Острови Халдеї
Шрифт:
– Заперечуєш? – прогарчав Священик. Його чорні очі блищали з-під великих пучків його брів. – Ти стоїш тут і ще маєш нахабство заперечувати що дві ночі тому, ти та твоя банда розбишак під’їхали до Кілканнону та підпалили мій будинок?
Ціла низка людей ахнули на це, включаючи Івара. Він повернувся до Донала, палаючи від здивування та захвату. Івар виказував прикру тенденцію щодо захоплення старшим братом. І це було по-дитячому. Після цього першого спалаху, Іварове обличчя стало темним та сварливим. Я чула, як він бурмоче:
– Чого ти не дозволив мені піти із тобою також?
– Відповідаймені! –
Донал продовжував крутити браслети навколо своєї руки.
– О, я не заперечую це, - сказав він безтурботно. – Обвинувачення в пограбуванні та вбивстві я заперечую. Хто вмер?
– Ти заперечуєш, що втік разом із всіма моїми вівцями? Де мої кози та рогата худоба, бандите? – говорив з запалом Священик. Він тремтів від злості так, що його гарний одяг струменився.
– Тварини? – сказав Донал. Він знизав плечима – від чого Священик став ще лютішим. – Ми просто відпустили їх. Ти знайдеш їх десь, блукаючих на пагорбах, якщо ти потурбуєшся пошукати їх.
– Ти-ти-ти! – заїкався Священик.
– Я повторюю, - сказав Донал, - хто вмер?
– Гарне питання, - вставив Король Фарлан. – Кого-небудь вбили?
Священик виглядав так, ніби він з’їв гірку перчинку.
– Ніхто, - визнав він. – Я репетирував із моїми новачками для повного Місяця.
– Тоді немає звинувачення у вбивстві, - вказав Король Фарлан. – І схоже на те, що пограбування також не було. Лише звинувачення у підпалі не заперечується. Принц Донал, з якої причини ти підпалив будинок цього чоловіка?
– Причини, пане? – ввічливо сказав Донал. – Тому що я думав, що Священик був усередині, звичайно ж. Це велике розчарування для мене, бачити нещасного задаваку тут живим і гавкаючим.
Я думала, що Священик зараз затанцює від люті. Якби Донал подобався мені більше, я би це вітала.
– Пане, - сказав Священик, - це неприкрита злоба…
– Я заперечую - сказав Донал, - обвинувачення у злобі. Яке відношення релігія має до правильного та поганого?
– Ти хникаючий грішник! – прогримів Священик. – Релігія повністюпов’язана із правильним та поганим! Дозволь сказати тобі, Принце, твоя язичницька поведінка поставить цей незаплямований острів Скарр на коліна якщо…
– Іяк мої моральні якості пов’язані із політикою? – відрізав Донал. – Що людина робить це його власна справа, і не стосується богів або королівства.
– Це, - закричав Священик, - промова того, хто навмисно взяв зло за своє благо. Я викриваю тебе перед Верховним Королем, твоїм батьком та всіма цими свідками!
До цього часу, Король Кеніг – не кажучи вже про більшість з нас, що стояли за столами – виглядав надзвичайно незручно та робив маленькі рухи, ніби хотів втрутитися. Але Верховний Король стояв, переводячи погляд втомлених, добрих очей від обличчя Священика до Доналового, допоки Священик не підняв обидві кістляві руки, і, здавалося, збирався накласти прокляття на замок.
– Досить, - сказав Король Фарлан. – Принце Донал, ти дражниш цього чоловіка.
Священик зі здриганням вгамувався та опустив руки.
– Не так багато, як сподівався цей злий молодий чоловік, - повільно сказав він. – Він побудований із твердого каменю, дах та решта. Але двері та віконні рами, будучи дерев’яними, здебільшого згоріли.
– А що всередині? – запитав Верховний Король серйозно.
– На щастя, - сказав Священик, - дах протікає, коли дощить, і більшість речей у середині була мокра. Ця безбожна тварюка кинула головешку у середину, але вона лише обпалила підлогу.
– Тож, як ти оцінюєш ремонт? – продовжував Верховний Король.
– Шість унцій* золота, - швидко сказав Священик. Всі ахнули – Включаючи протікаючий дах, - додав він.
_______________________________
* 1 унція дорівнює біля 28,3495 гр. Тобто слід заплатити біля 170 гр. золота.
Король Фарлан повернувся до Донала.
– Заплати йому цю кількість, Принце.
– Протестую, пане, - сказав Донал. – Він отримує достатньо золота від нас, через храм. Більш жадібнішої особи…
– Заплати йому, - повторив Король, - і таким чином справа закриється назавжди.
– Пане. – Донал покірно схилив голову та стягнув один з багатьох своїх браслетів, якого передав особі, що стояла поруч із ним за столом. Коли браслет переходив, сяючи, з рук у руки до Священика, Донал сказав, вдаючи, що занепокоєний, - Прошу, переважте, Священик. Він має біти біля семи унцій.
– Немає потреби, - сказав Верховний Король. – Справу вирішено.
Священик отримав браслет, пильно подивився на нього, і вбачалося, що ми усі вже могли сісти за їжу. Але я сумнівалася, що Священик дуже насолоджувався вечерею. Він виглядав настільки кисло, що міг скисліти молоко.
– Хм, - сказала Тітонька Бек. – Хм. – Вона взяла маленький житній хлібець з високого кошика та підштовхнула кошик до мене. – Це все було дуже добре влаштовано, так?
– Що ти маєш на увазі? – прошепотіла я. – Донал і Священик ненавидять один одного, всі про це знають.
– Правда, але гадаю мала бути неабияка причина, щоб Верховний Король приїхав сюди, - зауважила моя тітка. – Має бути і приватна причина. Оскільки нас спеціально викликали, ми дізнаємося про це незабаром.
– Ти впевнена? – запитала я.
– Я маю на увазі, – розмірковувала моя тітка, розриваючи свій хлібець та дотягуючись до масла, - дві речі. Перша, що наш кузен Донал, хоча і має пристрасть до коштовностей, рідко вдягає настількибагато браслетів. Цей чоловік насилу піднімає руки. І друге, я ніколи раніше не знала, що наш кузен Король ввіряє Ого передавати повідомлення. Плануючи брехню за цими двома речами. Побачиш.
Провалиться мені на цьому місці, вона була права! Ми ледь закінчили чудову вечерю, зовсім без вівсянки, до моєї великої радості, і два королі ледь встигши піднятися, віддалилися у якесь приватне місце, коли Донал мимохідь пройшов біля наших крісел. Він дійсно тримав руки, радше, опущеними до низу та притиснутими до боків.