Емма
Шрифт:
— Зростатиме?!
— Авжеж! А ви що, не усвідомлюєте того факту, що протягом останніх півроку у вашому способі життя сталася суттєва переміна?
— Переміна? Не бачу я ніякої переміни.
— Ви стали набагато більше часу приділяти товариству, і це не підлягає сумніву. Візьмімо хоча б сьогодні. Не встиг я приїхати на один-однісінький день — а ви вже маєте домовленість на обідній прийом! Коли таке чи щось подібне траплялося раніше? Коло ваших знайомств розширюється, і ви все частіше в ньому обертаєтеся. Віднедавна кожен новий лист до Ізабелли обов'язково містить розповідь про недавні розваги: обідні прийоми в містера Коула, бали в «Крауні». Навіть якщо взяти один лише Рендоллз, то й тоді переміна у вашому способі життя просто вражаюча.
– І дійсно, — швидко додав його брат, — саме в Рендоллзі й криється причина цієї переміни.
— Ага — в такому разі, оскільки
— Ні в якому разі! — скрикнув містер Найтлі, — тільки не це. Нехай вони краще їдуть до Донвелла. Там дійсно матимуть добрий відпочинок.
— Знаєте що! — вигукнула Емма. — Ви мене просто дивуєте! Цікаво, а на яких іще прийомах побувала я, крім тих, на яких водночас побували і ви? І чому це ви вважаєте, що мені може забракнути вільного часу для занять із хлопчиками? Ці прийоми, на яких я була і які вас так лякають, — що це було насправді? Один обід у Коулів, а також бал, про який багато говорили і який так і не відбувся. Вас я іще можу зрозуміти, — кивнувши в бік містера Джона Найтлі. — Коли вам щастить зустрітися тут із багатьма своїми друзями відразу, то це для вас — подія надто важлива, щоб її не помітити. Але ж ви, — обертаючись до містера Найтлі, — кому відомо, наскільки рідко я відлучаюся з Гартфілда більше, ніж на дві години, — я не можу збагнути, чому ви припускаєте, що я безоглядно кинуся в розгульне і превеселе життя? Що ж до моїх любих хлопчиків, то мушу сказати, що коли в тітоньки Емми забракне на них часу, то навряд чи їм буде краще із дядечком Найтлі, котрого може не бути вдома не годину, як її, а цілих п'ять, і котрий, коли буває вдома, або мовчки читає, або підбиває свої рахунки.
Видно було, що містер Найтлі намагається приховати усмішку; зрештою, це йому вдалося без особливих труднощів, бо з ним заговорила місіс Елтон.
КНИГА 3
Розділ 1
Нетривалих роздумів було достатньо для того, щоб Емма зрозуміла природу своєї схвильованості, викликаної новиною про Френка Черчілля. Дуже швидко вона переконалася, що побоювалась і турбувалася не за себе, а за нього. Симпатія її насправді вже зійшла нанівець — про неї навіть і думати не варто було. Але якщо він — безперечно, найзакоханіший з них двох — повернеться з емоціями такими ж сильними, з якими від'їжджав, то ситуація виникне вкрай невесела. Якщо два місяці розлуки не остудили його, то їй слід було очікувати всіляких незручностей і неприємностей: і він, і вона змушені будуть виявляти обережність. Вона не бажала поновлення свогопочуття і почувалася зобов'язаною уникати будь-якого заохочення йогопочуттів.
Їй хотілося зробити так, аби він утримався від безпосереднього освідчення. Це було б таким болісним закінченням їхнього знайомства! Однак усе ж їй хотілось якоїсь визначеності. Вона відчувала, що цієї весни обов'язково станеться криза, якась вирішальна подія, котра змінить її нинішній незворушний і млявий стан.
Їй не довелося довго чекати (хоча це було довше, ніж розраховувала місіс Вестон) на можливість отримати якесь уявлення про реальні почуття Френка Черчілля. Енскумська родина з'явилась у місті не так швидко, як усі сподівались, але він приїхав до Гартфілда відразу ж по їхньому прибутті до Лондона. Френк примчав буквально на пару годин і дійсно не мав змоги залишитися надовше; але як тільки він притьмом приїхав із Рендоллза до Гартфілда, Емма застосувала всі свої спостережні здібності й швидко визначила його теперішні почуття і як їй слід поводитися. Зустрілися вони надзвичайно приязно. Не було сумнівів, що йому дуже приємно її бачити. Однак вона миттєво відчула сумнів, що його симпатія до неї є такою ж сильною, як і перед від'їздом, що він відчуває таку ж, як і раніше, ніжність. Вона пильно за ним спостерігала. Було очевидно, що він любить її вже не так сильно, як раніше. Тривала відсутність, а також, можливо, переконаність у її байдужості справила цей дуже природний і дуже бажаний ефект. Він був у піднесеному настрої, як завжди говірливий і смішливий; здавалося, йому було приємно поговорити про попередній візит і пригадати минулі події; видно було, що він збуджений. І не у Френковій незворушності побачила вона його відносну до себе байдужість — він не був незворушним, настрій у нього був явно на висоті; в ньому
Вона не сумнівалася, що Френк уже менше її кохає, але і його збудженість, і той поспіх, із яким пішов від неї, свідчили скоріш про те, що він іще не зовсім вилікувався від кохання. Емма схильна була думати, що з його боку це означало острах перед поверненням сильних почуттів і розсудливу рішучість не ввіряти їй себе на тривалий час.
За десять днів це був єдиний візит, що ним удостоїв їх Френк Черчілль. У нього часто з'являлася надія на приїзд, він часто мав намір приїхати, але йому завжди не давали цього зробити. Його тітка казала, що не витримає його відсутності. Принаймні так він розповідав у Рендоллзі. Якщо був цілком щирим, якщо дійсно намагався приїхати, то слід було визнати, що переїзд місіс Черчілль до Лондона ніяк не посприяв вилікуванню тих її болячок, що полягали в примхливості та дратівливості. Те, що вона дійсно нездужала, було цілком очевидним; у Рендоллзі він заявив, що повністю в цьому переконаний. Хоча багато чого могло існувати лише в її уяві, Френк, згадуючи минуле, не мав сумнівів, що здоров'я його тітки в гіршому стані, ніж півроку тому. Він був певен, що причину цього погіршення можна усунути шляхом ретельного догляду та прийому ліків і що їй судилося принаймні прожити ще багато років, але не поділяв батькових підозр щодо повної надуманості її болячок і його впевненості в тому, що місіс Черчілль є такою ж здоровою, як і раніше.
Незабаром виявилося, що Лондон не є для неї підходящим місцем. Його гамірливість була для неї нестерпною, він постійно діяв їй на нерви і змушував страждати. Тож по закінченні десятиденного перебування в місті племінник місіс Черчілль у листі до Рендоллза сповістив про переміну плану. Вони збиралися негайно виїхати до Річмонда. Місіс Черчілль порекомендували кваліфіковані послуги відомого там лікаря, крім того, це місце приваблювало її і з інших причин. Уже було найнято мебльований будинок у зручному місці, тож очікувалося, що ця переміна буде дуже сприятливою.
Еммі розповідали, що Френк повідомляв про ці приготування з величезним ентузіазмом, і здавалося, що його надзвичайно тішила щаслива перспектива провести два місяці в такій безпосередній близькості до своїх численних добрих друзів — бо будинок орендували на травень і червень. Тож їй сказали, що у своїх листах він висловлював свою тверду переконаність у частих зустрічах у недалекому майбутньому, можливо, навіть таких частих, як йому того хотітиметься.
Емма бачила, якмістер Вестон ставився до цих радісних розрахунків. Він вважав їїпричиною тієї радості, яку очікував од запланованих зустрічей його син. Вона ж сподівалася, що це не так. Прийдешні два місяці мали виявити істину.
Те, що містер Вестон почувався щасливим, сумнівів не викликало. Він був просто в захваті. Кращої обставини йому годі було й бажати. Тепер Френк дійсно буде поруч. Що таке дев'ять миль для молодого чоловіка? Година, щоб доїхати. Він завжди зможе навідуватися. У цьому відношенні різниця у відстані між Річмондом і Лондоном означала різницю між можливістю бачити Френка завжди і неможливістю бачити його взагалі.
Шістнадцять миль — ні, вісімнадцять, бо до Манчестер-стрит якраз буде всі вісімнадцять — це перешкода серйозна. Якщо колись він зможе вибратися, то на приїзд і повернення піде цілий день. Його перебування в Лондоні не міняло справи: з таким же успіхом він міг перебувати в Енскумі; відстань же до Річмонда забезпечувала легку можливість спілкування. Це не те що ближче, це — майже поруч.
Цей переїзд зробив цілком реальною одну добру справу — бал в «Краун Інн». Про нього ніколи не забували, хоча швидко дійшли висновку, що спроби визначити точний день проведення — то є марна трата часу. Однак тепер цей бал мав відбутися неодмінно; всі приготування до нього було поновлено. Негайно після переїзду Черчіллів до Річмонда Френк написав кілька рядків, повідомляючи, що тітка почувається вже достатньо добре, щоб витримати його відсутність, і що в будь-який зазначений час він зможе приїхати до них на добу. Це спонукало їх назвати максимально ранню дату проведення.