Потім він загорнув халат, зав'язав пояс, помітив, що вузол пояса – копія фінального вузла «невода», ще раз вилаявся та заходився перев'язувати.
На столі мерехтів залишений про запас «Piscatorius linum».
– Як ви мені всі набридли, – з почуттям вимовив малефік, сякаючись у хустку. – 3 вашими слідствами, дізнаннями, арештами, інтригами, планами, Чурихом… Вік би вас не бачив, пано-ве-добродії!
Він подумав і додав: – Так.
– Залишкові явища блокування, – прокоментував стряпчий, а вірніше, профос Терц, вибираючись із кутка і всідаючись у крісло. Капелюх він насадив на гостре коліно, погойдуючи ногою. – Незабаром мине. Тут хтось говорив про Чурих? Андреа, друже, погасіть вашу капость, вона мене дратує…
– Що ви хотіли від мене? – не поспішаючи гасити чари, запитав Мускулюс.
– Від вас? Взаємності. І деяких відомостей.
– Вам не здається, що я маю право перший вимагати взаємності?
– Гаразд. Драний гремлін, ніколи не хотів зв'язуватися з учнями Кольрауна! На вас орати треба, а не блокувати…
Терц сплів пальці на животі, засміявся й почав розповідь.
* * *
Стряпчий Фернан Терц, профос Дозору Сімох, взявся до чуриха недавно, замість колеги, що пішов на відпочинок.